Ухвала суду № 97797754, 22.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

22 червня 2021 року м. Рівне № 460/524/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/524/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації у Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі, що дорівнює 40 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, з 02 квітня 2020 року; 2) Зобов`язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації у Рівненській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі, що дорівнює 40 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, з 02 квітня 2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає із дітьми в населеному пункті, який розташований та території зони радіоактивного забруднення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, він та її діти з 17 липня 2018 року мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та поновлення строку звернення до суду. Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що строки звернення до суду ним не пропущені, оскільки про порушення свого права та прав своїх дітей позивач дізнався з 02.04.2020 року, тобто з моменту отримання листа відповідача. Окрім того, з 12.03.2020 в країні запроваджений карантин, у зв`язку із чим до процесуальних кодексів внесені зміни. Отже у період з 02.04.2020 року по 06.08.2020 року строки, передбачені ст. 122 КАС України зупинилися. Тому, незважаючи на те, що відповідь відповідача датована 02.04.2020, строк позовної давності розпочався 06.08.2020 року, тобто з урахуванням шестимісячного строку до 02.02.2021 року. З позовною заявою позивач звернувся 25.01.2021 року, тобто, на його думку, з урахуванням уточнених позовних вимог, в межах шестимісячного строку.

Ухвалою суду від 01 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Однак, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3, дублікат посвідчення серії НОМЕР_1 ), зареєстрована та проживає із своїми дітьми в с. Степангород, Вараського району, Рівненської області.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.

02 квітня 2020 року відповідач листом № Н-1842/06-10/20 повідомив позивача, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-У1П від 28.12.2014р., ст. 37 Закону була виключена, тому підстави доля нарахування та виплати грошової допомоги відсутні. Також зазначено, що нарахування та виплата вищевказаної грошової допомоги в період з 17.07.2018р. і по день звернення не проводилось.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач 25.01.2021 року звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких учиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд зауважує, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Також важливо зазначити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Більше того, суд роз`яснює, що грошова допомога, передбачена статтею 37 Закону № 796, спрямована компенсувати громадянам втрати, які ті зазнали у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, вказана грошова допомога не відноситься до соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування.

З огляду на вказане вище, при вирішенні даного спору не можуть застосовуватися строки звернення до суду, передбачені чинним законодавством для вирішення спорів пов`язаних з отриманням соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, як от заробітна плата, пенсія та інші.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд повторює, що позивач в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей звернувся до суду з даним позовом 25.01.2021, що стверджується відтиском на поштовому конверті.

При цьому, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 02.04.2020 року, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача про те, що він звернувся в межах шестимісячного строку звернення до суду з урахуванням запроваджених карантинних обмежень, то такі доводи є безпідставні з огляду на наступне.

Згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020, Розділ VI Прикінцевих Положень Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3.

За змістом цього пункту, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Із викладеного слідує, що пропущений строк звернення до суду може бути поновлений судом, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, для того, щоб поновити пропущений строк звернення до суду, у позивача має бути поважна причина, яка безпосередньо зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Прикладом поважності причини пропуску процесуальний строк може бути тривала хвороба, пов`язана із коронавірусною інфекцією позивача чи її близьких, зупинення роботи підприємств, установ, організацій, в т. ч. і суду, тощо. Причому, поважність причин має бути підтверджена відповідними доказами.

Однак позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами, яким чином такі обмеження унеможливили його своєчасне звернення до суду з даним позовом.

Повторюючись, суд нагадує, що позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату щомісячної допомоги, передбаченої ст. 37 Закону № 796 і відповідачем 02 квітня 2020 року надано відповідь на звернення позивача, якою фактично відмовлено у її нарахуванні та виплаті.

Таким чином, суд роз`яснює позивачу, що шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом розпочався з дати отримання відповіді відповідача на заяву позивача, а позовні вимоги, у даному випадку, формуються з дати подання заяви про нарахування та виплату такої допомоги.

Разом з тим, отримавши лист відповідача від 02.04.2020 року, позивач звернувся до суду лише 25.01.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Варто також зауважити, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За таких обставин, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, не можуть вважатися поважними.

Зважаючи на норму ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.

Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Позаяк, позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цією позовною заявою, то суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в адміністративній справі № 460/524/21 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій , - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Комшелюк