Ухвала суду № 97812031, 17.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12564/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради – в особі в.о. начальника управління Євгена Євгеновича Мішко до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 17.06.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.06.2021 року.

Представник позивача в.о. начальника управління Мішко Є.Є. Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 15 січня 2021 року у даній справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання

Відповідачем на адресу суду 05.02.2018 року подано відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

22.04.2021 року від позивача по справі надійшли письмові пояснення на відзив.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 квітня 2021 року за участю представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_3 , ухвалено рішення про закриття підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 15:15 год. 18.05.2021 року.

В судове засідання з розгляду вказаної справи призначене на 15:15 год. 18.05.2021 не з`явився представник позивача по справі, разом із тим подав клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування клопотання вказував на те, що представник Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради за довіреністю Попов Олександр Михайлович не зможе прийняти участь у судовому засіданні, оскільки бере участь у інших судових засіданнях.

Розгляд справи було відкладено на 11:00 год. 17.06.2021.

В судове засідання призначене на 17.06.2021 року не з`явився представник позивача. 15.06.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Клопотання обґрунтовано тим, що представник Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради за довіреністю Попов Олександр Михайлович не зможе прийняти участь у судовому засіданні, з 10 по 18 червня 2021 року перебуватиме в основній щорічній відпустці.

Відповідач в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, заяв не подавала. Від представника відповідача адвоката Міщенко О. через канцелярію суду подано клопотання про залишення без розгляду позову у справі у зв`язку із повторною неявкою в судове засідання представника позивача.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх у сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно п.п.1,2, частиною другою статті 223 цього Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Поважність причин неявки сторони в суд є оціночною категорією, яка вирішується судом в кожному конкретному випадку, але в будь якому разі неявка позивача або представника повинна бути обумовлена причинами, які об`єктивно та безумовно не дозволяють йому з`явитись до суду: хвороба, відрядження, несвоєчасне отримання судової повістки, тощо. Позивач взагалі до суду із жодними заявами не звертався, доказів поважності неявки в підготовчі судові засідання не надав, у зв`язку з чим суд знаходить неявку такою, що відбулася з неповажних причин.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд враховує, що представник позивача в судове засідання не з`явився повторно. Разом із тим, подав до суду клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв`язку із не можливістю прибути в судове засідання представника позивача ОСОБА_4 .. При чому, з підстав неможливості прибуття вказаного представника позивача, судове засідання відкладалося.

Доводи про те, що представник позивача не може з`явитися на розгляд справи, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене не позбавляє представника позивача можливості надати письмові пояснення, або заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Разом із тим суд вважає за необхідне вказати на те, що позивачем у вказаній справі є юридична особа Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради.

Відповідно до ч.3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суду не надано доказів того, що інший представник юридичної особи, зокрема який приймав участь в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 , чи керівник юридичної особи (позивача), не може взяти участь в судовому засіданні по розгляду даної справи, крім ОСОБА_4 ..

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Суд констатує, що представник позивача у даній справі в судове засідання не з`явився повторно, окрім того повторно надіслав на адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із його не можливістю прибути в судове засідання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 43 ЦПК України чітко визначає права та обов`язки сторін по справі, а у ст. 44 ЦПК України вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи;

Суд констатує, що від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.

На думку суду, неявка в судове засідання представника позивача не сприяє швидкому та ефективному розгляду справи, а навпаки перешкоджає вирішенню справи по суті.

Частиною 5 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У постанові від 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №310/12817/13, вказав на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

За наведених вище обставин суд вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме пунктом 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі наведеного, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, встановлені норми ЦПК України, який не пов`язує причини повторної неявки з їх поважністю, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 13, 44, 130, 131,198,200, 210, п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради – в особі в.о. начальника управління Євгена Євгеновича Мішко до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє такого позивача повторно звернутися до суду з тотожним позовом, якщо він дійде висновку про необхідність судового захисту своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош