Рішення № 97814129, 22.06.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1471/21

№ провадження 2-а/647/11/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Степанюк М.М.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу №647/1471/21 за позовом ОСОБА_1 до Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області про скасування постанови серії ГАБ №225894 від 27.05.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності, суд

встановив:

У червні 2021 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27.05.2021 року поліцейським сектором реагування патрульної поліції Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області Габовською К.Ю. було винесено постанову серії ГАБ №225894 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.44-3 КпАП України та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн. Позивач вважає вказану постанову незаконною, ухваленою з істотними порушеннями її прав та вимог чинного законодавства, оскільки під час складання постанови працівник патрульної поліції її не опитував, внаслідок чого вона була позбавлена можливості висловити свої заперечення. Крім того, постанову винесено за відсутності будь-яких доказів винуватості. У змісті постанови відсутнє посилання на нормативний акт, яким визначено правила, у порушення котрих ОСОБА_1 визнано винуватою. У зв`язку з чим, позивач просить скасувати постанову серії ГАБ №225894 від 27.05.2021 року про накладення адміністративних стягнення.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року зазначений позов було залишено без руху через порушення вимог ч.3 ст.161 КАС України та надано можливість усунути його недоліки.

09.06.2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачу направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів, які він отримав 11.06.20221 року, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції суду. У визначений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені обставини є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2021 року поліцейським сектором реагування патрульної поліції Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області Габовською К.Ю. було винесено постанову ГАБ №225894 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.44-3 КпАП України та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 27.05.2021 року близько 11-46 год. в м. Берислав, вул. Центральна в приміщенні Бериславського районного суду Херсонської області Груша М.Д. знаходилася без індивідуальних засобів захисту, а саме маски, респіратора, що закривають ніс та рот, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КпАП України.

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З п.2 ч.1 ст.5 КАС України, вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання її винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КпАП України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до вимог ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.2 ст. 44-3 КпАП України передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Аналізуючи зазначені положення, можна дійти висновку, що частиною 2 статті 44-3 КпАП України визначені дії (бездіяльність) особи, за які вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, а отже дана норма не є банкетною та не відсилає до іншого нормативно-правового акту, котрим встановлюються відповідні правила, яких ця особа не дотрималась, у зв`язку з чим посилання позивача у цій частині суд вважає необґрунтованими.

Статтею 222 КпАП України, визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції.

Із змісту норм статті 222 КпАП України вбачається, що розгляд справ за ч. 2 ст. 44-3 КпАП України проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За положеннями ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивачем зазначено, що вона була позбавлена можливості надати пояснення щодо інкримінованих їй дій, а також ознайомитися із матеріалами справи відносно неї. Разом із тим, до позову не було додано доказів подачі нею відповідних клопотань, у зв`язку з чим суд вважає ці доводи також необґрунтованими.

Згідно із п. 1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Таким чином, наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності події, а також складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем положень ч.2 ст.44-3 КпАП України лише сама постанова серії ГАБ №225894 від 27.05.2021 року, оскільки описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягується до відповідальності.

Зважаючи на те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, винуватість позивача, на думку суду, ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства України та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому така постанова підлягає скасуванню.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи, що у оскаржуваній постанові відсутнє посилання на докази, якими підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а також те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження порушення останньою ч.2 ст.44-3 КпАП України та наявності в її діях складу даного адміністративного правопорушення, тобто вина позивача не доведена, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, та вимог ч.2 ст.9, п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №225894 від 27.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Згідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 257-262, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії ГАБ №225894 від 27.05.2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 .

Відповідач Бериславський районний відділ поліції ГУНП в Херсонській області, 74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. Гоголя, буд. 6, код ЄДРПОУ 08676079.

Суддя О.О.Корсаненкова