Рішення № 97818654, 13.05.2021, Тетіївський районний суд Київської області

13.05.2021 Провадження по справі № 2/940/26/21

Справа № 940/783/20

Рішення

Іменем України

13 травня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

з участю прокурора: Защитинської Т.І.

адвоката: Порхун О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Тетіївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Тетіївська міська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року та визнання недійсними договорів оренди землі,

встановив:

Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській областізвернувся до суду з позовом до Тетіївської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Тетіївська міська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року та визнання недійсними договорів оренди землі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації № 546 від 03.08.2012 року «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди, яка розташована на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди, які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 4,9349 га, 33,6227 га, 3,3648 га (пасовища).

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року проект землеустрою затверджено та надано ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 41,9224 га (пасовища): перша - площею 33,6227 га (пасовища), друга – 4,9349 га (пасовища), третя - 3,3648 га, які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, строком на 49 років.

На підставі даного розпорядження 28.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 укладено 3 договори оренди землі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224610100:06:018:0002, 3224610100:06:026:0029, 3224610100:05:007:0019, зареєстровані Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29.12.2012 року.

Прокуратура вважає, що розпорядження № 965 від 25.12.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 земельних ділянок в користування на умовах оренди, які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства» прийняте Тетіївською районною державною адміністрацієювсупереч вимогам земельного законодавства, а саме з порушенням вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» - земельні ділянки для ведення фермерського господарства мали бути надані в оренду лише на конкурсних засадах – за результатами аукціону.

Крім того, при наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди, Тетіївською районною державною адміністрацією допущено порушення вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» щодо перевірки відповідності поданих ОСОБА_1 документів вимогам законодавства. Так, розпорядження Тетіївської РДА № 546 від 03.08.2012 року прийняте лише на підставі заяви ОСОБА_1 та схеми розташування земельної ділянки, при цьому в заяві не обґрунтовано розміри земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Поряд з цим, на час отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства вона не мала засобів для обробітку землі, а отримання земельної ділянки площею 33,6226 га, кадастровий номер 3224610100:06:018:0002, спрямоване на збільшення земельного банку ФГ «К-АГРО», створене 04.05.2012 року ОСОБА_2 , так як остання передала її даному господарству в суборенду, що свідчить про відсутність у неї намірів та можливості займатися фермерським господарством.

В судовому засіданні прокурор Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Защитинська Т.І. позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що про вказані порушення земельного законодавства Білоцерківська місцева прокуратура дізналася в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019111030000013 від 18.01.2019 року.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Тетіївської районної державної адміністрації в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Порхун О.П. позовних вимог не визнала та просить суд в позові відмовити за пропуском строку позовної давності (відзив на позов – а.с. 95-102, клопотання про застосування строків позовної давності – а.с.211-213).

Представник третьої особи Тетіївської міської ради в судове засідання не прибув, при цьому надав письмове пояснення щодо поданого позову (а.с.136-138).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

З огляду на положення статей 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Закон України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на 17.07.2011 року) визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац другий частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

В судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації № 546 від 03.08.2012 року «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди, яка розташована на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди, які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 4,9349 га, 33,6227 га, 3,3648 га (пасовища) (а.с.34).

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року проект землеустрою, розроблений ПП «Земля», затверджено та надано ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 41,9224 га (пасовища): перша - площею 33,6227 га (пасовища), друга – 4,9349 га (пасовища), третя - 3,3648 га, які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, строком на 49 років (а.с.36-37).

На підставі даного розпорядження 28.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 укладено 3 договори оренди землі: 1) договір оренди земельної ділянки площею 33,6226 га, кадастровий номер 3224610100:06:018:0002, розташованої на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, який зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області у Державному реєстрі земель 29.12.2012 року за № 322460004007126 та 13.02.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39727978 (а.с.38-42); 2) 1) договір оренди земельної ділянки площею 4,9349 га, кадастровий номер 3224610100:06:026:0029, розташованої на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, який зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області у Державному реєстрі земель 29.12.2012 року за № 322460004007125 та 23.01.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45177048 (а.с.45-49); 1) договір оренди земельної ділянки площею 3,3648 га, кадастровий номер 3224610100:05:007:0019, розташованої на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, який зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області у Державному реєстрі земель 29.12.2012 року за № 322460004007124 та 29.11.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 44312079 (а.с.52-56).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Водночас відповідно до статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно з пунктом 25-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, знаходяться на території Тетіївської міської ради Київської області, органом, наділеним повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами щодо порушення вимог Земельного кодексу України та ЗУ «Про фермерське господарство» при передачі їх в оренду, є ГУ Держгеокадастру у Київській області.

08.01.2020 року Білоцерківська місцева прокуратура звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області з листом, в якому, вважаючи, що при затвердженні проекту землеустрою та наданні ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельної ділянки загальною площею 33,6227 га (пасовища) було допущено порушення вимог земельного законодавства, просила звернутися до суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року та визнання недійсним договору оренди землі від 28.12.2012 року, укладеного між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 33,6226 га, кадастровий номер 3224610100:06:018:0002 (а.с.71-73).

У відповідь ГУ Держгеокадастру у Київській області листом № 10-10-0.62-1661/2-20 від 21.01.2020 року повідомило, що договір оренди землі від 28.12.2012 року, укладений між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 33,6226 га, кадастровий номер 3224610100:06:018:0002, зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29.12.2012 року за № 322460004007126, інформація про реєстрацію права користування внесена до Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно до вимог наказу Державного комітету України по земельним ресурсам від 02.07.2003 року за № 174. З огляду на це, органи земельних ресурсів були обізнані щодо відведення даної земельної ділянки, оскільки здійснювали дії в частині державної реєстрації договору оренди землі, а тому, враховуючи що загальний строк позовної давності становить три роки, ГУ Держгеокадастру у Київській області обмежене в можливостях звернення до суду (а.с.74).

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Київській області не було вжито заходів реагування на порушення вимог земельного законодавства, Білоцерківська місцева прокуратура у відповідності ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» (прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу) звернулася до суду за захистом інтересів держави, зазначаючи, що про наявність розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 41,9224 га (пасовища), які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, та укладених 28.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 договорів оренди землі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224610100:06:018:0002, 3224610100:06:026:0029, 3224610100:05:007:0019, їй стало відомо у березні 2019 року під час розслідування СВ Тетіївського ВП ГУНП у Київській області кримінального провадження № 42019111030000013 від 18.01.2019 року.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені ст. 57 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Ст. 260, 261 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження по захисту цього права, тобто прокурор.

У постановах від 7 та 14 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц та № 183/1617/16? ? відповідно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Головному Управлінню Держгеокадастру у Київській області як органу, який здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства на території Київської області, про наявність розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 41,9224 га (пасовища), які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, та укладених 28.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 договорів оренди землі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224610100:06:018:0002, 3224610100:06:026:0029, 3224610100:05:007:0019, було відомо з 29.12.2012 року – з моменту державної реєстрації Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області зазначених договорів оренди землі, що визнається і самим ГУ Держгеокадастру у Київській областів листі № 10-10-0.62-1661/2-20 від 21.01.2020 року. Таким чином, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, дізналася про порушення права ще у 2012 році при тому, що прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави лише 23.06.2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Таких висновків дійшов і Верховний Суд в постановах від 17.10.2019 року у справі № 359/2012/15-ц та від 23.10.2019 року у справі № 924/863/17.

Крім того, судом встановлено, що в січні 2013 року Тетіївською районною державною адміністрацією до Білоцерківської місцевої прокуратури (на той час Тетіївської районної прокуратури) було направлено копії усіх розпоряджень Тетіївської РДА із земельних питань за грудень 2012 року для проведення перевірки на предмет відповідності їх Конституції та законам України, про що свідчать копії витягу з журналу врученої кореспонденції та картки реєстрації вихідного документа (а.с.114-119), проте прокурором жодного реагування вчинено не було. При цьому, в силу положень чинного законодавства прокурор повинен був своєчасно цікавитися та перевіряти відомості про наявність, рух і якісний стан земель, здійснювати контроль за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, отже, отримавши копію розпорядження Тетіївської РДА № 965 від 25.12.2012 року, не міг не бути обізнаним про здійснення фактичного використання спірних земельних ділянок, та відповідно міг своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 924/863/17).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що при зверненні до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року та визнання недійсними договорів оренди землі від 28.12.2012 року, прокурором було пропущено строк позовної давності, про застосування якої в судовому засіданні заявлено представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Порхун О.П., що на підставі ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою позивачу в задоволені позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України,ст. 256, 260,261,267 ЦК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Тетіївської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Тетіївська міська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року та визнання недійсними договорів оренди землі – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 20.05.2021 року.

Суддя: Т.П.Косович