Постанова № 97815955, 18.06.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1779/21

Номер провадження 3/504/922/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2021смт.Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працює директором ТОВ «Завод елеваторного обладнання», проживає за адресою: АДРЕСА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2021 року на розгляд Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли вказані матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності.

В судове засідання ОСОБА_1 , не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи за допомогою судової повістки.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 30 від 20.05.2021 року, що складений головним державним ревізор-інспектором Базилевич Наталією Сергіївною, ОСОБА_1 - директор ТОВ «Завод елеваторного обладнання» в порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, п.4 П(С)БО №21, п.5 П(С)БО №11 «Зобов`язання» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 із змінами та доповненнями, ст.1,п. 2.1. ст. 2, п. 2,4, ст.2, п.2,14, ст.2, п.2.15. ст.2, п.1 ст.9, ч, 2 ст. 9, п.2. ст. З, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 382 204 гри., у тому числі за 4 квартал 2020 року на суму 382 204 гри., встановлено заниження податку на доданувартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 667 грн. за березень 2019 р., відповідальність за, що передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення додано 1,2 та 26 сторінку акту документальної планової перевірки від 21.04.2021 №7980/15-32-07-02/34251863 ТОВ «Завод елеваторного обладнання», копію паспорта ОСОБА_1 та її РНОКПП, наказ по особовому складу від 01.03.2006 року, довідку по заробітній платі.

Інших документів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП головним управлінням ДПС в Одеській області не подано.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиною першою статті 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Всупереч цим вимогам Закону, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому полягає порушення, які їй інкримінуються (чи це відсутність податкового обліку, чи порушення порядку його ведення), а посилання на норми Податкового кодексу України, що регулюють необхідність сплати податкуів, не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останньої на захист. З наявних матеріалів справи не вбачається, які ж саме дії /бездіяльність вчинені, у чому полягає вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про час вчинення адміністративного правопорушення, місце вчинення такого, у чому полягає таке порушення, що може виразитися у 1) відсутності податкового обліку, 2) порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, 3) неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

З огляду на встановлені вище обставини протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП з викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи конкретного адміністративного правопорушення, її винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (час, місце, спосіб, місце вчинення). Дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 21.04.2021 №7980/15-32-07-02/34251863. Будь-які інші докази порушення, окрім акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення не додані. При цьому, акт перевірки доданий до протоколу не повністю, міститься лише його 1,2 та 26 сторінки на яких також відсутні дані про подію правопорушення, а лише констатовано порушення платником податку вимог податкового законодавства.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі N П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд не має можливості перевірити правильність результатів, які зафіксовано у вищевказаному Акті перевірки, оскільки вони не мотивовані належним чином та зроблені без посилання на відповідні первинні документи, які дозволяють встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи.

Крім того, відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В матеріалах адміністративного провадження відсутні будь-які дані з приводу того, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган прийняв відповідне податкове-повідомлення рішення, чи інший вид рішення контролюючого органу, зобов`язання за яким набуло статусу узгодженого, тобто обов`язкового до сплати платником податків, а тому, за відсутності доказів зворотного, ОСОБА_1 не може вважатися особою, що порушила порядок ведення податкового обліку.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що особа, що складала протокол про адміністративне правопорушення, не зазначаючи часу вчинення правопорушення, такого часу не можна встановити із наявних 3 -ох сторінок акту перевірки, надіслав до суду протокол про адміністративне правопорушення, що міг стати підставою накладення адміністративного стягнення поза межами строків, що встановлені у ст. 38 КУпАП. Контролюючий орган встановив заниження податку на доданувартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 667 грн. за березень 2019 р., проте протокол надійшов до суду 03.06.2021 року, а строк накладення адміністративного осягнення за порушення ч. 1 ст. 163-1 становить 3 місяці з моменту вчинення порушення.

Таким чином, за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, з огляду на долучений до протоколу неповний акт перевірки як доказ, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення та наявність у діях останньої складу, а саме об`єктивної сторони інкримінованого їй правопорушення.

Відповідно до положень частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення. Тобто судом встановлені обставини, що виключають провадження по справі. На підставі викладеного, провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.245, 280, 256, 247 п.1, 284 КпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працює директором ТОВ «Завод елеваторного обладнання», проживає за адресою: АДРЕСА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя А. В. Якимів