Рішення № 97796954, 22.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р. справа № 400/1333/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаГоловне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (надалі - третя особа), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу - судді Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. до 28 серпня 2020 р. із застосуванням обмежень її розміру на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними згідно із Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 р.;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити судді Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 р. до 28 серпня 2020 р. на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням виплачених у цей період сум та з відрахуванням з сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і не може визначатись іншими актами. В період з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. відповідачем суддівська винагорода позивача нараховувалась та виплачувалась за урахуванням приписів ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", тобто з обмеженням в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди у спірний період та вважає, що відповідачем порушено право на належне матеріальне забезпечення судді. Просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену частину суддівської винагороди.

Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ст. 29 ч. 1, 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачає обмеження грошового забезпечення працівників бюджетних установ, в тому числі і суддів, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідач діяв у відповідності до приписів цього Закону, а також рекомендацій Ради суддів України (а. с. 30-35).

Від третьої особи надійшли пояснення на позов, в яких зазначено, що позов задоволенню не підлягає, оскільки прийняте рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 р. не розповсюджується на взаємовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем до часу ухвалення цього рішення. Щодо залучення третьою особою у справі ГУ ДКС України в Миколаївській області зазначено, що права позивача ним не порушено, а відтак рішення ніяким чином не може вплинути на права та обов`язки ГУ ДКС України в Миколаївській області (а. с. 25-26).

Ухвалою від 9 березня 2021 р. судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 19-20).

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею Врадіївського районного суду Миколаївської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392.

18 квітня 2020 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Цим Законом ст. 29 останнього Закону була викладена в такій редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".

На підставі цієї норми, у період часу з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. відповідач виплачував позивачу суддівську винагороду з урахуванням встановленого обмеження, тобто 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 р.

Через застосування такого обмеження, позивач недоотримав 91 894,75 грн. суддівської винагороди, що підтверджується довідкою відповідача, тобто спір між сторонами щодо розміру недоотриманої позивачем суддівської винагороди, між сторонами відсутній (а. с. 37).

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ст. 135 ч. 1, 2, 3 п. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З аналізу наведених норм слідує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з принципом незалежності судді, який згідно з ст. 48 ч. 5 п. п. 7, 8 цього Закону забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не вносилися.

Право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами обмежено як Конституцією України, так і конституційним законом про судоустрій.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"".

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Мотивуючи своє рішення, Конституційний Суд України зокрема зазначив, що вирішуючи питання конституційності оспорюваних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27 лютого 2020 р. дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, так як суддівська винагорода позивача визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і до цього Закону жодні зміни в частині її розміру в період з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. не вносились, а також враховуючи визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", суд вважає, що позивач має право на отримання суддівської винагороди за окреслений період в розмірі, передбаченому ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. до 28 серпня 2020 р. із застосуванням обмежень її розміру на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 р., суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, суд при вирішення питання про правомірність дій суб`єкту владних повноважень, зобов`язаний перевірити, чи діяв суб`єкт владних повноважень в межах своїх повноважень та в спосіб визначений Законом.

Оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ), а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними, не належать задоволенню.

Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 КАС України, в силу п. 2 ч. 1 якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалось, натомість, в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суддівську винагороду, тому відсутні підстави для допуску до негайного виконання рішення в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 26299835), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055, ЄДРПОУ 37992030), задовольнити частково.

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 26299835) нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 18 квітня 2020 р. по 28 серпня 2020 р. відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмежень, встановлених ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", та виплатити недоотриману частину з відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів, з урахуванням виплачених сум.

3. У задоволенні вимоги про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 - судді Врадіївського районного суду Миколаївської області, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. до 28 серпня 2020 р. із застосуванням обмежень її розміру на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними згідно із Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 р. - відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз