Рішення № 97813212, 07.06.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

07.06.2021

Справа №489/5348/20

Провадження №2/489/655/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткіна Олександра Юрійовича про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення нарахованої, але не сплаченої заробітної плати, моральної шкоди, доплати за виконання роботи машиніста із прання та ремонту одягу та компенсацію за невикористану відпустку

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила суд: визнати звільнення визнати своє звільнення з 01 жовтня 2020 року незаконним; скасувати наказ № 285-К від 30.09.2020 про звільнення її з посади молодшої медичної сестри операційного блоку; поновити її на роботі, на посаді молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку коридор № 1 Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради; стягнути з відповідачів на її корить заборгованість по заробітній платі за період з 28.02.2020 по 01.10.2020 у розмірі 40824,82 грн.; стягнути з відповідачів середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 по день винесення рішення суду по справі; стягнути з відповідача нараховану, але не сплачену в повному обсязі заробітну плату в повному обсязі заробітну плату за період з 01 травня 2018 року по серпень 2018 року у сумі 5707 грн. 03 коп.; стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. та 5000 грн. 00 коп., всього 55 000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, її було поновлено на посаді молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці операційного блоку) з 28.02.2020, проте її не допускали до роботи до 06.04.2020. У зв`язку з проведенням реконструкції операційного блоку у лікарні, вона, крім роботи санітарки, почала виконувати роботу за сумісництвом, посади машиніста прання білизни, яка не відповідає її посадовим обов`язкам. 29 вересня 2020 року, вона перебувала в адміністративному приміщення лікарні, перебуваючи у відпустці. В коридорі її зустрів головний лікар ОСОБА_2 та запросив її до кабінету. Коли вони зайшли в кабінет, головний лікар почав вимагати від неї написання заяви про її звільнення за власним бажанням. У зв`язку з тим, що у неї почався погіршуватися стан її здоров`я, вона написала заяву про звільнення за власним бажанням не маючи на це підстав. ОСОБА_2 забрав у неї заяву та відніс до відділу кадрів, не надавши можливості її сфотографувати. Свідками цього звільнення були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували на той час в коридорі лікарні. Особистого наміру звільнятися у неї не було, крім того, вона до 05.10.2020, згідно наказу, повинна перебувати у відпустці без збереження заробітної плати. Вона не попереджала роботодавця про те, що має намір звільнятися за два тижні, як це передбачено чинним законодавством України, а отже, вважає, що звільнення її з займаної посади є незаконним. Крім того, під тиском відповідача, нею були написані заяви про надання щорічної оплачуваної відпустки. 13 травня 2020 року на її картковий рахунок надійшли кошти за перебування її у відпустці у розмірі 1000,00 грн., що є значно меншою ніж потрібно. В лютому та березні 2020 році сплата коштів була відсутньою. Починаючи з травня 2020 року їй нараховували та сплачували грошові кошти, проте не в повному обсязі. За виконання обов`язків машиніста з прання білизни їй не доплачували заробітну плату. Доказом виконання обов`язків машиніста з прання є журнал проведення генеральних прибирань приміщень та журнал з обліку прання та дезінфекції білизни та спецодягу. Також, доказом того, що вона виконувала обов`язки машиніста з прання є отримана нею виробнича травма (тепловий удар), зафіксована бригадою швидкої медичної допомоги. У зв`язку з незаконними діями головного лікаря ОСОБА_2 , їй була спричинена моральна шкода, яка полягала в тому, що нею були втрачені нормальні життєві зв`язки, вимагання від неї додаткових зусиль для організації свого життя, та яку вона оцінює у розмірі 50 000,00 грн..

Від представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що 28 лютого 2020 року на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2019, позивачку було поновлено на роботі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки прибиральниці) операційного блоку. Після поновлення позивачки на роботі, їй було надано щорічну відпустку, яка не передбачена графіком відпусток, у зв`язку з чим було виплачено оплата була виплачена лише 13.03.2020. Після проходження інструктажу та на підставі висновку медичного огляду від 16.03.2020, про придатність до роботи молодшої медичної сестри, позивачку було допущено до роботи. З 31.03.2020 по 04.04.2020 позивачка повідомила про лікарняний. 06 квітня 2020 року, позивачку було ознайомлено з посадовою інструкцією від 03.04.2020 у зв`язку з проведенням у відповідність до Положення про операційний блок та дотримання вимог санітарно – епідеміологічного режиму лікарні, на підставі розпорядження головного лікаря від 02.04.2020, але від підпису позивачка відмовилася, про що було складено відповідний Акт. 13 квітня 2020 за заявою позивачки, останній надана відпустка без збереження заробітної плати строком до 17.04.2020. Також, з 22.04.2020 по 24.04.2020, 30.04.2020 (один день), 09.06.2020 (один день), 06.07.2020 по 07.07.2020, 22.07.2020 по 25.07.2020 позивачка знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати. 30.06.2020 по 04.07.2020, 17.07.2020 по 22.07.2020, 27.07.2020 по 30.07.2020 позивачка перебувала на лікарняному. З 13.08.2020 на три дні позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати на час карантину за угодою сторін. 17.08.2020 (один день), 18.08.2020 по 01.09.2020 та з 18.09.2020 строком на 14 днів, позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, як пенсіонеру. З 25.08.2020 за заявою позивачки, останній надана щорічна відпустка строком 16 днів в 02.09.2020 року. У зв`язку з вищевказаним, можна дійти висновку, що трудова діяльність позивачки взагалі не здійснювалася, а позивака зловживає бюджетними коштами та не виявляє бажання працювати. 29.09.2020 ОСОБА_1 дійсно перебувала в адміністративному приміщені лікарні, але з 30.09.2020 знаходячись у відпустці. До кабінету головного лікаря ОСОБА_2 позивачка зайшла самостійно тримаючи в руках листи формату А4. Ні в приймальні, ні в кабінеті головного лікаря свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебували, що підтверджується журналом прийому громадян за цей день. Щодо твердження того, що позивачка не повідомила відповідача про те, що має намір звільнятися, за два тижні, зазначає наступне. ОСОБА_1 , увійшовши до кабінету головного лікаря, повідомила останньому про те, що написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, зумовлену неможливістю продовжувати роботу у лікарні, оскільки їй необхідно терміново переїжджати на нове місце проживання в Баштанський район Миколаївської області, через важкі судові справи з колишнім чоловіком. Головний лікар, перевіривши дані повідомлені позивачкою, розуміючи складне становище ОСОБА_1 , на поданій заяві розмістив резолюцію «В наказ». Відтак сторони домовилися про звільнення за власним бажанням, але без дотримання двотижневого строку. ОСОБА_1 виконувала свої трудові обов`язки лише відповідно до своїх посадових обов`язків, які закріплені у посадовій інструкції, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена до початку фактичного виконання посадових обов`язків. Про той факт, що доказом праці у якості машиніста є тепловий удар, зафіксований бригадою швидкої медичної допомоги, зазначає, що медичні працівники екстреної медичної допомоги надають лише першу медичну допомогу та ставлять попередній діагноз. Таку допомогу було надано позивачці в п`ятницю. Листок непрацездатності був відкритий лише в понеділок, з причиною непрацездатності «Загальне захворювання». У зв`язку з чим вважає, що це не є підтвердженням виконання позивачкою додаткових обов`язків. Довідка з банку, яку надала позивачка, видана за період з 01.05.2020 до 23.10.2020, тому вона відповідно не містить інформацію про нарахування та виплати з 28.02.2020, таким чином позивачка приховує виплати здійсненні відповідачем та вводить суд в оману.

02 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила поновити її на посаді молодшої сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» з 01 жовтня 2020 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на її користь доплату за виконання роботи машиніста із прання та ремонту спецодягу з 28.02.2020 по 01.10.2020 в розмірі 8400,00 грн.; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку відповідно до заяви від 02.03.2020. Вказує, що після поновлення її на роботі, на неї постійно здійснювався моральний тиск з боку керівництва лікарні. До її посадових обов`язків було додано ряд обов`язків, які не обумовлені трудовим договором, посадовою інструкцією молодшої медсестри операційного блоку. Її посадову інструкцію незаконно було доповнено обов`язками виконання прання, прасування одягу, взуття, проведення дезінфекції брудної білизни. Вказані обов`язки входять до обов`язків машиніста із прання та ремонту спецодягу. За виконання вказаних обов`язків, жодних доплат їй не було здійснено. Заборгованість за суміщення професій склала за 7 місяців 8400,00 грн. Крім того, за її заявою від 02.03.2020, їй було надано відпустку, проте, зо її звільнення не виплачено в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Пояснення зазначені такі ж, які викладені у справі № 489/5348/20.

05 січня 2021 року від позивачки надійшли пояснення на відзив, відповідно до яких вказує, що відповідач у відзиві, жодним чином не обґрунтовує порушень чинного законодавства з його боку, а лише висловлює припущення. Зазначає, що її посадову інструкцію незаконно було доповнено обов`язками, які не входять до посадових обов`язків молодшої медичної сестри операційного блоку, а саме: виконання прання, прасування спецодягу, взуття, тощо, оскільки вказані обов`язки повинні виконувати машиністи із прання та ремонту спецодягу. З відповідними скаргами вона зверталася до Управління держпраці та на гарячу лінію. За суміщення посади санітарки – прибиральниці та машиніста із прання і ремонту спецодягу їй не було виплачено заробітну плату. Заяву про звільнення вона писала під тиском керівництва лікарні у кабінеті головного лікаря.

Від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. зазначає, що ОСОБА_1 виконувала свої трудові обов`язки лише відповідно до своїх посадових обов`язків, які закріплені у відповідній посадовій інструкції. З усіма редакціями посадових обов`язків ОСОБА_1 була ознайомлена до початку фактичного виконання посадових обов`язків. Щодо отримання ОСОБА_1 теплового удару від виконання обов`язків машиніста, який зафіксований бригадою швидкої медичної допомоги, зазначає, що медичні працівники екстреної медичної допомоги надають лише першу невідкладну допомогу та ставлять попередній діагноз. Таку допомогу за зверненням ОСОБА_1 будо надано в п`ятницю у зв`язку з поганим самопочуттям та скаргами на підвищений тиск. Листок непрацездатності був відкритий лише в понеділок, причиною непрацездатності зазначено «загальне захворювання». Наказом від 08.01.2020 за № 5/1-адм було уточнено посадові обов`язки працівників КНП «МОДКЛ» МОР, в тому числі і молодших медичних сестер (санітарки – прибиральниці) операційного блоку у відповідність до Положення про операційний блок та наказів МОЗ України. Письмових наказів чи усних вказівок щодо виконання позивачем роботи за суміщенням, роботодавцем не видавалося. Крім того, в штатних розписах за 2019-2020 роки відсутня посада машиніста із прання та ремонту спецодягу, що виключає можливість суміщення з цією посадою взагалі. Зважаючи на відсутність наказу про доручення позивачу суміщення посад, вважає, що за таких обставин відсутні підстави для нарахування оплати праці, а тому доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від позивачки надійшли заперечення на додаткові пояснення, відповідно до яких позивачка вважає, що відповідачі не є третіми особами, а отже, не мають права подавати пояснення по справі, крім того, ними пропущено строк звернення з відповідними поясненнями по справі. Зазначає, що рішення судів не виконані в повному обсязі відповідачем, як це зазначено в додаткових поясненнях. Наполягає на своїх позовних вимогах.

Ухвалою суду від 30.10.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 12.01.2021, відповідь на відзив повернуто позивачці без розгляду.

Ухвалою суду від 04.11.2020, частково відмовлено у відкритті провадження у справі та частково прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду 08.02.2021, об`єднано в одне провадження цивільну справу № 489/5348/20 (провадження № 2/489/655/21) з цивільною № 489/5395/20 (провадження № 2/489/662/21).

Ухвалою суду від 17.02.2021, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Сторони надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, з огляду на наявність заяв по суті справи, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно наказу КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 62-К від 28.02.2020, скасовано наказ від 08.11.2018 № 406 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаду молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку з 08 листопада 2018 року; внесено запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 та внесено зміни до інших кадрових документів; зобов`язано забезпечити виплату на користь ОСОБА_1 у розмірі 28351 грн. 76 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2018 року по 06 червня 2019 року без відрахування податків та інших обов`язкових платежів; забезпечити виплату у розмірі 1000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

02 березня 2020 ОСОБА_1 звернулася з заявою до в.о. головного лікаря ОСОБА_5 про надання щорічної відпустки на 31 календарний день з 28.02.2020.

Згідно наказу КПП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 271-відп від 02.03.2020, ОСОБА_1 – молодшій медичній сестрі (санітарці – прибиральниці) операційного блоку надано основну щорічну відпустку з 28 лютого 2020 по 30 березня 2020 року.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає, що після поновлення позивачки на роботі, їй було надано щорічну відпустку, яка не передбачена графіком відпусток, у зв`язку з чим було виплачено оплата була виплачена лише 13.03.2020, що підтверджується довідкою про нарахування та виплати заробітної плати (відпускних) ОСОБА_1 від 28.12.2020 № 1376-01.

Представник відповідача вказує, що 30 березня 2020, після проходження інструктажу з охорони праці, пожежної безпеки, ознайомлення з посадовою інструкцією від 30.03.2020 та на підставі висновку медичного огляду від 16.03.2020, про придатність до роботи молодшої медичної сестри, ОСОБА_1 було допущено до роботи.

З картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 18.03.2020, вбачається, що ОСОБА_1 пройшла відповідний медичний огляд та придатна до роботи молодшої медичної сестри.

З наказу КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 62-К від 28.02.2020 (зворотна сторона), вбачається, що з ОСОБА_1 проведено інструктаж з охорони праці від 30.03.2020; з посадовою інструкцією молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку, з роботою на всіх ділянках технологічного процесу, ОСОБА_1 ознайомлена 30.03.2020.

Позивачка в своєму позові вказує, що вона по сумісництву виконувала обов`язки машиніста з прання білизни, яка не відповідає її посадовим обов`язкам.

На підтвердження зазначеного суду надано посаду інструкцію молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку, затвердженої головним лікарем КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткіним О.Ю. від 31.03.2020, згідно якої молодша медична сестра зобов`язана, зокрема, допомагати сестрі – господині доставляти брудну білизну в про маркових мішках на пральню та доставляти чисту білизну з пральні; згідно графіку генеральних прибирань проводити генеральне прибирання в операційному блоці: білизняної та при необхідності інших приміщень: миються стелі, вікна, стіни, двері дезінфекційним розчином відповідно до регламенту, згідно регламентуючих наказів; після закінчення прибирання обробити прибиральний інвентар дезінфекційним розчином, продезінфікувати ганчіря дез.розчином випрати з милом та висушити. Сформувати лялечки, не більше як по 20 штук, відправити до автоклаву; прати та прасувати спецодяг та взуття. Розкладати на місця; після закінчення операцій продезінфікувати брудну білизну, промити проточною водою, випрати з милом та здавати сестрі – господині.

На підставі розпорядження головного лікаря ОСОБА_2 від 02.04.2020, проведено уточнення та у відповідність, зокрема, посадову інструкцію молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку від 03.04.2020.

Згідно посадової інструкції молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку, затвердженої головним лікарем КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткіним О.Ю. від 03.04.2020, молодша медична сестра (санітарка – прибиральниця) операційного блоку зобов`язана, зокрема: допомагати сестрі – господині доставляти брудну білизну в про маркових мішках на пральню; згідно графіку генеральних прибирань проводити генеральне прибирання в операційному блоці: коридору, двох душових, кабінету завідуючого відділення, кабінету старшої медичної сестри, двох сестринських, санітарної кімнати (1 раз на три дні), санітарного вузла. Миються вікна, стіни, двері дезінфекційним розчином відповідно до регламенту, згідно регламентуючих наказів; після закінчення прибирання обробити прибиральний інвентар дезінфекційним розчином. Ганчір`я продезінфікувати дез.розчином згідно регламенту, випрати, висушити, сформувати лялечки та відправити до стерилізаційного відділення; прати та прасувати хірургічні костюми, продезінфікувати взуття, розкладати на місця; негайно дезінфікувати використані бахали, маски, лікарняну білизну, після забруднення біологічними виділеннями, білизну ретельно прополоскати у проточній воді з видаленням плям від біологічних рідин і скласти у спеціальні ємкості та здати сестрі – господині.

З Акту КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради від 16.04.2020, вбачається, що ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією відмовилася, копію посадової інструкції не отримувала.

Твердження позивачки про те, що виконання нею обов`язків машиніста з прання білизни підтверджується відповідними журналами з обліку прання та дезінфекції білизни та спецодягу та журналами реєстрації прибирань та прання, судом не беруться до уваги, оскільки у вказаних журналах, не вбачається ким саме виконувалися вказані обов`язки (немає прізвище, імені по батькові особи, а лише містяться підписи) (а.с 34-41).

Згідно довідки з КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради від 18.12.2020 за вих. № 221/22-06, посада машиніста з прання і ремонту спецодягу в штатному розписі лікарні відсутня.

Відповідно до довідки КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради від 18.12.2020 за вих. № 220/22-06, ОСОБА_1 працювала на посаді молодшої медичної сестри (санітарки – прибиральниці) операційного блоку з 14.11.2016 по 01.10.2020, згідно штатного розпису лікарні.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивачкою не доведено факту виконання обов`язків машиніста з прання білизни за сумісництвом.

Як вбачається з листків непрацездатності, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікарняному з 31.03.2020 по 04.04.2020, з 30.06.2020 по 04.07.2020, з 17.07.2020 по 22.07.2020, з 27.07.2020 по 30.07.2020, з 10.08.2020 по 13.08.2020 (а.с. 64-73).

ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з сімейними обставинами: з 22.04.2020 по 24.04.2020, 30.04.2020 (один день), 09.06.2020 (один день), з 06.07.2020 строком на два дні, з 22.07.2020 строком на три дні, що підтверджується заявами позивачки ОСОБА_1 та копіями відповідних наказів КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради (а.с. 75-79, 85-89).

З 13 серпня 2020 на два дні ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на період карантину за угодою сторін, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 12.08.2020 та наказом КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 1785-відп від 12.08.2020 (а.с. 80, 89).

ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, як пенсіонеру з 17.08.2020 (один день), з 18.08.2020 по 01.09.2020, з 18.09.2020 по 01.10.2020, що підтверджується заявами позивачки ОСОБА_1 та копіями відповідних наказів КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради (а.с. 81-83, 90).

ОСОБА_1 з 02 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 25.08.2020 та наказом КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 1934-відп від 25.08.2020 (а.с. 84, 90).

Позивачка зазначає, що 29 вересня 2020 року, вона перебувала в адміністративному приміщення лікарні, перебуваючи у відпустці. В коридорі її зустрів головний лікар ОСОБА_2 та запросив її до кабінету. Коли вони зайшли в кабінет, головний лікар почав вимагати від неї написання заяви про її звільнення за власним бажанням. У зв`язку з тим, що у неї почався погіршуватися стан її здоров`я, вона написала заяву про звільнення за власним бажанням не маючи на це підстав. ОСОБА_2 забрав у неї заяву та відніс до відділу кадрів, не надавши можливості її сфотографувати. Свідками цього звільнення були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували на той час в коридорі лікарні.

Як вбачається з письмових пояснень головного лікаря КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткіна О.Ю., 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 увійшла до його кабінету та повідомила, що написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, оскільки їй необхідно терміново переїжджати на нове місце проживання в Баштанський район Миколаївської області, через важкі судові справи з колишнім чоловіком. Він дав доручення працівникам відділу кадрів перевірити вказані факти та перевіривши дані повідомлені позивачкою, розуміючи складне становище ОСОБА_1 , на поданій заяві розмістив резолюцію «В наказ».

З письмових пояснень секретаря – друкарки головного лікаря ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 30 вересня 2020 року звернулася до приймальні головного лікаря та спитала чи є він на місці, ввійшла до нього в кабінет. Мету свого візиту ОСОБА_1 не повідомила, в руках остання тримала аркуш паперу формату А4. Вона була одна, ніяких осіб в цей час не було в приймальній, не в кабінеті у головного лікаря.

З журналу прийому головного лікаря та заступника по лікарняній роботі 01-14, немає записів, які б підтверджували твердження позивачки про те, що в коридорі лікарні перебували свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4

30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до головного лікаря КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткіна О.Ю. з заявою про звільнення з зайнятої посади за власним бажанням з 01 жовтня 2020 року.

На звороті вказаної заяви зазначено «Не заперечую проти виплати коштів за компенсацію невикористаної щорічної відпустки у найближчий термін виплати авансу або заробітної плати» дата та підпис ОСОБА_1 .

Згідно наказу КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 285-К від 30.09.2020, ОСОБА_1 – молодшу медичну сестру (санітарку – прибиральницю) операційного блоку звільнено з 01 жовтня 2020 року за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України та забезпечено виплату компенсації за два календарних дні невикористаної щорічної відпустки.

З витягу з книги реєстрації трудових книжок, вбачається, що ОСОБА_1 отримала трудову книжку 01.10.2020.

Позивачка в своєму позові зазначає, що вона неодноразово зверталася до Управління держпраці у Миколаївській області зі зверненнями щодо порушення вимог законодавства про працю, вимог законодавства про охорону праці та гігієну праці керівництвом КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, на підтвердження зазначеного суду надано листи з Управління держпраці у Миколаївської області (а.с. 78, 18-23)

30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до головного лікаря КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткіна О.Ю. з заявою, в якій зазначила, що всі її звернення до державних установ не розглядати, оскільки вони написані не нею особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Зі змісту заперечень, викладених відповідачем в відзиві на позов, вбачається, що у 30 вересня 2020 року позивачка зявилася за адресою місцезнаходження відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням, а керівництво відповідача, заслухавши думку підлеглої та враховуючи її права, звільнило останню за власним бажанням. Тобто, відзив на позов не містить факту саме подання позивачем попередження про звільнення у письмовій формі, що є обов`язковою умовою для звільнення на підставі ст..38 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 39 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженого ним органу письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або повноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Отже, обов`язок попередити адміністрацію про звільнення за два тижні покладено на працівника, проте законодавчо не забороняється звільнити працівника раніше цього строку, якщо це зумовлено неможливістю виконувати роботу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з частковою періодичністю перебувала у відпустках та на амбулаторному лікуванні. В день написання заяви про звільнення за власним бажанням, позивачка знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати, після її звільнення з посади, того ж дня отримала трудову книжку.

Як видно із заяви про звільнення з роботи за власним бажанням та наказу про звільнення, позивачка була звільнена до закінчення строку попередження про розірвання трудового договору. У цей же день їй було видано трудову книжку. На наступний день, як і в подальшому позивач на роботу не вийшла, заяву про звільнення не відкликала.

Отже, дії позивача свідчать про її бажання звільнитися з роботи в день подання заяви.

Твердження позивача, про те, що керівництво примусило її написати заяву про звільнення є голослівним, перевірити дане твердження не вбачається можливим за відсутності доказів на підтвердження такого факту, а відтак вказані доводи є безпідставними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на корить позивачки заборгованість по заробітній платі за період з 28.02.2020 по 01.10.2020 у розмірі 40824,82 грн. та стягнення з відповідачів середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 по день винесення рішення суду по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпп у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

До тверджень позивача, про те, що розрахунок з нею проведений не в повному обсязі, не виплачено їй заробітну плату за виконання обов`язків за сумісництвом, суд ставиться критично, оскільки відповідно до довідки про нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 від 28.12.2020 за вих. № 1375-01, вбачається що відповідно до графіку роботи персоналу, табелю обліку робочого часу, КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти: в березні 2020 року у сумі 25112,95 грн. (12.03.20 – 2099,21 грн.; 27.03.2020 – 23013,74 грн.); в квітні 2020 року у сумі 1821,32 грн.; в травні 2020 року в сумі 3833,92 грн. ( 13.05.2020 – 1000,00 грн.; 28.05.2020 – 2833,92 грн.); в червні 2020 року у розмірі 3801,57 грн. (12.06.2020 – 1500,00 грн.; 26.06.2020 – 2301,57 грн.); в липні 2020 року у розмірі 2235,03 грн. (13.07.2020 – 1000,00 грн.; 28.07.2020 – 1235,03 грн.); в серпні 2020 року у розмірі – 852,09 грн.; в жовтні 2020 року – 111,75 грн. Також 16.03.2020 платіжним дорученням перераховано 28291,50 грн. по рішенню Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Також, згідно довідки про нарахування та виплату заробітної плати (відпускних) Щепкіній Г.М. КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради від 28.12.2020 за вих. № 1376-01, згідно наказу № 271-відп. Від 02.03.2020 нараховано: 2 календарні дні за лютий 2020 – 168,24 грн.; 29 календарні дні за березень 2020 – 2439,48 грн. Всього – 2607,73 грн., перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок – 2099,21 грн.

Вказане підтверджується особовим рахунком за 2020 ОСОБА_1 (а.с. 104-105).

Відтак, наявні в матеріалах справи докази, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про відсутність правових підстав вважати, що права позивача були порушені.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки нараховану, але не сплачену в повному обсязі заробітну плату в повному обсязі заробітну плату за період з 01 травня 2018 року по серпень 2018 року у сумі 5707 грн. 03 коп., суд приходить до наступного.

08 листопада 2018 року наказом №406-К ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) операційного блоку за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України, підставою чого стала заява ОСОБА_1 від 08 листопада 2018 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2019 року, зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради від 08 листопада 2018 року №406-К про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-прибиральниця) Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради з 14 листопада 2018 року. Стягнуто з Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2018 року по 16 квітня 2019 року в розмірі 25153 грн. 37 коп. (двадцять п`ять тисяч сто п`ятдесят три гривні тридцять сім копійок).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.02.2020 року, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) операційного блоку Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні Миколаївської обласної ради, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, з 08 листопада 2018 року. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 28 351 грн. 76 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2018 року по 06 червня 2019 року без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Позивачка в своєму позові зазначає, що в період з травня 2018 року по листопад 2018 року відповідач не в повному обсязі нарахував та сплатив заробітну плату, а саме, недоврахував 5707 грн. 03 коп.

В своєму позові позивачка зазначає, що в травні 2018 року, їй не виплачено 587,26 грн., в червні 2018 року - 908 грн. 61 коп., в липні 2018 року - 716 грн. 51 коп., в серпні 2018 року - 64 грн. 81 коп., в вересні 2018 року - 2782 грн. 81 коп., в жовтні 2018 року - 431 грн. 01 коп., в листопаді 2018 року - 212 грн. 05 коп.

Згідно відомостей перерахування авансу на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 11.05.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 1200,00 грн.

Згідно відомостей перерахування зарплати на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 29.05.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 2563,47 грн.

З відомостей про перерахування виплат соцстрах на картрахунки в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 05.06.2018, ОСОБА_1 нараховано 91,33 грн.

ОСОБА_1 в період з 20 квітня 2018 по 25 квітня 2018 року включно, перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахункового листа за травень 2018 року, ОСОБА_1 нараховано ФЗП 4675,11 грн., утримано податків - 911,64 грн., сплачено аванс - 1200,00 грн., нараховано СОЦ - 113,47 грн., утримано податків - 22,14 грн. Загальна сума заробітної плати до сплати становить 2563,47 грн. (4675,11-911,64-1200=2563,47); загальна сума соцстраху до сплати становить 91,33 грн. (113,47-22,14=91,33).

Згідно з операцій за картковим рахунком, ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та виплат порівняних до неї 11.05.2018 - 1200,00 грн.; 29.05.2018 - 2563,47 грн.; 07.06.2018 - 91,33 грн.

Отже, позивачка безпідставно вважає, що відповідачем не сплачено їй заробітну плату в травні 2018 року у розмірі 587 грн. 26 коп.

Відповідно до відомостей перерахування авансу на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 12.06.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 1200,00 грн.

Відповідно до відомостей перерахування заробітної плати на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 26.06.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 2416,76 грн.

Відповідно до розрахункового листа за червень 2018 року, ОСОБА_1 нараховано ФЗП 4492,86 грн., утримано податків - 876,10 грн., сплачено аванс - 1200,00 грн., Загальна сума заробітної плати до сплати становить 2416,76 грн. (4492,86-876,10-1200=2416,76).

Згідно з виписки за картковим рахунком за період з 01.05.2018 по 30.10.2018 від 08.07.2019 року, ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та виплат порівняних до неї 13.06.2018 - 1200,00 грн.; 27.06.2018 - 2416,76 грн..

Отже, позивачка безпідставно вважає, що відповідачем не сплачено їй заробітну плату в червні 2018 року у розмірі 908 грн. 61 коп.

Відповідно до відомостей перерахування авансу на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 13.07.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 1200,00 грн.

Відповідно до відомостей перерахування заробітної плати на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 27.07.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 1757,90 грн.

Відповідно до розрахункового листа за липень 2018 року, ОСОБА_1 нараховано ФЗП 3674,41 грн., утримано податків - 716,51 грн., сплачено аванс - 1200,00 грн., Загальна сума заробітної плати до сплати становить 1757,90 грн. (3674,41-716,51-1200=1757,90).

Згідно з виписки за картковим рахунком за період з 01.05.2018 по 30.10.2018 від 08.07.2019 року, ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та виплат порівняних до неї 13.07.2018 - 1200,00 грн.; 27.07.2018 - 1757,90 грн..

Отже, позивачка безпідставно вважає, що відповідачем не сплачено їй заробітну плату в липні 2018 року у розмірі 716 грн. 51 коп.

Згідно відомостей перерахування авансу на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 13.08.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 1300,00 грн.

Згідно відомостей перерахування зарплати на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 28.08.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 2480,90 грн.

Відповідно до розрахункового листа за серпень 2018 року, ОСОБА_1 нараховано ФЗП 4696,77 грн., утримано податків - 915,87 грн., сплачено аванс - 1300,00 грн., Загальна сума заробітної плати до сплати становить 2480,90 грн. (4696,77-915,87-1300=2480,90).

Згідно з виписки за картковим рахунком за період з 01.05.2018 по 30.10.2018 від 08.07.2019 року, ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та виплат порівняних до неї 13.08.2018 - 1300,00 грн.; 28.08.2018 - 2480,90 грн..

Отже, позивачка безпідставно вважає, що відповідачем не сплачено їй заробітну плату в серпні 2018 року у розмірі 64 грн. 81 коп.

Відповідно до відомостей перерахування зарплати на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 27.09.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 2415,94 грн.

З відомостей про перерахування виплат соцстрах на картрахунки в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 04.10.2018, ОСОБА_1 нараховано 671,08 грн.

ОСОБА_1 в період з 27 серпня 2018 року по 07 вересня 2018 року включно, та в період з 21 вересня 2018 року по 28 вересня 2018 року включно, перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Відповідно до розрахункового листа за вересень 2018 року, ОСОБА_1 нараховано ФЗП 3001,17 грн., утримано податків - 585,23 грн., нараховано СОЦ - 833,63 грн., утримано податків - 162,55 грн. Загальна сума заробітної плати до сплати становить 2415,94 грн. (3001,17-585,23=2415,94); загальна сума соцстраху до сплати становить 671,08 грн. (833,63-162,55=671,08).

Згідно з виписки за картковим рахунком за період з 01.05.2018 по 30.10.2018 від 08.07.2019 року, ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та виплат порівняних до неї 28.09.2018 - 2415,94 грн.; 05.10.2018 - 671,08 грн..

Отже, позивачка безпідставно вважає, що відповідачем не сплачено їй заробітну плату в вересні 2018 року у розмірі 2782 грн. 81 коп..

Згідно відомостей перерахування авансу на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 11.10.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 1300,00 грн.

Відповідно до відомостей перерахування зарплати на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 29.10.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 3107,54 грн.

З відомостей про перерахування виплат соцстрах на картрахунки в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 30.10.2018, ОСОБА_1 нараховано 296,34 грн.

ОСОБА_1 в період з 29 жовтня 2018 року по 07 листопада 2018 року включно, перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії НОМЕР_4 .

Відповідно до розрахункового листа за жовтень 2018 року, ОСОБА_1 нараховано ФЗП 5475,20 грн., утримано податків - 1067,66 грн., аванс - 1300,00 грн. нараховано СОЦ - 368,13 грн., утримано податків - 71,79 грн. Загальна сума заробітної плати до сплати становить 3107,54 грн. (5475,20-1067,66-1300=3107,54); загальна сума соцстраху до сплати становить 296,34 грн. (368,13-71,79=296,34).

Згідно операцій за картковим рахунком, ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та виплат порівняних до неї 12.10.2018 - 1300,00 грн.; 29.10.2018 - 3107,54 грн.; 31.10.2018 - 296,34 грн.

Отже, позивачка безпідставно вважає, що відповідачем не сплачено їй заробітну плату в жовтні 2018 року у розмірі 431 грн. 01 коп.

Згідно відомостей перерахування авансу на картковий рахунок в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 12.11.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 295,87 грн.

З відомостей про перерахування виплат соцстрах на картрахунки в Укрсіббанк Миколаївською обласною дитячою клінічною лікарнею Миколаївської обласної ради від 06.12.2018, ОСОБА_1 нараховано 587,26 грн.

Відповідно до розрахункового листа за листопад 2018 року, ОСОБА_1 нараховано ФЗП 271,35 грн., утримано податків - 36,08 грн., нараховано СОЦ - 628,70 грн., утримано податків - 41,44 грн.

Згідно операцій за картковим рахунком, ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та виплат порівняних до неї 13.11.2018 - 295,87 грн.; 11.12.2018 - 587,26 грн.

Отже, позивачка безпідставно вважає, що відповідачем не сплачено їй заробітну плату в листопаді 2018 року у розмірі 212 грн. 05 коп.

Статтею 43 Конституції України, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Відповідно дост.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

На підставі ст. 15 ЗУ "Про оплату праці" від 24.03.1995р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За вимогами ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, без дати та вихідного номеру, вбачається, розрахунок при умові повністю відпрацюваної місячної норми робочого часу заробітна плата молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці), наприклад 21 робочий день, становить: 2079,00 грн. - посадовий оклад; 1644,00 доплата до мінімальної заробітної плати; 207,90 грн. - 10 % за роботу з деззасобами. Загальна сума складає - 3930,90 грн.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця…

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було вірно здійснено розрахунок та виплату заробітної платі ОСОБА_1 , що підтверджується, відомостями перерахування заробітної плати у відділення банку АТ "Укрсіббанк", розрахунків сплати заробітної плати ОСОБА_1 , випискою по картковим рахункам, листками непрацездатності ОСОБА_1 , наказами про надання щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не сплачено в повному обсязі заробітну плату за період з травня 2018 року по листопад 2018 року у розмірі 5703,06 грн. Однак, позивачем до суду не надано належних доказів про недовраховану та не виплачену заробітну плату, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої в повному обсязі заробітної плати, задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 55 000,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При призначенні розміру матеріальної шкоди, суд вказує на те, що відсутні підстави для такого відшкодування, так як не доведено причинного зв`язку в діях відповідача та наявністю моральної шкоди, крім того, позивач так і не довів суду в чому саме полягала спричинена їй моральна шкода.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткіна Олександра Юрійовича про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення нарахованої, але не сплаченої заробітної плати, моральної шкоди, доплати за виконання роботи машиніста із прання та ремонту одягу та компенсацію за невикористану відпустку – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, місцезнаходження за адресою: м.Миколаїв, вул. Миколаївська, 21, ЄДРПОУ 02007070.

Відповідач: головний лікар Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради Пліткін Олександр Юрійович, юридична адреса: м.Миколаїв, вул. Миколаївська, 21.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «22» червня 2021 року.