Ухвала суду № 97804705, 17.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

17.06.2021м. ДніпроСправа № 904/6737/20

За заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро

до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське", м. Дніпро

про визнання грошових вимог на суму 247 660 701,60 грн та 4 540,00 грн судового збору

Суддя Примак С.А.

при секретарі судового засідання Балійчук М.В.

За участю представників сторін:

від кредитора ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах": Волова О.В.,

від боржника: Сидоренко Р.В.,

від розпорядника майна: Попов Д.О.,

від кредитора ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт": Таламанчук О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" 15.12.2020 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське".

15.12.2020 ухвалою господарського суду прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" до розгляду в підготовчому засіданні.

10.02.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі №904/6737/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Інгосстрах", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" на суму 25 950 000,00 грн та 21 020,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2021. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 30.07.2021. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чичву О.С. (свідоцтво №448 від 19.03.2013).

11.02.2021 на Веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення №65925 про відкриття провадження у справі про банкрутство для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.

10.03.2021 до господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" про визнання грошових вимог на суму 273 610 701,60 грн та 4 540,00 грн судового збору.

11.03.2021 ухвалою господарського суду прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до розгляду у попередньому засіданні на 20.04.2021 та зобов`язано розпорядника майна Чичву О.С. та боржника ТОВ "Колодязнянське" надати повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора.

19.04.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" надійшло повідомлення №3 від 15.04.2021 про результати розгляду кредиторських вимог, відповідно до якого боржником визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в повному обсязі.

19.04.2021 до господарського суду від арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича надійшло повідомлення вих.№02-21/023 від 29.03.2021 про розгляд вимог кредитора, відповідно до якого розпорядником майна визнано грошові вимоги кредитора в повному обсязі, а саме: 4540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 273 610 701,60 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

20.04.2021 до господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів, в яких кредитор з огляду на наявність ознак фраудаторного правочину умов договорів, що передбачають збільшення 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до 360%, 400% річних, - які були укладені боржником після отримання ним кредитів на велику суму, які не були повернуті кредитору просить суд відмовити у визнанні грошових вимог кредиторів щодо підвищених відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

20.04.2021 ухвалою господарського суду відкладено попереднє засідання на 12.05.2021 на 11:00. Зобов`язано ТОВ "Приват-Лізинг" надати до суду до 12.05.2021 специфікації до договору №25/02/15 від 25.02.2015 на суму 7 000 000,00 грн. Зобов`язано ТОВ "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна" надати до суду до 12.05.2021 уточнений розрахунок боргу з урахуванням суми боргу у розмірі 12 175 926,49 грн з 30.11.2020. Зобов`язано ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" надати до суду до 12.05.2021 уточнені грошові вимоги, а також угоди, на підставі яких виникла дана заборгованість. Повідомлено, що у судовому засіданні 12.05.2021 будуть розглядатися грошові вимоги наступних кредиторів: ТОВ "Приват-Лізинг"; ТОВ "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна"; ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"; ТОВ "Агронива-Черкаси"; ТОВ "Приват-Альянс"; ТОВ "Васильківське-Агро"; ТОВ з ІІ "Новофарм"; ТОВ "Дворічанське-Агро"; ПрАТ "Насінневе"; ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт".

06.05.2021 до господарського суду від ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшли пояснення до заяви з додатковими грошовими вимогами до боржника, відповідно до якого кредитор просить суд визнати додаткові грошові вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до ТОВ "Колодязнянське" на суму 247 660 701,60 грн - 4 черга та 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга.

12.05.2021 ухвалою господарського суду відкладено попереднє засідання на 17.06.2021 на 12:00. Відкладено розгляд заяви розпорядника майна про виплату грошової винагороди на 17.06.2021 на 12:00. Зобов`язано ТОВ "Дворічанське-Агро" надати до суду до 17.06.2021 обґрунтований розрахунок суми боргу, з визначенням суми боргу по кожному договору на яких ґрунтуються грошові вимоги ТОВ "Дворічанське-Агро". Зобов`язано ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт" надати до суду до 17.06.2021 акт про надані послуги за договором № 8-2017 ПП від 06.06.2017, у відповідності до п. 3.3 вказаного договору, а також надати підтвердження виконаних договорів ТОВ "Оптімус Агро Трейд" за договорами: № 0709/17 Клд від 07.09.2017 на суму 5 099,01 грн та № 17/10/17 Клд від 17.10.2017 на суму 193 632,68 грн. Зобов`язано ТОВ з іноземними інвестиціями "Новофарм" надати до суду до 17.06.2021 специфікацію до договору №15-05/2017-06 SP-17 від 15.05.2017, акт приймання-передачі документів до договору №Н-115 ОН-18 від 19.06.2018, повідомлення боржника про відступлення право вимоги за договором №Н-115 ОН-18 від 19.06.2018. Зобов`язано ТОВ "Агронива-Черкаси" надати до суду до 17.06.2021 відомості щодо суми стягнутих коштів в процесі виконавчого провадження. Повідомлено, що у судовому засіданні 17.06.2021 будуть розглядатися грошові вимоги наступних кредиторів: ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"; ТОВ "Агронива-Черкаси"; ТОВ з ІІ "Новофарм"; ТОВ "Дворічанське-Агро"; ТОВ "Дніпро-Сіті Естейт".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників кредитора, боржника, розпорядника майна, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 у справі №904/6737/20 визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Інгосстрах", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" на суму 25 950 000,00 грн (за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 03.01.2018) та 21 020 грн судового збору.

Відповідно до п. 2 Угоди, Боржник гарантує, що протягом 6 місяців з моменту укладання цієї Угоди до 03 липня 2018 року заборгованість перед Кредитором, вказана в п. 1 цієї Угоди, буде погашена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Кредитора.

Згідно з п. 4 Угоди, Кредитор гарантує, що після підписання цієї Угоди та до настання терміну, вказаного в п. 2 Угоди, він не застосовуватиме до Боржника ніяких заходів стягнення.

Відповідно до п. 5 Угоди, у разі прострочки Боржником виконання грошових зобов`язань, на вимогу Кредитора за цією Угодою, Боржник зобов`язаний сплатити на користь Кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При простроченні Боржником виконання грошового зобов`язання перед Кредитором на строк більше 10 (десяти) календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 процентів річних.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виконання сторонами зобов`язання – це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Положення ст. 525 Цивільного кодексу України передбачають недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання, зокрема визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України зафіксовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 2 Господарського - процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права.

Завданням господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч.1 ст. 193 ГК України).

Отже, з огляду на зазначені обставини, між Кредитором та Боржником виникли правовідносини за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 03.01.2018 на виконання зобов`язань. Сторонами було визначено строк, протягом якого визнане боржником зобов`язання повинно бути погашено – до 03.07.2018.

Відповідно до п 4.1. вищезазначеного Договору Поруки: «Строк дії поруки: цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2021 року.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди Поручителя. Внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.»

Станом на дату подання Заяви з додатковими грошовими вимогами заборгованість за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 03.01.2018 у розмірі 25950000,00грн. є непогашеною. Строк виконання зобов`язання був прострочений Боржником.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" має додаткові грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" в розмірі:4 256 811,19 грн - інфляційне збільшення та 243 403 890,41 грн - відсотків річних.

З приводу заперечень Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", господарський суд зазначає наступне.

Положення статті 526 Цивільного кодексу України (Недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання) передбачають, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (Загальні умови виконання зобов`язання) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, у ч.1. ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 Цивільного кодексу України. Якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Судом встановлено, що у відповідності до 5 угоди про добровільне погашення заборгованості передбачено, що у разі прострочки позичальником виконання грошового зобов`язання, на вимогу Позикодавцю, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При прострочення боржником виконання грошового зобов`язання перед кредитором на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується в розмірі 360 відсотків річних.

Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов`язання.

Підвищені проценти за статтею 625 Цивільного кодексу України встановлені й узгоджені самими сторонами.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що обумовлені сторонами в пункті 5 угоди про добровільне погашення заборгованості проценти річних не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, також не може бути відмовлено в їх стягненні тільки з тих підстав, що їх розмір або загальний розмір заборгованості є неспівмірним до суми основного боргу, оскільки їх стягнення не залежить від задоволення вимог про стягнення основного боргу, який до дня ухвалення судового рішення може бути виплачено.

При цьому необхідно керуватися тими мотивами, що сторони в договорі є рівними. У даному випадку обидві сторони є юридичними особами з однаковим правовим статусом. Між сторонами не існує правовідносин підпорядкування чи управління.

Також суд виходить з визнання боржником в повному обсязі нарахованих кредитором відсотків річних. Крім того, не доведено зловживання кредитора при визначенні процентів за статтею 625 Цивільного кодексу України під час укладення договору про добровільне погашення заборгованості.

Якщо рівні сторони при здійсненні господарської діяльності визначили проценти за статтею 625 Цивільного кодексу України в договорі, то такі проценти можуть бути переглянуті лише і виключно у випадку або зловживання стороною, на користь якої вони сплачуються, своїм привілейованим становищем, або визнання в цій частині умов договору недійсними у разі, якщо чинився протиправний тиск на одну зі сторін, чи в інших, передбачених законом випадках, якщо одна зі сторін діяла незаконно чи недобросовісно, чи штучно створила умови для такого стягнення.

З приводу посилань Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на правові висновки визначені в постановах Верховного Суду стосовно збільшення відсотків річних, господарський суду зазначає наступне.

В даній справі сума боргу є неоплаченою, а щодо боржника відкрито провадження у справі про банкрутство, що взагалі ставить під сумнів можливість повного погашення заборгованості та виконання боржником свої зобов`язань.

З огляду на вказане, положення та норми Цивільного кодексу України, а також на характер правовідносин та предмет справи, господарський суд не вбачає підстав для застосування позиції Верховного Суду у даній справі.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" у розмірі 4 540,00 (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 247 660 701,60 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтями 45-47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" у розмірі 4 540,00 (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 247 660 701,60 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали підписаний - 17.06.2021.

Суддя С.А. Примак