Ухвала суду № 97798378, 22.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

22 червня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/1768/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому з врахуванням уточненої позовної заяви просить:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду у органах податкової міліції Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 04.10.2018 року по 21.01.2021 року;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не виплати заробітної плати ОСОБА_1 за час перебування у розпорядженні Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 21.11.2018 року по 21.01.2021 року.

- стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного перебування у розпорядженні Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 21.11.2018 року по 21.01.2021 року, з відрахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів;

- допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час незаконного перебування у розпорядженні Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 21.11.2018 року по 21.01.2021 року, з відрахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з наявними у ній недоліками. А саме, позивачу слід було: надати до суду докази сплати судового збору в сумі, яка підлягає визначенню позивачем самостійно з урахуванням приписів даної ухвали та конкретизованого розміру майнових вимог (ціни позову); надати належним чином оформлену позовну заяву з зазначенням у ній ціни позову та обґрунтованого розрахунку суми, що стягується. Також, позивачу надано можливість звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення (в разі необхідності) з частиною позовних вимог або надати докази, що строк не пропущено.

Заявою ОСОБА_1 від 17.05.2021 року недоліки змісту позовної заяви частково усунуто - надано позовну заяву в новій редакції без вимог про стягнення грошової компенсації за час перебування позивача в розпорядженні, що виключає необхідність сплати судового збору в означеній частині. Також, надано докази сплати судового збору за вимоги стосовно непризначення ОСОБА_1 на посаду у органах податкової міліції Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 04.10.2018 року по 21.01.2021 року, що підтверджує виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021 року в відповідній частині.

Разом з тим, судом встановлено, що вимоги ухвали від 26.04.2021 року стосовно надання заяви про поновлення строку звернення (в разі необхідності) з частиною позовних вимог або доказів того, що строк не пропущено залишились не виконані позивачем.

Судом враховано, що невиконання вимог ухвали зумовлено в тому числі недоліками самої ухвали в частині вказівки на позовні вимоги строк звернення з якими суд визнав пропущеними.

У зв`язку з викладеним та на підставі ст. 169 КАС України, суд продовжив строк, наданий позивачу для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання можливості позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення (в разі необхідності) з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду у органах податкової міліції Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 04.10.2018 року по 21.01.2021 року або надати докази, що строк не пропущено.

14.06.2021 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Стосовно обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Так, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з означеним позовом, в якій вказано, що строк звернення до суду, на думку позивача не пропущено, оскільки строк необхідно обраховувати відповідно ст. 233 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) - протягом трьох місяців з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав. Позивач вказує, що на момент знаходження в розпорядженні не вважав, що його права порушуються, оскільки, на його думку, призначення на посаду в органах податкової міліції потребує наявності певних умов - проходження атестації, наявності вільних посад, тощо. Позивач стверджує, що лише після свого звільнення дізнався, що в період з 30.10.2020 року по 21.01.2021 року були наявні вакантні посади осіб рядового та начальницького складу податкової міліції (з відповіді на адвокатський запит).

Також, зазначає, що не мав матеріальної можливості звернутись до суду з позовом через значний рівень судових витрат (порядку 11000,00 грн).

Наведені обставини позивач вважає поважними підставами пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з чим просить його поновити.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого клопотання позивача суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Разом з тим, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Надаючи оцінку аргументам представника позивача щодо можливості поширення на спірні правовідносини приписів ч.1 ст. 233 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.

Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування

З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо проходження публічної служби охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду у органах податкової міліції Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 04.10.2018 року по 21.01.2021 року, заявлена ним в рамках даного позову є вимогою щодо проходження, звільнення з публічної служби, строки звернення з якими обмежені одним місяцем (ч.5 ст. 122 КАС України).

Строки встановлені ст.233 КЗпП України на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Вказана правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2021 року по справі № 240/532/20.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 вважає граничним строком законодавчо обґрунтованого перебування особи в розпорядженні органу внутрішніх справ - 2 місяці. Наведено також обґрунтовано приписами п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

Отже, після сплину двомісячного строку перебування ОСОБА_1 в розпорядженні, з 21.01.2019 року, він мав вважати порушеними свої права, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

Проте з даним адміністративним позовом він звернувся до суду лише 20.04.2021 року, що вбачається з дати формування позовної заяви в ЄСІТС, тобто зі значним пропуском місячного строку звернення до суду з вимогами про проходження публічної служби. Більш того, строк пропущено позивачем, навіть за умови початку його обрахунку з дати звільнення позивача зі служби - 21.01.2021 року.

Твердження представника позивача відносно того, що до звільнення він не вважав свої права порушеними, оскільки гадав, що відсутні вільні посади, на які його мало бути призначено суд вважає безпідставними, оскільки Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, на приписи якого посилається позивач при обґрунтуванні позову не передбачає можливості продовження строку перебування особи в розпорядженні в разі відсутності посад на які його може бути призначено.

Крім зазначеного, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постанові від 24.02.2021 року по справі № 9901/141/20 вказано, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

А тому, посилання представника позивача на те, що він протягом строку проходження публічної служби з 04.10.2018 року по 21.01.2021 року знаючи про існування граничних строків перебування в розпорядження не здогадувався про порушення своїх прав, суд не відносить до поважних причин пропуску строку.

Щодо відсутності в позивача матеріальної можливості для звернення до суду, суд зазначає, що судовий збір за одну вимогу немайнового характеру складає суму в 908,00 грн, яка за існування обґрунтованих підстав та на основі приписів ст.8 Закону України "Про судовий збір" може бути зменшена, розстрочена або відстрочена до дати прийняття рішення в справі. Тобто законодавцем передбачено механізм звернення особи до суду в разі складного матеріального становища позивача. Правнича допомога також може бути надана особі безкоштовно на підставі положень Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Узагальнюючи наведене, суд вказує, що незадовільний майновий стан не може бути визнаний поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що на сьогодні в адміністративному процесуальному законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття "поважна причина", її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення пропущених процесуальних строків.

Натомість, законодавець передбачив, що причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів. Така оцінка відбувається з дотриманням норм ст.90 КАС України, яка встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному розгляді.

Як правило, поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

З приводу наведених ОСОБА_1 підстав суд зазначає, що позивачем не вказано жодної обставини, яка об`єктивно унеможливила б його звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку в один місяць.

Водночас, вказані позивачем причини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об`єктивності та непереборності.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Тому, з наведених вище обґрунтувань, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду викладені позивачем в заяві від 14.06.2021 року та застосовує наслідки, передбачені ч. 2 ст. 123 КАС України у вигляді повернення позовної заяви позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду у органах податкової міліції Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 04.10.2018 року по 21.01.2021 року.

Враховуючи, що частина позовних вимог, відносно якої прийнято рішення про повернення позивачу невід`ємно пов`язана з іншою частиною позову (викладена в одній позовній заяві) фізично надані позивачем документи поверненню не підлягають.

Разом з тим, відносно іншої частини позовних вимог провадження має бути відкрито.

Керуючись ст. 123, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду у органах податкової міліції Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 04.10.2018 року по 21.01.2021 року повернути позивачу.

Направити позивачу виключно копію даної ухвали (у зв`язку з неможливістю відокремити повернених матеріалів від тих, які підлягають прийняттю до розгляду).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.В. Ковбій