Рішення № 97796980, 22.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 червня 2021 р.справа № 400/744/21 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаЗаводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030,

провизнання дій неправомірними; стягнення коштів, стягнення моральної шкодиВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач або ДВС), в якому просила суд:

- визнати дії відповідача неправомірними;

- стягнути з відповідача плату за послуги в сумі 351,0 грн.;

- стягнути з відповідача 8 000,0 грн. моральної шкоди.

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 13-15).

На усунення недоліків, ОСОБА_1 подала нову позовну заяву, в якій просить суд:

- визнати неправомірним арешт коштів на банківській картці;

- визнати неправомірним стягнення відповідачем плати за реєстраційні дії;

- стягнути з відповідача плату за реєстраційні дії в сумі 351,0 грн.;

- стягнути з відповідача 8 000,0 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала наступним: постановами Волноваського районного суду Донецької області вона була притягнута до адміністративної відповідальності у виді штрафів, які нею були сплачені добровільно, до відкриття виконавчих проваджень, але незважаючи на цю обставину, відповідач наклав арешт на її кошти на банківській картці. Задля зняття арешту, ОСОБА_1 була змушена сплатити 351,0 грн. до ДВС за вчинення реєстраційних дій. Вважає, що арешт коштів носить протиправний характер, відповідно, і кошти сплачені для його зняття, мають бути їй повернуті. Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення з ДВС моральної шкоди, позивачка повідомила, що з 2016 р. залучена до участі в зоні операції Об`єднаних сил, на її утриманні знаходиться неповнолітній син і арешт єдиного джерела доходів, спричинив нервовий зрив, наслідки якого вона не може подолати дотепер.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог з таких мотивів: на виконанні ДВС знаходилось 4 виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 штрафів та судового збору, в рамках яких відповідач прийняв постанови про арешт коштів боржника. Позивачка ані постанови про відкриття виконавчого провадження, ані постанови про арешт коштів боржника не оскаржувала. Після надання позивачкою доказів сплати штрафів та судового збору, арешти були зняті, а позивачка сплатила витрати виконавчого провадження в сумі 276,0 грн., решта є комісією банківської установи. Відповідач послався на сталу практику Верховного Суду з приводу правомірності стягнення з боржника витрат виконавчого провадженні у випадку добровільного виконання виконавчого документа до відкриття виконавчого провадження, згідно якої витрати виконавчого провадження стягуються в незалежності від такої обставини. Також відповідач заперечив стягнення моральної шкоди з підстав її недоведеності (а. с. 42-47).

В судове засідання представники сторін не прибули.

За приписами ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 23 вересня 2020 р. постановами Волноваського районного суду Донецької області у справах № 221/6024/20 і № 221/6026/20 ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-11 ч. 4 і ст. 172-20 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначені адміністративні стягнення у виді штрафів в розмірі 2 465,0 грн. та 3 655,0 грн. відповідно. Також у кожній справі з позивачки стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн. (а. с. 6-7).

Позивачка подала суду чотири платіжні квитанції від 9 жовтня 2020 р., з яких слідує, що обидва штрафи та судовий збір були нею сплачені (а. с. 8).

6 січня 2021 р. ДВС винесла постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ 64043967, 64044221, 64044583, 64044768 з примусового виконання постанов Волноваського районного суду Донецької області (а. с. 31-34).

В рамках виконавчих проваджень №№ 64043967 і 64044221 11 і 12 січня 2021 р. ДВС прийняла постанови про арешт коштів боржника (а. с. 46-47).

За твердженнями позивачки, задля зняття арешту вона сплатила 351,0 грн., на підтвердження чого подала 3 платіжні квитанцій від 13 січня 2021 р., на суми 69,0 грн., 138,0 грн. і 69,0 грн. та 3 платіжні квитанції від тієї ж дати на суму 25,0 грн. кожна, а всього на суму 351,0 грн. (69+138+69+25+25+25=351) (а. с. 9).

Суд звертає увагу позивачки на те, що 3 платіжні квитанції на суму 25,0 грн. кожна (25х3=75), є комісією банківської установи за надання ОСОБА_1 банківських послуг у виді перерахування коштів, а не оплатою до ДВС, тобто в цій частині правовідносини виникли не між позивачкою і ДВС, а між позивачкою і банківською установою і ці правовідносини належать до сфери цивільних, що виключає їх оцінку адміністративним судом.

Інша сума - 276 грн. (351-75=276), є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 42 ч. 2, 3 Закону України "Про виконавче провадження", витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 р. № 2830/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за № 1300/29430, затверджені Види та розмірів витрат виконавчого провадження, згідно яких витратами виконавчого провадження є: 1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари. 2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку. 3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій. 4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум. 5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини. 6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці. 7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою. 8. Сплата судового збору. 9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Отже, за своєю природою, витрати виконавчого провадження - це витрати, які пов`язані з організацією та матеріальним забезпеченням функціонування виконавчої служби та здійсненням нею виконавчих дій.

Закон України "Про виконавче провадження" не ставить можливість (правомірність) стягнення цих витрат в залежність від добровільного виконання виконавчого документу боржником.

По суті доводи позивачки щодо виконання нею рішення суду до відкриття виконавчих проваджень, свідчать про її незгоду з відкриттям відповідачем виконавчих проваджень, як і з подальшим накладенням арешту, але постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника, не є предметом розгляду в цій справі.

Суд звертає увагу позивачки на те, що відповідно до приписів ст. 26 ч. 5, ст. 56 ч. 5 Закону України "Про виконавче провадження", відкриття виконавчого провадження, арешт майна (коштів) боржника, стягнення витрат виконавчого провадження, оформлюються окремим процесуальним документом у види постанови державного виконавця. Якщо позивачка не погоджується із стягненням з неї витрат виконавчого провадження та арештом коштів, належним способом захисту є оскарження відповідної постанови.

Оскільки стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від встановлення судом протиправності в діях відповідача, а судом цього не встановлено, то у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі відсутні, так як позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 13 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 34993162) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз