Рішення № 97801657, 22.06.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/320/21

Провадження № 2/188/273/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Олійник В.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Петропавлівської селищної ради (далі – відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в житловому будинку АДРЕСА_1 , разом із своєю бабусею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті бабусі позивач і далі проживає у цьому житлового будинку, здійснила його реконструкцію і постійно користується, розпоряджається та володіє цим будинком одноосібно. Власник спірного домоволодіння ОСОБА_2 склала заповіт на все своє майно на користь своєї доньки, яка є матір`ю позивача, ОСОБА_3 , яка заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала, в спірному будинку не була зареєстрована та фактично не проживала на день смерті ОСОБА_2 , а отже, спадщину не прийняла та ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

Позивач, посилаючись на ст. ст. 392, 344 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України просить суд визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з таких будівель та споруд: житловий будинок - «А»; веранда - «а»; тамбур, крильцо - «а1», літня кухня «Б»; погріб - «В»; гараж - «Г»; вбиральня - «Д»; сарай - «Ж»; сарай - «З», - огорожа - «№ 1-3».

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Позов подано до суду 19 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 травня 2021 року.

18 травня 2021 року позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити і залишити судові витрати на ній.

18 травня 2021 року відповідачем подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги, викладені у позові, відповідач визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні ухвалив рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнати право власності позивача на житловий будинок можливо з огляду на встановлені судом обставини та системний аналіз чинного законодавства, яке регулює такі правовідносини.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 27.06.1974, виданого Петропавлівською селищною радою на підставі рішення виконкому селищної ради № 4/73 від 13.06.1974р. та зареєстрованого в Павлоградському міжрайонного бюро технічної інвентаризації за № 21-76 від 27.06.1974р.(а.с.10). Рішенням Петропавлівської селищної ради від 25.06.2020р. змінено номер цього житловому будинку з 43 на 47, а назву вулиці змінено з Комсомольської на Свободи (а.с.7).

З акту обстеження матеріально-побутових умов від 30.06.2020р., складеного депутатом Петропавлівської селищної ради Батирєвим С.В., вбачається, що позивач з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала у вказаному житловому будинку спочатку разом із своєю бабусею ОСОБА_2 до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5), яка підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Петропавлівської селищної ради, а потім сама. Після смерті ОСОБА_2 вона здійснила реконструкцію житлового будинку і в подальшому постійно використовувала його, господарчі споруди, земельну ділянку при ньому на власний розсуд, при цьому користуючись та володіючи цим нерухомим майном одноосібно та сплачуючи за комунальні послуги (а.с.12). Разом з тим, позивач не може розпоряджатися цим майном у зв`язку з відсутністю у неї права власності на це майно.

ОСОБА_2 18.12.1991р. заповідала все своє майно, в тому числі і жилий будинок без зазначення його адреси, ОСОБА_3 (а.с.6), яка є матір`ю позивача, що підтверджується копією її свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.4). Однак відомостей про прийняття спадщини ОСОБА_3 немає. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.5).

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі – Конвенція), зокрема, ст. 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, що закріплено у ст. 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Термін «домоволодіння» у ЦК України відсутній.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах захист права власності та інших речових прав» (далі – Постанова ВССУ) можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно з рекомендаціями, що містяться у Постанові ВССУ, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Володіння позивачем спірним майном відповідає вказаним критеріям.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та залишити судові витрати на ній.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 206, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 до Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, юридична адреса: вул. Героїв України, буд. 53, смт Петропавлівка Дніпропетровської області, 52700, код ЄДРПОУ 04338486, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з таких будівель та споруд:

житловий будинок - «А»; веранда - «а»; тамбур, крильцо - «а1»;

літня кухня - «Б»; погріб - «В»; гараж - «Г»; вбиральня - «Д»;

сарай - «Ж»; сарай - «З», огорожа - «№ 1-3».

Судові витрати позивача по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя П. О. Бурда