Рішення № 97808473, 22.06.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/1536/21

Провадження № 2/712/1346/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Ващіліна С.С.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовною заявою до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 31.08.2020 відбулося ДТП за участю ТЗ BA3-210930-20 д.н.з. НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_2 ) та Geely МК д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 ).

Згідно постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.09.2020 року по справі № 712/8615/20 винним у вищезазначеній ДТП визнано ОСОБА_2 .

Відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП не була застрахована згідно полісу ОСЦПВ. У зв`язку з чим ОСОБА_3 як представник власника ТЗ та фактичний володілець ТЗ за дорученням з правом отримання страхового відшкодування, звернулася в МТСБУ з повідомленням про ДТП та заявою на виплату страхового відшкодування. Узв`язку з тим, що пошкоджений ТЗ був застрахований за програмою «легке КАСКО» у ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_3 16.09.2020 року отримала частково суму матеріального збитку в розмірі 6449,08 грн.

Листом від 03.12.2020 року МТСБУ повідомили, що оцінили вартість матеріального збитку в розмірі в якому ж виплатила і ПрАТ «СГ «ТАС» за програмою «легке КАСКО» 6449,08 грн. і заявили, що страхове відшкодування виплачено в повному розмірі. При цьому, жодної експертизи щодо оцінки матеріального збитку проведено не було, згода на не проведення такої експертизи не надавалася.

30.12.2020 року виконаний відновлювальний ремонт ТЗ за 13810 грн., з них 740 грн. вартість складників, які підлягали заміні, 13070 грн. вартість робіт та матеріалів. Акт виконаних робіт з квитанцією надіслано в МТСБУ.

14.01.2021 року направлена вимога на адресу МТСБУ про відшкодування частини шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування та надана копія документів, на підставі яких здійснена оцінка розміру завданої шкоди.

Листом від 26.01.2021 МТСБУ фактично відмовили у розгляді вимоги (надали попередній лист про відмову та не розглянули питання щодо надання документів, на підставі яких здійснена оцінка розміру завданої шкоди).

Вважає такі дії МТСБУ протиправними, а страхове відшкодування в розмірі 6642,92 грн. таким, що підлягає стягненню.

МТСБУ зобов`язано відшкодувати шкоду в наступному розмірі: 13810 грн. (вартість відновлювального ремонту ТЗ) - 6649,08 грн. (сума коштів виплачених AT «СГ «ТАС») - 740 грн. * 0,7 (максимальний можливий розмір зносу на складники, які підлягають заміні, та який вже сплачений винною в ДТП особою) = 6642,92 грн.

МТСБУ здійснило внутрішній розрахунок, за яким розмір збитків відповідає розміру суми виплаченої AT «СГ «ТАС» 6649,08 грн., однак, позивач не надавав згоди на не проведення експертизи, що вказує на пряме порушення Закону працівниками МТСБУ.

Представником позивача були надані Акт виконаних робіт та прибутковий касовий ордер, які підтверджують реальну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу.

Просить стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (Ідентифікаційний код 21647131; місце реєстрації: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) 6642,92 грн. страхового відшкодування. Судові витрати покласти на Відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, в режимі відеоконференції, позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

20.04.2021 року представник відповідача надано суду відзив, в якому зазначає, що згідно ст. 22.1 Закону № 1961-IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в наслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазначає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Позивачем на підтвердження розміру завданої потерпілому шкоди надано акт виконаних робіт № 38 від 30.12.2020 року ФОП ОСОБА_4 представник МТСБУ вважає необґрунтованими, оскільки акт виконаних робіт не є належним підтвердженням шкоди, яка завдана ОСОБА_5 , так як не вважається оціненою шкодою у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. 29 Закону №1961-IV, оскільки такий акт виконаних робіт не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та виконаними роботами по відновленню транспортного засобу відповідно до акту, а інших доказів позивачем не надано.

Таким чином, МТСБУ повинно відшкодувати шкоду оцінену в порядку Закону №1961-IV та «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в свою чергу позивач не надав таких доказів в розумінні зазначених Законів.

Щодо посилання на постанову Верховного Суду по справі № 924/675/17 від 06.07.2018 року, то хоче звернуту увагу Суду, що позивач по цій справі, крім акту виконаних робіт, надав експертизу, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок з проведеними роботами внаслідок ДТП, а акт виконаних робіт було надано для підтвердження фактичних витрат.

В даному спорі, що виникає при розгляді даної справи позивачем не надано такого документу.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст. 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 31.08.2020 відбулося ДТП за участю транспортних засобів BA3-210930-20 д.н.з. НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_2 ) та Geely МК д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 ).

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.09.2020 року по справі № 712/8615/20 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

Відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП не була застрахована згідно полісу ОСЦПВ.

У зв`язку з тим, що пошкоджений ТЗ був застрахований за програмою «легке КАСКО» у ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_3 16.09.2020 року отримала суму матеріального збитку в розмірі 6449,08 грн.

30.12.2020 року виконаний відновлювальний ремонт ТЗ за 13810 грн., з них 740 грн. вартість складників, які підлягали заміні, 13070 грн. вартість робіт та матеріалів. Акт виконаних робіт з квитанцією надіслано в МТСБУ.

. ОСОБА_3 , як представник власника ТЗ та фактичний володілець ТЗ за дорученням з правом отримання страхового відшкодування, звернулася в МТСБУ з повідомленням про ДТП та заявою на виплату страхового відшкодування.

Листом від 03.12.2020 року МТСБУ повідомили, що оцінили вартість матеріального збитку в розмірі в якому ж виплатила і ПрАТ «СГ «ТАС» за програмою «легке КАСКО» 6449,08 грн. і заявили, що страхове відшкодування виплачено в повному розмірі.

14.01.2021 року ОСОБА_3 направлена вимога на адресу МТСБУ про відшкодування частини шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування та надана копія документів, на підставі яких здійснена оцінка розміру завданої шкоди.

Листом від 26.01.2021 МТСБУ відмовили у розгляді вимоги та зазначили, що відповідно до наданих документів, АТ «СГ «ТАС» відшкодувало вартість матеріального збитку в повному обсязі. Згідно з пунктом 41.3. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

МТСБУ не має правових підстав для виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих.

Відповідно до акту виконаних робіт № 38 від 30.12.2020 року вартість відновлювального ремонту Geely МК д.н.з. НОМЕР_2 складає 13810 грн.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності,за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно із пунктом 1.4 Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальники та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до пункту 1.1 Закону страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності,чинного на території України.

На момент вчинення ДТП у ОСОБА_2 був відсутній договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Порядок регламентних виплат з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ встановлений ст. 41Закону.

Підпунктом «а» пункту 41.1 Закону № 1961-IV визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність,крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що МТСБУ відшкодовує шкоду, завдану забезпеченому транспортному засобу власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення ДТП) (далі - Закон).

Відповідно до статті 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

За положеннями частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною четвертої статті 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна у випадках її обов`язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб`єктами, які не є суб`єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Під час розгляду даної справи було з`ясовано, що автомобіль Geely МК д.н.з. НОМЕР_2 застрахований за програмою «легке КАСКО» у ПрАТ «СГ «ТАС».

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що ліміт страхового відшкодування становить 130000 грн.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Статтею 22.1 Закону № 1961-IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в наслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазначає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 30 червня 2020 року у справі справа № 200/12295/17.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 41.3. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування.

З заявою до АТ «СГ «ТАС» про відшкодування страхового відшкодування у розмірі 6642,92 грн. позивач не звертався.

Ні позивачем ні його представником суду не надано страховий поліс «легке КАСКО» АТ «СГ «ТАС» та документи, які були підставою для розрахунку та виплати страхового відшкодування (огляд, заяву на виплату страхового відшкодування, калькуляцію та інші), яке було виплачено АТ «СГ «ТАС» позивачу у розмірі 6449,08 грн.

Крім того, в судовому засіданні представником МТСБУ було повідомлено, що АТ «СГ «ТАС» звернулося до суду з позовом до МТСБУ в порядку суброгації.

В даному випадку позивачем та його представником не надано доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та виконаними роботами по відновленню транспортного засобу відповідно до акту від 38 від 30.12.2020 року.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності шкоди та її розміру, визначення розміру матеріального збитку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору та витрати на правничу допомогу не підлягають до відшкодування відповідачем.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 12, 13, 81, 80, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий Романенко В.А.

Повний текст рішення суду виготовлений 22 червня 2021 року.