Рішення № 97796938, 18.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 р. № 400/2190/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачів:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601,

про:визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), відповідно до якої просить суд:

-визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача 1 що полягає у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати позивачу за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, 50 % надбавки суддям, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань.

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 щомісячне грошове утримання з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, незаконно недоплачених сум щомісячного грошового утримання та заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно індексацію відповідно до відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, незаконно недоплачених сум щомісячного грошового утримання та заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат»;

- зобов`язати відповідача 2 здійснити фінансування Територіальному управлінню державної судової адміністрації України в Миколаївській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, для проведення виплати недоплаченої позивачці заробітної плати та щомісячного грошового утримання, виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років згідно частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.01.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в період з 24.12.1992 по 22.09.2016 вона працювала суддею Березанського районного суду Миколаївської області. Позивач вважає протиправними дії відповідача 1, щодо нарахування та виплати їй надбавки за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування інших виплат та надбавок, що зазначені в розрахункових листах. Також, позивач вказує, що нарахування та виплати сум недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи за вказані періоди підлягають виплаті з компенсацією, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Зазначає, що на день звільнення позивача з посади судді їй не виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів».

Відповідач1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що нарахування та виплата суддівської винагороди суддям проводилась відповідно до Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки; відповідач є розпорядником коштів нижчого рівня та здійснює нарахування працівникам апарату суду та суддям виплат, передбачених чинними нормативними актами в межах коштів, затверджених кошторисом видатків на відповідний рік.

Відповідач2 відзив на позовну заяву до суду не надав.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що заперечення відповідача 1 на позовну заяву є безпідставними.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року №1600-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Березанського районного суду Миколаївської області.

28.12.2020 позивач звернулась до Територіального управління ДСА України в Миколаївській області із заявою про перерахунок та виплату (з урахуванням різниці виплаченої суми) їй за період з 15.05.2001 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011, надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Також позивач просила Територіальне управління ДСА в Миколаївській області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми), за період з 15.05.2001 по 31.12.2005, з 01.01.2007 но 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011, заробітну плату за час відпустки, допомогу но тимчасовій непрацездатності та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Територіальне управління ДСА в Миколаївській області відмовило позивачу у здійсненні вказаних виплат.

Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон), Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Частина 3 ст. 151 Закону зазначає, що Державна судова адміністрація України має територіальні управління.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Статтею 148 Закону визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Положеннями статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, було встановлено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу.

Розміри посадових окладів, премій встановлювались Кабінетом Міністрів України, розміри надбавок за кваліфікаційні класи суддів та інших надбавок у різні періоди визначались указами Президента України та (або) постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов`язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями.

Витрати державного бюджету на покриття таких зобов`язань не можуть здійснюватися.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 (яка набрала чинності з 01.03.2008 - зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі робота понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, після 22.05.2008, дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008, Закон №2862-ХІІ і постанова КМ України №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Про те, чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України, не містило визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку».

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XII «;Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI 9 в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року №2856- VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів», крім статті 43, частин п`ятої- тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої- четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1- рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що відповідно до пункту 2 якого за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що воно починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у спірний період часу, діяли норми чинного законодавства, що передбачали нарахування та виплату надбавки з посадового окладу.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України передбачено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Статтею 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання нецільове використання бюджетних коштів, а саме нецільове використання бюджетних коштів.

Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості в частині виплати компенсації, то до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), оскільки за правилами, визначеними статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс в період невиплати доходу. В даному позові позивач заявив вимогу про нарахування компенсації щодо оспорюваної заробітної плати, а не нарахованої.

Зважаючи на наведене, судом встановлено, що у Територіального управління ДСА України у Миколаївській області не виникало обов`язку перерахувувати та виплачувати позивачу за період з 15.05.2001 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій усіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань та компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

У відповідності до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, вказані вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14. М. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26299835), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар