Рішення № 97810731, 15.06.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/95/21

Провадження № 2/132/242/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2021 Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого – судді Сєліна Є.В., при секретарі судового засідання – Підгерській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/95/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хейніс Олександр Григорович, до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 09 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 19737, про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк», суми заборгованості за кредитним договором б/н від 20.06.2014р., за період з 20.06.2014р. по 03.10.2017р. у загальному розмірі 19545,54грн., та суми за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 1800,00грн., таким, що не підлягає виконанню; відшкодувати всі понесені судові витрати. В обґрунтування цих вимог зазначила, що наявність у виконавчому написі вимог про стягнення 8603,36грн. пені та штрафу у розмірі 500,00грн. (фіксованої частини) та 906,93грн. (відсоткової частини) згідно Умов та правил надання банківських послуг, є неправомірним, суперечить діючому законодавству та практиці Верховного Суду, та має наслідком, визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Калинівського районного суду Вінницької області від 13.01.2021р., вказаний позов переданий на розгляд судді Сєліну Є.В., який своєю ухвалою від 15.01.2021р. відкрив за ним судове провадження за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання у справі.

На підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 27.01.2021р., забезпечено позов у справі № 132/95/21 за вказаною позовною заявою шляхом зупинення стягнення в рамках виконавчого провадження № 55628394, відкритого постановою головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Ковбасюк К.І. від 25.01.2018р., на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. № 19737 від 09.11.2017р.

02.03.2021р. на виконання вимог ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 09.02.2021р. про витребування доказів, на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. надійшли копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис від 09.11.2017р. за реєстровим номером 19737.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 03.03.2021р., закрите підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

10.03.2021р. на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Федик Ю.Ю. надійшла заява, згідно якої остання просить суд звернути увагу на те, що відповідачем нотаріусу не було надано жодного належного документу, що підтверджує безспірність заборгованості, а саме не надано доказів, які підтверджують правомірність нарахування розміру пені та штрафних санкцій.

Позивач ОСОБА_2 та її представник – адвокат ФЕДИК Ю.Ю. в судове засідання не з`явилися, надавши письмові заяви, в яких просять суд справу розглянути за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають, та просять їх задовольнити.

Відповідач АТ «КБ «ПриватБанк» та третя особа – приватний нотаріус ШВЕЦЬ Р.О. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили, заперечень з приводу поданого позову не надали.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останніми не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.

У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об`єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача та третьої особи.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності існуючих умов, передбачених в ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Так, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2014р. ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Позичальник отримав кредит в порядку, та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 18.10.2016р. Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 ».

ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. із письмовою заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.06.2014р., яку зареєстровано 09.11.2017р. за вх.№ 14169-14168/02-20.

09.11.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 19737, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк», суми заборгованості за кредитним договором б/н від 20.06.2014р. у розмірі 19545,54грн., та суми за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 1800,00грн.

У виконавчому написі зазначено, що ОСОБА_3 є боржником за кредитним договором б/н від 20.06.2014р., укладеним ним із ПАТ «КБ «ПриватБанк», за яким проводиться стягнення – 1201 днів, а саме з 20.06.2014р. по 03.10.2017р. в розмірі 19545,54грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 2605,27грн.; відсотки – 6929,98грн.; пеня – 8603,36грн.; штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. (фіксована частина) та 906,93грн. (відсоткова частина). Витрати за вчинення виконавчого напису становлять 1800,00грн.

Постановою головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Ковбасюк К.І. від 25.01.2018р., відкрите виконавче провадження № 55628394 з виконання виконавчого напису № 19737, виданого 09.11.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк», суми заборгованості за кредитним договором б/н від 20.06.2014р. за період з 20.06.2014р. по 03.10.2017р. в розмірі 19545,54грн., та витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 1800,00грн.

Згідно постанови начальника відділу Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ільченка В.А. від 22.06.2020р., звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з вказаним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Так, фактично процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18), де зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Однак, відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення від 08.10.2017р., матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

З наведеного слідує, що нотаріусом не дотримано одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса, яким є належне повідомлення боржника про заборгованість.

Крім цього, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

Безспірністю у розумінні ст.88 Закону України «Про нотаріат» є саме факт існування між кредитором та боржником правовідносин, а також наявність заборгованості, яка підтверджується документами, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 19737 про звернення стягнення з ОСОБА_3 , яка є боржником за кредитним договором б/н від 20.06.2014р., який було укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк».

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 20.06.2014р. ОСОБА_3 підписала Анкету-заяву, відповідно до якої ПАТ «КБ «ПриватБанк»,у теперішній час АТ «КБ «ПриватБанк», надав ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки в якій визначено розмір процентної ставки по кредитному ліміту в розмірі 27,6% річних.

Натомість, як вбачається із копій документів щодо вчинення виконавчого напису № 19737 від 09.11.2017р. відносно ОСОБА_3 , ПАТ «КБ «ПриватБанк» за період з 20.06.2014р. по 29.08.2014р. нараховував проценти на прострочену заборгованість в розмірі 27,6%, проте, починаючи з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. нараховував проценти на прострочену заборгованість в розмірі 32,4%, а з 01.04.2015р. по 03.10.2017р. нараховував проценти на прострочену заборгованість в розмірі 42%.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що з документів, поданих ПАТ «КБ «ПриватБанк» до приватного нотаріуса вбачається спірність вимог кредитора, зокрема, щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами, тому виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відносно вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката, то вона не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 509/550/17-ц, провадження № 61-11518св19).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем на обґрунтування понесення витрат на правову допомогу, надано лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, та не надано копії договору про надання правової допомоги, з якого можливо було б достеменно встановити, надання яких саме правових послуг було передбачено цим договором, та чи відповідає вказаний в попередньому (орієнтовну) описі перелік робіт, тим зобов`язань, які взяв на себе адвокат при укладенні даного договору та які він фактично виконав; вартість робіт за договором про надання правової допомоги та їх конкретний перелік, що підтверджують вчинення відповідних процесуальних дій (акти виконаних робіт, журнали судових засідань), з яких вбачалося б скільки часу витрачено адвокатом при наданні такої правової допомоги та розмір фактично понесених витрат. Не надано суду і платіжного документу, який й би підтверджував факт сплати грошових коштів за надану правову допомогу.

Таким чином, розмір витрат на правову допомогу не підтверджений документально, а відтак у задоволенні позовної вимоги в цій частині позивачу необхідно відмовити.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80грн., та при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову суму в розмірі 420,40грн., що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах цивільної справи.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача повинні бути стягненні судові витрати у розмірі 1261,20грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 80, 81, 82, 200, 206, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хейніс Олександр Григорович, до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 09 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 19737, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк», суми заборгованості за кредитним договором б/н від 20.06.2014р., за період з 20.06.2014р. по 03.10.2017р. у загальному розмірі 19545,54грн., та суми за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 1800,00грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , документально підтверджені витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду із вказаним позовом в розмірі 840,80грн., та по сплаті судового збору при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову в розмірі 420,40грн., а всього 1261,20грн.

В частині позову щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя