Рішення № 97803633, 22.06.2021, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/894/21

Провадження по справі №2/538/310/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Полтавської області, третя особа- Друга Лохвицька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати- ОСОБА_2 . Від імені матері заповіти не складалися та не посвічувалися. Як спадкоємець першої черги за законом в шестимісячний термін ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини. до Другої Лохвицької нотаріальної контори. Спадкова справа заведена 06.07.2020 року за № 105/2020. Дочка спадкодавиці- ОСОБА_3 30.07.220 року подала заяву про відмову від прийняття спадщини. До складу спадщини входить будинок АДРЕСА_1 . Проте нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом), оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок.

Просить суд визнати за ним, як спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері- ОСОБА_2 , право власності на будинок АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: будинку (літ. «А») з господарськими будівлями та спорудами: сарай (літ. «Б»), господарська будівля (літ. «В»), погріб під «В» (літ. пг), колодязь (№ 1).

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с. 22).

Ухвалою суду від 10.06.2021 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 27).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 до позову додав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с. 20).

Представник відповідача- Лохвицької міської ради Полтавської області, представник третьої особи- Другої Лохвицької державної нотаріальної контори на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечують (а.с. 24, 25).

Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно до частини 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Виходячи з положень ч.ч. 1-2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах- уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.03.1968 року (а.с. 7). ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 6). Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок АДРЕСА_1 . Постановою державного нотаріуса Другої Лохвицької державної нотаріальної конториза вих. № 120/02-31 від 05.05.2021 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок (а.с. 9).

На підтвердження права власності спадкодавця, позивачем надано технічну документацію на вищевказаний будинок, з якої вбачається, що він був введений в експлуатацію у 1945 році (а.с. 15).

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Питання набуття права власності на житлові будинки, побудовані до 1948 року, регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Підтвердженням власності на будинок за громадянами являлися записи в погосподарських книгах виконавчих комітетів сільських рад.

Згідно Виписки з Погосподарської книги № 1 на 2016-2023 роки с. Лука Лохвицького району, Полтавської області, вищевказаний будинок, належить померлій ОСОБА_2 (а.с. 16). Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, не приватизована, що підтверджується довідкою Лучанського старостинського округу Лохвицької міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області. (а.с. 17).

Наразі питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до п. 42 якої для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p., подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Отже, для визнання права власності в порядку спадкування слід встановити, що будинок (домоволодіння) не є самочинним будівництвом та може спадкуватись як об`єкт права власності на нерухоме майно.

Позивачем ОСОБА_1 наданий технічний паспорт, складений ТОВ «Експертне бюро «Рідний дім», з якого вбачається, що будинок АДРЕСА_1 є будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 11-15).

Пунктом 9 частини 1 ст. 27 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Наданими суду доказами підтверджено, що у ОСОБА_1 дійсно виникло право власності на вищевказаний будинок.

Стороною відповідача позов визнаний у повному обсязі, і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Пунктом 9 частини 1 ст. 27 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, знайшли підтвердження наданими суду письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати суд вважає залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268-1269, 1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Полтавської області, третя особа- Друга Лохвицька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем Комсомольська м. Кременчуг, Полтавської області, РНОКПП: НОМЕР_3 , як спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері- ОСОБА_2 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: будинку (літ. «А») загальною площею 51.2 м. кв., житловою площею 35 м. кв., з господарськими будівлями та спорудами: сарай (літ. «Б»), господарська будівля (літ. «В»), погріб під «В» (літ. «пг»), колодязь (№ 1).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.О. Зуб