Рішення № 97812903, 16.06.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/778/21

2/465/2104/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.

при секретарі судового засідання Беркій Т.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2018 року по 01.12.2019 року в розмірі 8960 грн. 61 коп. основного бору, 3% річних в розмірі 428 грн. 27 коп., інфляційних витрат в розмірі 759 грн. 31 коп., а також витрат по оплаті судового збору в розмірі 2102 грн.

В обґрунтування заявлених вимог пояснює, що 13.07.2021 року Франківський районний суд м. Львова задовольнив заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу № 465/7768/19 від 07.02.2020 року.

Згідно довідки Ф-2 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 проживають відповідачі та користуються послугами з централізованого опалення та послугами централізованого постачання гарячої води. Останнім для здійснення оплати за надання вказаних послуг з теплопостачання був відкритий особовий рахунок.

Отже, враховуючи вищенаведене, між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: позивач надав послуги відповідачам, останні такими послугами користувалися, але оплату проводили нерегулярно, чим порушували ч.1 п.18 Постанови КМ України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07.2005 року, а також п.3.1 Договору приєднання, де прямо вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Станом на 01.12.2019 року за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2018 року до 01.12.2019 року у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» рахується заборгованість в сумі 8960,61 грн., яка залишилась неоплаченою, що підтверджується довідкою про стан розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення, а також 3 % річних в розмірі 428,27 грн., інфляційних витрат - 759,31 грн., витрати на оплату судового збору 2102,00 грн. Таким чином, неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків відповідачами за надані послуги позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну оплату податків, внесків до пенсійного фонду, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.

Зважаючи на вищевикладене, просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 8960 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 61 коп., 3 % річних в розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень 27 коп. та інфляційні витрати в розмірі 759 (сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 31 коп., а також сплачений судовий збір.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.02.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Левицького І.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Пояснює, що позивачем не укладався договір на постачання теплової енергії з мешканцями квартири АДРЕСА_3 , і навіть не встановлено проживаючих у квартирі осіб, хоча відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач мав право у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Після фактичного розлучення батьків з 1996 року ОСОБА_2 проживає зі своєю матір`ю - ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_4 . Вказане місце проживання зазначене у паспорті відповідачки, копію якого додано до відзиву. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС Львівського міськвиконкому від 24 травня 1996 року, її батьками є ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , які згідно запису в свідоцтві про укладення шлюбу розлучилися 01.10.2004 року. Оплата за надання їй комунальних послуг здійснюється за місцем фактичного проживання у квартирі, яка належала на праві власності бабці відповідачки - ОСОБА_7 , і у якій постійно проживає її донька, мати відповідачки - ОСОБА_6 . Проживання за вищезазначеною адресою підтверджується актом № 80 від 03.03.2021 року про встановлення фактичного проживання мешканців, яким зазначається фактичне проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_4 з 12.05.1996 року по теперішній час. Крім того, факт проживання підтверджується довідкою з місця проживання. Зважаючи на вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого остання зазначає, що позовні вимоги стосуються періоду з 01.02.2018 року по 01.12.2019 року, тобто періоду, коли відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Представником відповідача до відзиву долучені акти від 02.03.2021 року, які складені після пред`явлення позову.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила такий задовольнити. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судові засідання не з`являлися, хоча неодноразово повідомлялися належним чином про час та місце такого. Відзиву, а також будь-яких клопотань на адресу суду не направляли. Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області зареєстрованим місцем проживання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є: АДРЕСА_1 . За цією адресою відповідачам неодноразово надсилалася судові повістки про виклик до суду, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній". Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Левицький І.М. в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог. Надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Просили суд відмовити позивачу в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши думку представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2020 року скасовано судовий наказ № 465/7768/19 від 07.02.2020 року.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 2 від 04.09.2020 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 . В квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно наданих представником позивача розрахунків за послуги постачання та використання гарячої води і опалення у відповідачів утворилася заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2018 року по 01.12.2019 року в розмірі 8960 грн. 61 коп. основного бору, 3% річних в розмірі 428 грн. 27 коп., інфляційні витрати в розмірі 759 грн. 31 коп.

Окрім того, представником позивача надано ще одну довідку з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 34 від 11.12.2019 року, відповідно до якої у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Представником позивача надано суду договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Разом із тим, до відзиву представником відповідача долучено Акт від 02.03.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживала з 1996 року.

Згідно із довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію від 02.03.2021 року № 00000000046 у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5

ОСОБА_2 згідно довідки від 03.03.2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Акту встановлення фактичного проживання мешканців від 02.03.2020 року ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 12.05.1996 року по 18.12.2019 року без реєстрації, а з 18.12.2019 року зареєстрована та фактично проживає за вказаною адресою.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630 та рішеннями органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Законом «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

9 листопада 2017 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію, у даному випадку Львівське міське комунальне підприємства «Львівтеплоенерго»).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі.

Відповідно до пункту 8 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.7та п. 2 ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. обов`язком споживача є укладання договору про надання житлово- комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов`язком виконавця є готування та укладання із споживачем договору про надання комунальних послуг з визначенням відповідності за дотриманням умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до вимог ч.4 ст.13 Закону України «Про житлового-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Проте, станом на сьогоднішній день, договір приєднання не підписаний споживачем, і один із примірників даного договору виконавцю послуг не повернутий.

Отже, необхідність укладання договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов`язок, а не право споживача таких послуг.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013р. у справі № 6-59-цс13).

Відповідно до правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №226/1437/16-ц підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг комунальним підприємством. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання.

Викладене також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

Порядок надання комунальних послуг, їх облік та оплату, права та відповідальність споживачів в виконавців цих послуг визначено «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила), затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630.

У відповідності до вимог ст.68, та ч.1 ст.162 ЖК України наймач і власник житла зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплоенергію. електроенергію та інші послуги) за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст. 67 ЖК України).

Відповідно до Закону України «Про житлового комунальні послуги» від 09.11.2017 р. (№ 2189-VIII) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу. Таким чином, згідно вказаних норм закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11ЦК України, згідно якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Таким чином, між сторонами виникли відносини, в яких позивач надає послуги, а відповідач ними користується.

Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Отже, з огляду на вищенаведене, між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав послуги відповідачеві, останній такими послугами користувався для задоволення своїх потреб, та не відмовлявся від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, проте оплату не проводив, чим порушив ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189- VIII), ч. 1 п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005р., а також п. 1.1 Договору.

Таким чином, всупереч ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р., ч.1 п.18 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 р., а також п.1.1 Договору відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виконали свого зобов`язання щодо сплати послуг з централізованого опалення і послуг з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов`язані сплатити суму боргу.

Разом із тим, суд доходить переконання про відсутність достатніх підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , адже судом встановлено, що остання не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , відтак, не була споживачем послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вказане підтверджується наданими представником відповідача актами про місце проживання ОСОБА_2 , згідно яких остання з 1996 року не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкала у квартирі АДРЕСА_4 .

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, розмір 3% річних та інфляційних сторонами в судовому засіданні не оспорювався.

За вимогами статей 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задовольнити часково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 8960 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 61 коп., 3 % річних в розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень 27 коп. та інфляційні витрати в розмірі 759 (сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 31 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2021 року.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ - 05506460).

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Величко О.В.