Рішення № 97801935, 16.06.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5406/20

2/296/728/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

прокурора Ільченко П.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, третя особа: Житомирська місцева прокуратура, Головне управління Національної поліції у Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, третя особа: Житомирська місцева прокуратура, Головне управління Національної поліції у Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку Єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на його користь 1000000,00 грн. моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконного затримання та незаконного застосування запобіжного заходу.

Позов обґрунтовувався тим, що вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 11.09.2019 ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано, який ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.03.2020 залишено без змін. Зазначив, що він незаконно перебував під слідством та судом протягом 2 років 9 місяців, а саме: з 08 червня 2017 року по 10 березня 2020 року, 2 місяці з яких було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Посилаючись на незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та обмеження, у зв`язку з цим прав та свобод, позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях, порушенні звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Адже втрата віри у справедливість, викорінення наслідків того беззаконня, що творили слідчі органи під час досудового розслідування, потребували значного часу. Визначаючи розмірі моральних страждань у матеріальному плані, позивач враховує вимоги розумності і справедливості та оцінює завдану моральну шкоду в сумі 1000000,00гривень. Зазначене відшкодування у такому розмірі не призведе до його необґрунтованого збагачення, натомість, відшкодує значний відсоток тих моральних страждань, яких він зазнав, сприятиме поновленню його прав, надасть йому можливість пройти лікування, налаштувати своє життя.

08.07.2020 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

07.08.2020 Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги щодо списання моральної шкоди на користь позивача з єдиного казначейського рахунку є неприйнятними, оскільки кошти які знаходяться на єдиному казначейському рахунку не можуть бути стягнуті на користь інших осіб. Крім того, Головне управління національної поліції у Житомирській області, як окрема юридична особа, самостійно несе відповідальність за свої зобов`язання, є розпорядником бюджетних коштів та шкода, у разі дійсного її завдання, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а останні зобов`язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань. Також вказано, що позивачем не підтверджено факту заподіяння йому моральної шкоди у розмірах, вказаних у позовній заяві, не доведено за яких обставин та якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою та діями заподіювача, незаконність яких не визнана. Просить у задоволенні позовних вимог до Управління Казначейства відмовити у повному обсязі (а.с.23-27).

21.07.2020 року виконувачем обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури Лугинцем О. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у зв`язку з набранням законної сили виправдувальним вироком позивач набуває безумовного права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі, що гарантується частиною третьою статті 13 Закону, та за обставин справи дорівнює 155 859 грн., що визначено як добуток 33 місяців перебування під слідством та судом та 4723 грн. мінімальної заробітної плати. Позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині місцевою прокуратурою не оспорюються. В той же час, у позовній заяві ОСОБА_2 жодним чином не обґрунтовано необхідності стягнення моральної шкоди саме у такому розмірі, як не наведено будь-яких обставин, що могли б свідчити про порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, порушення стосунків з оточуючими людьми, ушкодження здоров`я, приниження честі та гідності чи інші негативні наслідки, що утворюють собою моральну шкоду (а.с. 31-37).

Протокольною ухвалою суду від 02.12.2020 року залучено до участі у справі третіх осіб: Головне управління Національної поліції у Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби в Житомирській області.

20.01.2021 року представником ГУНП в Житомирській області подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю ГУНП в Житомирській області йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями ГУНП в Житомирській області та вини ГУНП в Житомирській області в заподіянні моральної шкоди, не зазначив якими доказами вона підтверджується, а тому ГУНП в Житомирській області вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.62-67).

Ухвалою від 30.03.2021 року підготовче провадження у справі закрито.

Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки управління не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача.

Прокурор Ільченко П.Л. в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позову в межах вказаних у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (далі Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно ст.3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Статтею 4 Закон № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 13 Закон № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до статті 11 Закону у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Так, згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Пункт 2 частини 2 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено з матеріалів справи, 08.06.2017 ОСОБА_2 затримано в порядку статті 208 КПК України та 09.06.2017 року повідомлено про підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, що стверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення та повідомленням про підозру (а.с. 7-8,9).

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10.06.2017 року застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, починаючи з 08.06.2017 до 08.08.2017 ( а.с. 3-4).

За результатами досудового розслідування кримінального провадження №120170600020003020 від 08.06.2017, що здійснювалось СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, під процесуальним керівництвом Житомирською місцевої прокуратури обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України було скеровано до суду.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 11.09.2019 ОСОБА_2 виправдано, оскільки не доведено, що даний злочин вчинений обвинуваченим а.с. 10-12).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.03.2020 виправдувальний вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 11.09.2019 щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ст. 185 ч.2 КК України залишено без змін (а.с. 13-18).

Таким чином, ОСОБА_2 у період з 08.06.2017 по 08.08.2017, перебував під домашнім арештом, а загалом з 08.06.2017 по 10.03.2020 (дата набрання вироком законної сили), в статусі підозрюваного та обвинуваченого (перебував під слідством та судом).

Статтею 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Водночас, на правовідносини, що виникли між сторонами розповсюджується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" № 266/94-ВР .

Як вказувалося вище, частинами 2 та 3 статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р.№ 1082-IX визначено, що мінімальна заробітна плата з 01.01.2021 по 30.11.2021 становить 6000 грн.

Виходячи з правових висновків наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 383/596/15, та в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №757/53996/17 при розрахунку суми моральної шкоди слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час вирішення справи.

Оскільки у період з 08.06.2017 по 10.03.2020 ОСОБА_2 перебував у статусі затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, то час незаконного перебування його під слідством становить 33 місяці 2 дні.

Отже, гарантована державою позивачу виплата за заподіяну моральну шкоду станом на час відшкодування - 198000 грн. (33 міс.*6000=198000 грн).

Таким чином враховуючи, що вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 11.09.2019 ОСОБА_2 було виправдано, при цьому позивач 2 роки 9 місяців 2 дні знаходився під слідством та судом, з яких 2 місяці перебував під домашнім арештом, внаслідок якого був обмежений у вільному пересуванні, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя; у зв`язку з таким переслідуванням з боку правоохоронних органів, позивач зазнав душевних переживань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя; зважаючи на значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, прийшов до висновку, що належний розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в даному випадку складає 200 000 грн., що відповідає принципу розумності та справедливості.

Водночас, судом приймаються до уваги доводи представника відповідача, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди є несумісним та неспіврозмірним з моральними стражданнями (фізичними, душевними, психічними тощо), яких зазнав позивач, характером немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди. З цих підстав суд відхиляє доводи Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі про те, що вказана юридична особа є неналежним відповідачем.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного суду зробленими у постанові від 12.08.2020р. у справі №761/7165/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц, в п.44 якої вказано, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, з а з в и ч а й, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не в п л и в а є на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є д е р ж а в а, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, місцезнаходження за адресою: м. Житомир, вул. святослава Ріхтера, 12/5, код ЄДРПОУ 38035726.

Третя особа: Житомирська місцева прокуратура, місцезнаходження за адресою: м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2.

Третя особа: Головне управління Національної поліції в Житомирській області місцезнаходження за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625.

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в Житомирській області, місцезнаходження за адресою: м. Житомир, вул. Новий Бульвар, 5.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 18.06.21.