Ухвала суду № 97801594, 16.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1796/21

№ 1-кп/183/1054/21

16 червня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Зонова Р.Є.,

перекладача Казакової Г.А.,

захисників Бондаренка Є.Є., Мисика О.І., Вислоцької Г.О., Ішханяна А.Р.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040000000714 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армавір Республіка Вірменія, громадянина Вірменії, проживаючого в Республіці Вірменія,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чадир-Лунга Республіки Молдова, громадянина Молдови, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця сел. Таромське Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, кожному на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжних заходів стосовно обвинувачених не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинувачених необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Мисик О.І. заперечував проти продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим просив суд відмовити прокурору в задоволенні даного клопотання, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання, а також порушення прокурором положень КПК України щодо вручення обвинуваченому такого клопотання та матеріалів, якими обґрунтовуються вимоги.

Обвинувачений ОСОБА_2 погодився з думкою свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко Є.Є. заперечував проти продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання. У зв`язку з чим просив суд відмовити прокурору в задоволенні даного клопотання, посилаючись також на порушення прокурором положень КПК України щодо вручення обвинуваченому такого клопотання та матеріалів, якими обґрунтовуються вимоги. Крім цього, захисник звернув увагу суду на неправильний переклад клопотання прокурора на російську мову, де окрім ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (в екземплярі на державній мові), є ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (в екземплярі на російській мові).

Обвинувачений ОСОБА_8 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Ішханян А.Р. просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання, оскільки прокурором не надано жодного доказу чи даних, які би свідчили про існування ризиків, на які посилається прокурор, а саме: намагання ОСОБА_3 переховуватися від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Просив застосувати до свого підзахисного більш м`який запобіжний захід, а саме: домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби з покладенням на нього відповідних обов`язків. Своє клопотання захисник мотивував, зокрема, незадовільним станом здоров`я ОСОБА_3 , позитивними характеристиками останнього за місцем мешкання, роботи, а також міцними соціальними зв`язками, оскільки ОСОБА_3 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, роботи.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку дії раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, просив змінити на домашній арешт, зазначивши, що він переконаний у тому, що обвинувачені будуть прибувати до суду за першою вимогою.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання ОСОБА_1 винуватим обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду провадження, ОСОБА_8 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про наявність у ОСОБА_1 соціальних зв`язків, оскільки останній одружений, проте судом також враховується і те, що, ОСОБА_8 є громадянином Республіки Вірменія, проживає на території Республіки Вірменія та не має постійного місця мешкання на території України, підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб та наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_8 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі корисливі злочини.

До того ж, обставини кримінального правопорушення описані в обвинувальному акті, свідчить про те, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного клопотання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Стороною захисту будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Твердження захисника Бондаренка Є.Є., що клопотання прокурора в перекладі на російську мову містить окрім ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (в екземплярі на державній мові), й ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (в екземплярі на російській мові), суд вважає безпідставними, оскільки згідно з клопотанням прокурора, яке ним підтримане в судовому засіданні, і розглядається судом, прокурор посилається на ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винуватим останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 має місце реєстрації та проживання, а також наявності у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений та має на утриманні малолітню дитину. Разом з тим, суд враховує те, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, а також те, що на момент розгляду клопотання підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, суспільно-корисною працею не займається, обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі корисливі злочини.

До того ж, обставини кримінального правопорушення описані в обвинувальному акті, свідчить про те, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_2 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Стороною захисту будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, та ч. 1 ст. 263 КК України, який в силу вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті та клопотанні захисника Ішханяна А.Р., які підтверджені доказами, про те, що ОСОБА_3 має місце реєстрації та проживання, постійне місце роботи, та наявності у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений. Разом з тим, суд враховує, що на момент розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб суду не надано, обвинувачується, у тому числі, у вчиненні корисливого злочину, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі корисливі злочини.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, проте суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 має такі захворювання, які перешкоджають йому утримуватися під вартою.

Крім того, обставини кримінальних правопорушень, описані в обвинувальному акті, свідчить про те, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_3 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину).

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Стороною захисту будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника Ішханяна А.Р.про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Доводи сторони захисту на порушення прокурором положень КПК України щодо надання обвинуваченим клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Під час судового засідання, яке проводилося 09.06.2021 року, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовилися в судовому засіданні від отримання копій клопотань прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що підтверджується технічним записом і журналом судового засідання.

Водночас, відповідно до розписок, наданих в судовому засідання прокурором, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримали 10.06.2021 року о 14.55 год., 15.00 год., 15.10 год., відповідно, в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» копії клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу та матеріалів на 59 арк., в тому числі й в перекладі на російську мову на 28 арк.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 серпня 2021 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 серпня 2021 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 серпня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - Ішханяна Андрія Рашидовича про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби - відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 22 червня 2021 року о 12 годині 45 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя О.І. Гузоватий