Ухвала суду № 97796834, 22.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6391/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

22 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

під час розгляду у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини Т0110,

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини Т0110, у якому заявлено наступні позовні вимоги: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з травмою, отриманою внаслідок виконання обов`язків військової служби, відповідно до повного грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням виплаченої суми; зобов`язати Військову частину Т0110 звернутись до Міністерства оборони України із висновком щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з травмою, отриманою внаслідок обов`язків військової служби, відповідно до грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою, яку він займав на день звільнення – начальника служби ракетно-артилерійського озброєння транспортно-технічної частини із врахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови служби, надбавки за роботу з таємними документами, премії та з врахуванням вже виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що у грудні 2010 року відповідачем виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з травмою, отриманою під час виконання обов`язків військової служби, передбачену ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 79380 грн. Розмір виплаченої допомоги розраховано відповідно до абз.3 ч.2 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) збори, та інвалідності звільнених з військові служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (Порядок 499) і визначений виходячи з розміру грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 30.03.2010 № 30/20.

Позивач вважає, що вказаний у довідці про розмір грошового забезпечення від 30.03.2010 № 30/20 розмір місячного грошового забезпечення, виходячи з якого йому виплачено одноразову грошову допомогу, розрахований неправомірно, без врахування таких додаткових видів грошового забезпечення як надбавка за особливі умови служби, надбавка за роботу з таємними документами та премії, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та п. 1 Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294.

Листом від 16.03.2021 позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплату йому суми одноразової грошової допомоги відповідно до 100% його грошового забезпечення з врахуванням вже виплаченої суми у грудні 2010 року.

Листом від 05.04.2021 № 5/39/106 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку, мотивуючи тим, що таку допомогу виплачено у відповідності до норм Порядку № 499 в редакції, що діяла на час виплати.

Не погодившись з діями відповідача позивач звернуся до суду.

Згідно ухвали від 22.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи Міністерство оборони України, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами.

Відповідач – Військова частина Т0110 подав відзив на позовну заяву № 7/21 від 06.05.2021, у якому покликався на порушення позивачем встановлених Кодексом адміністративного судочинства України строків звернення до суду, зазначав, що про можливе порушення своїх прав щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 дізнався у грудні 2010 року, коли йому було виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку з травмою, отриманою під час виконання обов`язків військової служби, проте з позовною заявою позивач звернувся лише у квітні 2021. За відсутності поважних причин пропуску строку на звернення до суду, відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду.

Третя особа – Міністерство оборони України надало письмові пояснення у справі № 331 від 13.05.2021, у яких повідомило, що ОСОБА_1 згідно наказу № 305 від 04.12.2009 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п. “б” ч.7 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” (за станом здоров`я).

21.12.2009 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності по причині травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби (довідка серії ЛВА-1 № 438867).

11.01.2010 та 25.03.2010 позивач звертався за виплатою одноразової грошової допомоги. 07.12.2010 згідно касового ордеру № 94 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 79380 грн.

16.03.2021 позивач звернувся до командира Військової частини Т0110 щодо здійснення перерахунку та виплати повної суми одноразової грошової допомоги з врахуванням виплаченої суми у грудні 2010 року.

Міністерство оборони України стверджує, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо ще в кінці 2010 року, після чого ним подано відповідні звернення до військової частини. Згідно листа командира Військової частини Т0110 від 04.03.2011 командуванням військової частини розглядалась заява позивача від 05.02.2011 року, відповідь направлена на адресу позивача 24.01.2011.

Згідно листа від 05.04.2021 № 5/39/106 командир військової частини Т0110 не відмовив позивачу у виплаті недоотриманої одноразової грошової допомоги, а надав обґрунтовану відповідь на звернення позивача про те, що питання вже розглядалось та виплату позивачу одноразової грошової допомоги проведено відповідно до вимог законодавства.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому стверджував, що строки звернення до суду з вказаним позовом не пропущені, оскільки про відмову у виплаті (доплаті) йому допомоги відповідач повідомив його листом від 05.04.2021. Однак, у випадку, якщо суд дійде висновку про пропуск зазначеного строку, просив поновити пропущений строк звернення до суду з мотивів того, що звернення до суду потребувало аналізу законодавства з врахуванням судової практики, а порушення відповідача носить триваючий характер.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив позивача, у якому зазначив, що згідно листа Військової частини Т0110 від 04.03.2011 заява позивача про виплату одноразової грошової допомоги від 05.02.2011 була розглянута, просив залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши заяви по суті справи та долучені письмові докази суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 згідно наказу № 305 від 04.12.2009 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п. “б” ч.7 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” (за станом здоров`я).

21.12.2009 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності по причині травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби (довідка серії ЛВА-1 № 438867).

07.12.2010 згідно касового ордеру № 94 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 79380 грн.

Після отримання вказаної допомоги позивач декілька разів звертався до Військової частини Т0110 з заявами про проведення її перерахунку.

На заяву позивача від 05.02.2011 Військовою частиною Т0110 надано відповідь від 04.03.2011, якою повідомлено, що виплату грошової допомоги позивачу проведено у повному об`ємі.

Листом від 16.03.2021 позивач знову звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги з врахуванням вже виплаченої суми у грудні 2010 року.

Згідно листа від 05.04.2021 № 5/39/106 відповідач повідомив, що виплата одноразової грошової допомоги проведена позивачу відповідно до вимог законодавства.

Після отримання зазначеного листа позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що у грудні 2010 року відповідачем виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з травмою, отриманою під час виконання обов`язків військової служби, передбачену ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 79380 грн. Розмір виплаченої допомоги розраховано відповідно до абз.3 ч.2 п.2 Порядку 499 і визначений виходячи з розміру грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 30.03.2010 № 30/20. Позивач вважає, що вказаний у довідці про розмір грошового забезпечення від 30.03.2010 № 30/20 розмір місячного грошового забезпечення, виходячи з якого йому виплачено одноразову грошову допомогу, розрахований неправомірно, без врахування таких додаткових видів грошового забезпечення як надбавка за особливі умови служби, надбавки за роботу з таємними документами та премії, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та п. 1 Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294.

Отже, про порушення свого оспорюваного права на отримання допомоги у більшому розмірі з врахуванням таких додаткових видів грошового забезпечення як надбавка за особливі умови служби, надбавка за роботу з таємними документами та премії, позивач дізнався після отримання зазначеної одноразової грошової допомоги, у грудні 2010 року.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 12.04.2021 про визнання протиправними дій Військової частини Т0110 щодо відмови у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі та зобов`язання відповідача звернутись з висновком до Міністерства оборони України для проведення перерахунку одноразової грошової допомоги у квітні 2021 року.

Тобто, позивач пропустив строк на звернення до суду і тривалість пропуску такого строку становить близько 10 років.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався після отримання відповіді Військової частини Т0110 від 05.04.2021 № 5/39/106 на звернення позивача від 16.03.2021.

Згідно долучених до справи доказів позивач до зазначеного звернення вже декілька разів звертався до відповідача щодо здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги, на які надано відповіді від 24.01.2011 та від 04.03.2011.

Крім того, строки звернення до суду згідно ст. 122 КАС України обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не з моменту, коли особа почала вчиняти дії щодо досудового порядку врегулювання спору чи для його захисту.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач у відповіді на відзив заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, однак, не навів обґрунтованих доводів та не надав жодних доказів поважності причин пропуску такого строку.

Згідно п.8 ч.1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч.3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Дослідивши обставини повідомлені позивачем, відповідачем та третьою особою у заявах по суті справи та долучені до справи докази, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском строку на звернення до суду, відсутні поважні причини пропуску зазначеного строку. Пропуск строку на звернення до суду є суттєвим (більше 10 років).

За наведених обставин, у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропуску звернення до суду слід відмовити.

Позовну заяву належить залишити без розгляду згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України..

Керуючись ст.ст. 121-123, 240, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини Т0110, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Крутько О.В.