Рішення № 97817551, 17.06.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7854/21

н/п 2-а/766/359/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

справа №766/7854/21; провадження №2-а/766/359/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Стельникович Олександр Ігорович (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп.. Ушакова, буд. 60) до Чорноморської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 39624611, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13) про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача

17 травня 2021 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Державної митниці ДФС України Митниця ДФС у Херсонській області Автономній республіці Крим та м. Севастополя, правонаступником якої відповідно до Постанови КМУ від 02.10.2019 року №858 «Про утворення органів державної митної служби», є Чорноморська митниця Державної митної служби України, у якому просив поновити строк звернення до суду з позовом, визнати протиправною та скасувати постанову від 28 листопада 2018 року у справі про порушення митних правил №0282/50800/18, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 485 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 554 187, 78 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 листопада 2018 року відповідачем винесено оскаржувану постанову, яку сторона позивача вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України (здійснення використання товару транспортного засобу, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів), відповідач зобов`язаний був належним чином з`ясувати факт протиправного використання транспортного засобу позивачем, час та місце вчинення правопорушення, чи дійсно такі дії були спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, відібрати пояснення та відповідно до встановлених фактів дати правильну юридичну оцінку діям позивача. Однак, посадовою особою митниці не були з`ясовані вище перелічені обставини, оскільки позивача не було оповіщено та опитано, не встановлені обставини справи.

Таким чином, постанова відповідача щодо вчинення позивачем порушення митних правил за ознаками, передбаченими ст. 485 МК України, є протиправною та підлягає скасуванню.

Виклад позиції відповідача

04.06.2021 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах відповідача на підставі довіреності подала відзив на позов, за змістом якого просила відмовити позивачу у поновленні строків на звернення до суду із позовом та у задоволенні позовних вимог.

Вказала, що 28.04.2018 року позивач через пункт пропуску «Славутич-Комарин» митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС у митному режимі «транзит» на митну територію України ввіз транспортний засіб особистого користування «VW Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , країна реєстрації Республіка Литва (далі по тексту – автомобіль).

У зв`язку з перевищенням встановленого ст. 95 МК України строку доставки автомобіля 09.07.2018 року відносно позивача складено протокол №0174/50800/18 за ч. 3 ст. 470 МК України.

Позивач вину у вчиненому правопорушенні визнав, та 09.07.2018 року між сторонами укладено типову мирову угоду про припинення провадження у справі про порушення митних правил від 09.07.2018 року №0174/50800/18 шляхом досягнення компромісу.

Оскільки станом на 29.10.2018 року автомобіль з митної території України після 09.07.2018 року не вивозився та у інший митний режим не розміщувався, інформація з приводу аварії чи дії непереборної сили відсутня, позивачем порушено вимоги та обмеження гл. 17 МК України.

Встановивши, що позивач використовує автомобіль в інших цілях, аніж ті, у зв`язку з якими надано такі пільги, 29.11.2018 року посадовою особою митниці винесено постанову №0282/50800/18 за ст. 485 МК України та накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу.

Про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил позивач повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, вчинене позивачем правопорушення посадовою особою митниці кваліфіковано правильно, а тому оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства та є правомірною.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін. Судове засідання призначено на 27.05.2021 року.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 07.06.2021 року.

04.06.2021 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах відповідача на підставі довіреності подала відзив на позов.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 17.06.2021 року.

У судове засідання позивач не з`явився, адвокат Стельникович О.І. діючи в його інтересах подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

ОСОБА_2 діючи в інтересах відповідача просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви представника позивача про розгляд справи без участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановив розглянути справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом.

До позовної заяви долучено клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду із позовом, яке мотивовано тим, що про оскаржувану постанову позивач дізнався 07.05.2021 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Голопристанському міськрайонному ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) відтак причина пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами є поважною.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.

Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі – протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З урахуванням положень ст. ст. 122,123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Із долучених до позову документів вбачається, що постанову в справі про порушення митних правил №0282/50800/18 надіслано позивачу 28.11.2018 року за вих. №9166/21-70-20.

Поштове повідомлення №7350102250121 від 28.11.2018 року вручено 02.12.2018 року особі « ОСОБА_3 ».

У повідомленні є підпис працівника поштового відділення, вказано прізвища одержувача, проте даних щодо пред`явлення документа, що посвідчує особу одержувача, особистого підпису одержувача повідомлення не містить.

В той же час ОСОБА_1 заперечує, що отримував оскаржувану постанову. Крім того, строки звернення до суду починають свій відлік з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) відповідним органом (частина 2 ст. 286 КАС України).

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Згідно п. 105 Правил надання поштових послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 в редакції чинній на час розгляду справи відповідачем, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач.

З інформації що занесена до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7350102250121 вбачається, що поштове відправлення отримано особисто « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у повідомленні є підпис працівника поштового відділення.

Разом з тим даних пред`явленого документа, що посвідчує особу одержувача, підпису одержувача повідомлення не містить, що свідчить про неотримання позивачем оскаржуваної постанови особисто.

Крім того, з наданих суду доказів вбачається, що 07.05.2021 року позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №60816035 у Голопристанському міськрайонному ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса)

Виходячи із обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, а тому їх слід поновити.

Обставини встановлені судом.

09 липня 2018 року завідуючим сектору кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Виноградчим А.В. відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 00174/50800/18 за ч. 3 ст. 470 МК України. З протоколу встановлено, що 09.07.2018р. в ході перевірки Управлінням протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Херсонської митниці ДФС на підставі листа Чернігівської митниці ДФС від 13.06.2018 р. №3295/25-70-20-04 встановлено, що 28.04.2018 р. позивачем через митний пост «Нові Яриловичі» пункт пропуску «Славутич-Комарин» Чернігівської митниці ДФС у митному режимі «транзит» на митну територію України було ввезено автомобіль, який за даними ЄАІС ДФС України не вивезено з митної території України за приписами ст. 95 МК України до 06.06.2018 р., тобто позивачем перевищений строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до органу доходів та зборів призначення більше ніж на 10 діб.

Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що транспортний засіб своєчасно не був вивезений через несправність.

09.07.2018 року ОСОБА_1 начальнику митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастопіль подано заяву про припинення справи про порушення митних правил через досягнення компромісу та визнання в повному обсязі ним своєї вини.

09.07.2018 р. між ОСОБА_1 та Митницею ДФС у Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі укладено типову мирову угоду, за якою позивач визнав свою вину у вчиненні порушень митних правил та зобов`язався внести до 27.07.2018 р. штраф 8 500, 00 грн., а митниця зобов`язалася в разі виконання умов угоди припинити провадження у справі про порушення митних правил №0174/50800/18.

Відповідно до виписки по рахункам клієнта 24.07.2018 р. ОСОБА_1 сплатив штраф в розмірі 8 500,00 грн.

24.07.20018 року затверджено акт про виконання мирової угоди від 09.07.2018 р. №0174/50800/18.

Станом на 28.10.2018 р. згідно перевірки інформації баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС зазначений автомобіль з митної території України після 09.07.2018 року не вивезено та у інший митний режим, згідно діючого законодавства, не розміщувався.

Відповідно до листа Управління адміністрування митних платежів Митниці ДФС від 03.10.2018 р. №19-02/691-с сума пільг наданих у вигляді умовного звільнення від оподаткування ОСОБА_1 при ввезенні автомобіля складає 184 729, 26 грн.

20.09.2018 р. на відому митниці адресу реєстрації позивача направлено повідомлення №7066/21-70-20 про проведення перевірки законності знаходження на митній території автомобіля, який був ввезений 28.04.2018 р. та йому запропоновано з`явитися до митного органу на 11-00 год. 27.09.2018 р. для надання пояснень, а також вирішення питання щодо складення протоколу про порушення митних правил. Повідомлення вручено 22.09.2018 року.

Повторне повідомлення складено 09.10.2018 року за вихідним № 7651/21-70-20 на 11-00 год. 23.10.2018 року. Повідомлення вручено 14.10.2018 року.

29 жовтня 2018 р. старшим державним інспектором відділу оперативного реагування Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_4 складено відносно позивача протокол про порушення митних правил №0282/50800/18 за ст. 485 МК України, за змістом якого під час перевірочних заходів, з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС встановлено, що 28.04.2018 р. громадянином України ОСОБА_1 через пункт пропуску «Славутич-Комарин» митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС ввезено на митну територію України автомобіль у митному режимі транзиту. Пільги у вигляді умовного повного звільнення від оподаткування транспортного засобу, який переміщується в митному режимі транзиту, надані позивачу виключно у разі дотримання ним вимог та обмежень, встановлених гл. 17 МК України та виключно з переміщення цього транспортного засобу між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів, без його використання, в термін визначений ст. 95 МК України. 09.07.2018 р. між ОСОБА_1 та митницею укладено типову мирову угоду, умови якої виконані та сплачено штраф в розмірі 8 500,00 грн. Згідно з інформацією бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, автомобіль з митної території України не вивозився та у інший митний режим не розміщувався. Відповідно до листа Управління адміністрування митних платежів Митниці ДФС від 03.10.2018 р. № 19-02/691-с сума пільг наданих у вигляді умовного звільнення від оподаткування ОСОБА_1 при ввезенні автомобіля складає 184 729, 26 грн. Таким чином, ОСОБА_1 використовує автомобіль стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів на загальну суму 184 729, 26 грн., в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Таким чином, зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Копія протоколу направлена позивачеві 31.10.2018 р., йому запропоновано з`явитися до митниці на 28.11.2018 р. для надання пояснень, розгляд справи відбудеться 28.11.2018 р., зазначені документи направлені позивачеві за адресою реєстрації.

Постановою заступника начальника митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 28.11.2018 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 554 187, 78 грн.

З позиції позивача оскаржувана постанова не відображає дійсних обставин справи, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

З позиції відповідача оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства та є правомірною.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Згідно ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 ст. 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

За ч. 2 ст. 92 МК України у митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлюється строк транзитних перевезень у 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Частиною другою цієї статті встановлено, що до цього строку не включаються 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 3 ст. 325 МК України).

У відповідності до ст. 381 МК України, громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами-нерезидентами.

Переміщення транспортних засобів особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України здійснюється у строки, встановлені ст. 95 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання про прохідний транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному статтею 313 цього Кодексу.

У разі знищення чи повного зіпсування поміщених у митний режим транзиту транспортних засобів особистого користування, що переміщуються з метою прохідного транзиту через митну територію України, внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку їх транзиту зупиняється, а внесена грошова застава повертається особі, яка внесла заставу, її спадкоємцю або уповноваженій ними особі, за умови надання такою особою органам доходів і зборів достатніх доказів знищення чи повного зіпсування таких транспортних засобів.

За приписами частини 1, 4, 5 ст. 102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаних норм вбачається обов`язок особи у визначений законодавством строк вивезти транспортний засіб, поміщений у митний режим «транзит», за межі митної території України, а невиконання такого обов`язку є порушенням митних правил та тягне за собою адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи встановлено, що в діях позивача наявні ознаки об`єктивної сторони правопорушення передбаченого статтею 485 МК України, які виражаються в протиправних, винних діях, що посягають на встановлений Митним кодексом України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів.

Відповідно до положень статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за статтею 485 МК України є наявність вини у формі умислу.

Диспозиція вказаної правової норми передбачає необхідність спеціальної противної мети у вигляді неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. При цьому, у статті 485 МК України вказано, що застосування адміністративного стягнення до порушника митних правил можливе тільки у випадку, коли правопорушник свідомо, з умислом, спрямованим на зменшення митних платежів, вказав неправдиву інформацію або ж надав органам доходів та зборів документи, в яких містяться відомості, що не відповідають дійсності.

Вказана позиція підтверджена постановою КАС у складі ВС від 20.03.2018 року у справі №640/7258/17.

За приписами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За висновками КАС у складі ВС у постанові від 24.04.2018 року у справі №331/2608/17 судам необхідно ретельно перевірити нормативний підхід та правильність арифметичного розрахунку застосованої до позивача штрафної санкції, яка передбачена спірною постановою.

Відповідно до частини 4 статті 296 МК України у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Щодо законності і обґрунтованості розміру суми митного платежу, а, відповідно, і розміру штрафу, передбаченого статтею 485 МК України суд зазначає, що митним органом не дотримано Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 24 листопада 2003 року №142/5/2092.

Вартість митних платежів відповідачем розрахована «Розрахунком платежів», яка стала підставою для визначення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, накладеного на позивача відповідно до оскаржуваної постанови.

Проте, «Розрахунок платежів» митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки містить приблизну вартість транспортному засобу, яка визначена відносно подібних транспортних засобів.

Методикою у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації. У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8. Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики. Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента Д додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами.

Відповідно до п. 3.2 Методики найбільш вірогідним методом порівняльного підходу до оцінки КТЗ є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ. За цим методом вартість визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ з відповідним строком експлуатації. Подальше коригування враховує різницю між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об`єкта порівняння та об`єкта оцінки.

Відповідно до інформації, наданої митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 03.10.2018 року за вих. №19-02/691-с Заступником начальника управління ВКМВ УАМП та МТР, середня вартість автомобіля VW Passat, VIN: НОМЕР_3 2001 р.в., обєм дизельного двигуна 1896 см3. становить 700 Євро.

З зазначеної інформації з службової записки та витягу митних оформлень не можливо встановити який пробіг, технічний стан, комплектність, укомплектованість, відновлення й оновлення складових частин тощо.

Відповідно до V розділу Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Таким чином, для визначення вартості автомобіля не були враховані всі наявні обставини, які стосувались вказаного ТЗ, що як наслідок потягло невірне визначення розміру штрафу.

Отже, розрахунок митної вартості автомобіля був здійснений у порушення принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, та формул, зазначених в п. 7.35 Методики, що унеможливлює обґрунтоване визначення розміру адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Аналізуючи фактичні обставини справи та докази надані сторонами на підтвердження вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, уповноваженою посадовою особою митного органу та не в повній мірі були виконані вимоги статті 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.

У справі, яка розглядається, відповідачем на підтвердження правомірності дій вчинених при притягненні особи до адміністративної відповідальності належних та допустимих доказів не надано.

Суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень в постанові, тобто в своєму рішенні, про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи, що відповідачами не доведено умислу позивача на використання автомобіля в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано пільги, а також некоректне застосування штрафної санкції, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем доведено факт неправомірності дій щодо складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, а відповідачем не доведено правомірність складання оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2018 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Стельникович Олександр Ігорович (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 60, каб. 19) до Чорноморської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 39624611, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13) про скасування постанови у справі про порушення митних правил – задовольнити.

Постанову у справі про порушення митних правил №0282/50800/18 від 28.11.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто у сумі 554 187, 78 грн. – скасувати.

Провадження у адміністративній справі про порушення митних правил №0282/50800/18 від 28.11.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за ст. 485 МК України – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Згідно ч. 4ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 17.06.2021 року.

Суддя: Є.М. Булах