Рішення № 97812295, 14.06.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.06.2021

Справа № 334/5396/20

Провадження № 2/334/733/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Зоріної С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Треті особи: ОСОБА_3 , Друга Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, треті особи ОСОБА_3 , Друга Запорізька державна нотаріальна контора, Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування.

В позові зазначили, що 23 вересня помер їх брат ОСОБА_4 , після смерті якого позивачі є спадкоємцями другої черги. Спадкоємці першої черги відсутні. Спадковим майно є Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , яка перейшла ОСОБА_4 в спадщину після смерті їх матері ОСОБА_5 , її чоловіка ОСОБА_6 та померлих братів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , але документи про право на спадщину ОСОБА_4 не було оформлено. Спадщину було ними прийнято шляхом подання у встановлений законом строк заяв про прийняття спадщини до Другої Запорізької державної нотаріальної контори. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину постановою нотаріуса їм було відмовлено за відсутності документів, що посвідчують право власності померлого на спадкове майно, оскільки в технічному паспорті, крім будинку літ.А, зазначено ще будинок літ.Д, самочинно збудований.

Після виготовлення нового технічного паспорту, в якому замість будинку літ.Д зазначено існуючу житлову прибудову літ.А?, позивачі звернулись до Департаменту реєстраційних послуг з метою зареєструвати право власності померлої ОСОБА_5 на існуючий об`єкт нерухомості, але їм було відмовлено у зв`язку з тим, що відповідно до інформації ТОВ ЗМБТІ встановлено факт зносу Ѕ частини житлового будинку літ.А по вищезазначеній адресі та факт будівництва на земельній ділянці житлового будинку ОСОБА_8 (дозвільні документи не надані), користувачем якого зазначено ОСОБА_5 .

Позивачі просять суд визнати за ними право власності на Ѕ частку по ј частці за кожною на житловий будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А з житловою прибудовою А?, прибудов а1, а3, а4, погрібу під літ.а1, ганку до а3, вбиральні Е, альтанки Ф, сараю Х, сараю Т, літньої кухні С, сараю Р, сараю И, сарай Ж, хвіртки № 5, паркану № 3, паркану № 1, водопроводу № 6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 20 січня 2021 року за клопотанням представника позивачів адвоката Мухіної Л.С. про заміну відповідача замінено неналежного відповідача Департамент реєстраційних послуг на Територіальну громаду м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Від відповідача Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що в разі задоволення позову порушуються права співвласника будинку ОСОБА_3 , про залучення якої до участі у справи в якості третьої особи заявив клопотання. Також просив залучити до участі у справі в якості третіх осіб державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича, ФОП ОСОБА_10 , якою виготовлено технічний паспорт на житловий будинок.

Представник позивачів - адвокат Мухіна Л.С., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача – Територіальної громади м.Запоріжжя у судовому засіданні від заявлених у відзиві клопотань відмовилась, проти задоволення позову не заперечувала.

Від третьої особи ОСОБА_11 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти позову не заперечує.

Представник третьої особи Другої Запорізької державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Згідно договору купівлі-продажу , посвідченого 04 грудня 1952 року нотаріусом 2-ї міської нотаріальної контори, реєстровий номер 13176, ОСОБА_5 набула право власності на Ѕ частку домоволодіння (мова оригіналу) в АДРЕСА_2 . Право особистої власності ОСОБА_5 на зазначену частку домоволодіння зареєстроване в Міжміському бюро технічної інвентаризації 29 грудня 1952 року. Право користування земельною ділянкою за цією ж адресою зареєстроване на підставі Рішення виконкому Запорізької міської ради від 11.11.1954 р. № 723, земля є комунальною власністю, про що зазначено у технічному паспорті на будинок. Первісна адреса житлового будинку змінювалась. В технічному паспорті 1996 року було зазначено « АДРЕСА_3 ».

На теперішній час адреса вищезазначеного будинку « АДРЕСА_1 », що підтверджується відповідями ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» на запити нотаріуса за вихідними № 1993 від 26.02.2019 р. та № 3874 від 12.04.2019 р.

Власником іншої половини будинку є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 06 лютого 2009 року за реєстровим № 1-484.

Згідно технічного паспорту від 11 грудня 2019 року, на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 наявний житловий будинок літ. А площею 49,3 м? 1932 року забудови з житловою прибудовою А? площею 75,90 м? 1967 року забудови, прибудовами а1, а3, а4, погріб під літ.а1, ганок до а3, вбиральня Е, альтанка Ф, сарай Х, сарай Т, літня кухня С, сарай Р, сарай И, сарай Ж, хвіртка № 5, паркан № 3, паркан № 1, водопровід № 6.

З відповіді ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Вих № 3874 від 12.04.2019 року державному нотаріусу Другої запорізької державної нотаріальної контори вбачається, що при проведенні поточної технічної інвентаризації 13.09.1985 року був встановлений факт зносу Ѕ частини житлового будинку літ.А, належного ОСОБА_5 та факт будівництва на земельній ділянці житлового будинку літ.Д (дозвільні документи не надані), користувачем якого зазначена ОСОБА_5 .

Зідно технічного паспорту від 18.04.1996 року , на ділянці зазначено два житлові будинки: житловий будинок А площею 47,6 м? 1932 року забудови, житловий будинок Д площею 75,9 м? 1967 року забудови та господарські будівлі літня кухня Н, сараї Л, К, О, М, вбиральня П, забори 1,2,3, замощення І, водопровід 2, літня кухня Г, погріб пг під Н.

Згідно плану земельної ділянки, житловий будинок Д не є окремою будівлею, а має спільну капітальну стіну з житловим будинком літ.А. При порівняння відомостей технічних паспортів очевидно, що побудова, зазначена в технічному паспорті від 19 грудня 2019 року як «житлова прибудова літ.А?» є повністю тотожною побудові, яка в старому технічному паспорті була зазначена як «житловий будинок ОСОБА_8 ». Повністю співпадають як розташування зазначених об`єктів, так і їх площа 75,90 м?, і рік забудови 1967 рік.

Відповідно до розділу 3 чинних державних будівельних норм ДБН В.3.2-2-2009, «Прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.»

Таким чином, в 1967 році замість знесеної Ѕ частини житлового будинку літ.А на її ж місті власницею Ѕ частини будинку ОСОБА_5 побудовано житлову прибудову літ.А?.

Крім того, згідно технічному паспорту від 11 грудня 2019 року на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 наявні службовві споруди: прибудови а1, а3, а4, погріб під літ.а1, ганок до а3, вбиральня Е, альтанка Ф, сарай Х, сарай Т, літня кухня С, сарай Р, сарай И, сарай Ж, хвіртка № 5, паркан № 3, паркан № 1, водопровід № 6 1950- 1991 років забудови. Порядок користування житловим будинком та зазначеними прибудовами між співвласниками не визначався.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

На час смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) норми закону щодо обов`язкової державної реєстрації права власності і виникнення права власності з моменту такої реєстрації законом передбачено не було. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна в редакції від 29.01.2013 р., яка була чинною на день смерті спадкодавця ОСОБА_9 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), «Не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові,дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року». Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності померлої ОСОБА_5 на вищезазначені побудови за адресою АДРЕСА_1 , не позбавляє спадкоємців спадкових прав на це майно. Оскільки порядок користування наявним житловим будинком літ.А з житловою прибудовою А? та надвірними службовими побудовами між співвласниками не визначався, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5 увійшла Ѕ ідеальна частка вищезазначеного майна.

Згідно інформації Другої Запорізької державної нотаріальної контори, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась. Але, згідно записів в домовій книзі, чоловік ОСОБА_5 . ОСОБА_6 був зареєстрований разом з померлою за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, «4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.». Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах по спадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР ), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

На день смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , був чинним Цивільний кодекс Української РСР в ред..1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 525 ЦК УРСР визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 ЦК УРСР .

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. ( ст.. 526 ЦК УРСР )

Згідно ст.549 ЦК Української РСР, який діяв на день смерті ОСОБА_5 «Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини».

Тому спадщину після смерті ОСОБА_5 було прийнято фактично її чоловіком ОСОБА_6 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном у відповідності до п.1) ч.1 ст. 549 чинного на день смерті ОСОБА_5 ЦК УРСР.

Судом досліджено матеріали спадкових справ : після смерті ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , (спадкова справа № 181 дата заведення 26.04.1995 р.; після смерті ОСОБА_9 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ( спадкова справа 32/2019 дата заведення 22.02.2019; після смерті ОСОБА_7 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (спадкова справа № 442 дата заведення 27.11.2011); після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (спадкова справа № 123 дата заведення 11.04.2012).

Із зазначених спадкових справ вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадщину прийняли його сини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 по 1/6 частці кожен шляхом подання нотаріусу заяв про прийняття спадщину у відповідності до ст.549 ЦК УРСР, чинного на день смерті спадкодавця.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися брати ОСОБА_7 , ОСОБА_9 . Спадкову справу № 123 після смерті ОСОБА_9 було відкрито в Другій Запорізькій державній нотаріальній конторі. Їх частки в спадщині стали складати: 1/6 : 2 + 1/6 = 3/12=1/4 у кожного. Але документів про право на спадщину вони не отримали.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , після його смерті із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся брат ОСОБА_9 , спадкову справу № 442 відкрито в Другій Запорізькій державній нотаріальній конторі. До складу спадщини увійшла ј частка житлового будинку але документів про право на спадщину він не оформив. Після успадкування частки померлого брата, частка ОСОБА_9 стала складати загалом ј + ј = Ѕ частка.

Після смерті ОСОБА_9 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулися позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадкову справу № 32/2019 відкрито в Другій Запорізькій державній нотаріальній конторі.

З матеріалів спадкових справ та доданих до позовної заяви документів про родинні зв`язки підтверджується, що позивачі є рідними доньками померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та рідними сестрами ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, «1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.»

Згідно ст.1262 ЦК України, 1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що « 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.»

Згідно ст.1269 ЦК України, «1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини».

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз`яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але відсутній оригінал правовстановлюючого документу або в силу об`єктивних причин спадкодавець не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняла спадщину, однак не можуть зареєструвати спадкове майно та у повній мірі реалізувати свої права як спадкоємці, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст..1216, 1218, 1262, 1268, 1269 ЦК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Запорізької міської ради, треті особи ОСОБА_3 , Друга Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частку житлового будинку садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А з житловою прибудовою А?, прибудов а1, а3, а4, погрібу під літ.а1, ганку до а3, вбиральні Е, альтанки Ф, сараю Х, сараю Т, літньої кухні С, сараю Р, сараю И, сарай Ж, хвіртки № 5, паркану № 3, паркану № 1, водопроводу № 6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частку житлового будинку садибного типу за адресою АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А з житловою прибудовою А?, прибудов а1, а3, а4, погрібу під літ.а1, ганку до а3, вбиральні Е, альтанки Ф, сараю Х, сараю Т, літньої кухні С, сараю Р, сараю И, сарай Ж, хвіртки № 5, паркану № 3, паркану № 1, водопроводу № 6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Суддя Н.Ю.Козлова