Рішення № 97796730, 04.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року справа №380/7511/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Безбородько Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 16.09.2020 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення №6 дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 10.07.2020, яким визначено неуспішне проходження атестації прокурором відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області №1434к від 20.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 з 31.08.2020 на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва Львівської обласної прокуратури та в органах прокуратури або на рівнозначній посаді прокурора в даній обласній прокуратурі;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.08.2020 включно по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур дванадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №6 від 10.07.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації». Позивачка вважає це рішення незаконним та таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності. Вказує, що дванадцятою кадровою комісією оцінено її рівень володіння практичними уміннями та навичками на підставі виконаного нею письмового практичного завдання, а не комплексного аналізу матеріалів атестації про професійну компетентність, професійну етику та доброчесність. Наявність сумніви Комісії щодо суттєвого збігу тексту у відповідях ОСОБА_1 з відповідями на питання практичного завдання, підготовленими розробниками цих завдань є надуманими та нічим не вмотивованими. Вважає, що такі збіги лише свідчать про її професіоналізм і рівень знання законодавства. Вважає, що практичне письмове завдання виконала правильно, у повному обсязі, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, що в свою чергу вказує на її відповідність вимогам професійної компетенції в частині рівня знань та практичного застосування законодавства. На підставі оскарженого рішення неуспішне проходження атестації прокурор Львівської області прийняв наказ №1434к від 20.08.2020, на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Позивачка вважає цей наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивачка зазначає, що відповідно до приписів статті 235 Кодексу законів про працю України незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на попередній посаді. Посилається на норми пункту 17 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та зауважує, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. З огляду на прийнятий Генеральним прокурором наказ №410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в «Прокуратуру Львівської області» у «Львівську обласну прокуратуру»; вважає можливим своє поновлення на посаді прокурора в Львівській обласній прокуратурі. Позивачка також просить суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Суд ухвалою від 21.09.2020 відкрив провадження у цій справі. Цією ж ухвалою суд визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом та поновив його (том 1 а.с. 162-163).

На стадії підготовчого провадження за клопотанням сторін неналежного відповідача дванадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора замінено на належного - Офіс Генерального прокурора (том 2 а.с.10).

Відповідач Офіс генерального прокурора позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (том 1 а.с. 168-187), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IХ від 19.09.2019 наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 затверджений Порядок проходження прокурорами атестації. У відповідності до норм порядку ОСОБА_1 подала у встановлений строк та за визначеною формою заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та була допущена до проходження атестації. Вказує, що позивачка успішно пройшла два етапи атестації – іспит у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосування закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У зв`язку з цим ОСОБА_1 була допущена до наступного етапу атестації – проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Під час проведення співбесіди комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогами професійної компетентності. Так, на підставі досліджених матеріалів атестації, у тому числі виконаного прокурором письмового завдання та отриманих пояснень прокурора у Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогами професійної компетентності. Після проходження співбесіди виникла необхідність в отриманні додаткової інформації для прийняття об`єктивного рішення членами комісії, тому ОСОБА_1 було викликано повторно і задано додаткові запитання по суті виконаного нею практичного завдання. Голосування проходило за успішне проходження атестації, голоси членів комісії розділились порівну, у відповідності до пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій ухвалене рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Відповідач вважає, що оскаржене рішення дванадцятої кадрової комісії прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом; рішення є обґрунтованим та містить детальний перелік всіх обставин, що вплинули на його прийняття. Вважає невірним твердження позивачки щодо невмотивованості прийняття прокурором Львівської області наказу №1434к від 20.08.2020. Посилається на норми пункту 6 розділу V Порядку №221 та зазначає, що визнання рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є достатньою підставою для видання наказу про звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді в обласній прокуратурі немає, оскільки вона неуспішно пройшла атестацію.

Відповідач Львівська обласна прокуратура позов не визнає, подала відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 232-235), просять суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю. Зазначає, що згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Вказує, що прийняття прокурором Львівської області наказу №1434к від 20.08.2020 є рішення дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації рішення №6 від 10.07.2020. Посилається на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IХ та вказує, що таким встановлені додаткові умови для звільнення за підставою (пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») – у зв`язку із неуспішним проходженням атестації. Вказує, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в цьому випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором прокуратури Львівської області.

Позивачка подала відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора (том 1 а.с. 199-207) та Львівської обласної прокуратури (том 2 а.с. 1-5). Вважає оскаржуване рішення кадрової комісії таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки таке не містить переліку обставин та доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для прийняття комісією негативного висновку щодо неї. Вказує, що в рішенні не вказано, які достовірні дані були взяті кадровою комісією до уваги і вплинули на негативну оцінку її ділових, професійних та особистих якостей, на оцінку кваліфікаційного рівня, що не узгоджується із успішним проходженням попередніх етапів атестації. Вважає, що висновки комісії не відповідають дійсності та є виключно суб`єктивними, а щодо тих чи інших збігів відповіді, то такі лише вказують на її професіоналізм і знання законодавства, що повністю підтверджується результатами попередніх етапів атестації. Стверджує, що не існує обґрунтованих підстав сумніватись в недотриманні нею вимог професійної етики та доброчесності, оскільки будь-яких фактів того, що вона при підготовці до співбесіди чи при виконанні практичного завдання користувалась забороненими матеріалами, в тому числі підготовленими розробниками відповідями на практичне завдання, комісією не підтверджено.

Позивачка вважає наказ прокурора Львівської області №1434к від 20.08.2020 про її звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» незаконним, у зв`язку з відсутністю юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Львівської області. Вказує, що станом на день видання наказу – 20.08.2020 та на день її звільнення – 31.08.2020 Львівську обласну прокуратуру не було утворено, прокуратура Львівської області та відділ міжнародного співробітництва, в якому позивачка працювала, не ліквідовані, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися. Вважає, що відбулося лише перейменування однієї із складових системи прокуратури, зокрема, Прокуратури Львівської області – на Львівську обласну прокуратуру, без процедури ліквідації чи реорганізації.

Суд з`ясував зміст та підстави заяв по суті спору, заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові та електронні докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 проходила публічну службу в прокуратурі Львівської області на різних посадах (том 1 а.с. 22-30), наказом №632а від 14.04.2016 (том 1 а.с.25) призначена на посаду прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури області.

25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-IX (далі - Закон №113-IX). Пункт 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначав, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджений Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок №221, том 1 а.с. 43-61).

10.10.2019 ОСОБА_1 подала на ім`я Генерального прокурора України заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію, була допущена до проходження атестації.

04.03.2020 ОСОБА_1 здавала іспит у формі анонімного тестування на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності і навички з використанням комп`ютерної техніки. За результатом цього іспиту ОСОБА_2 набрала 88 балів, що підтверджується додатком №1 до протоколу №6 від 04.03.2020 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та була допущена до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (том 1 а.с. 78-83, 84-105).

04.03.2020 ОСОБА_1 здала другий іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Другий етап іспиту відбувався у два етапи, перший етап даного тестування - вербальне тестування, за результатом якого позивачка набрала 103 бали та абстрактно-логічне тестування, за результатом якого позивачка набрала - 112 балів; середній арифметичний бал склав – 108 балів, що підтверджується додатком №4 до протоколу №6 від 04.03.2020 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та була допущена до співбесіди (том 1 а.с. 106-110).

Відповідно до графіку співбесіди, 10.07.2020 ОСОБА_1 проходила співбесіду з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (том 1 а.с. 131).

ОСОБА_1 викликалася для проходження співбесіди двічі, обставини проходження зафіксовано на відеозаписі, котрий надано суду відповідачем на цифровому носії (том 2 а.с.51) та досліджено у відкритому судовому засіданні.

Повторний виклик на співбесіду, судячи зі змісту протоколу засідання дванадцятої кадрової комісії №8 від 10.07.2020 (витяг з протоколу - том 1 а.с. 131-133), обумовлено зауваженням члена комісії ОСОБА_3 про те, що текст виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (том 1 а.с.139-140) значною мірою повторює текст відповіді, підготовленої розробниками завдання (том 1 а.с.136-138).

За результатами голосування дванадцятої кадрової комісії за пропозицію щодо ухвалення рішення про успішне проходження атестації ОСОБА_1 («за» - 3, «проти» - 3) ухвалено рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , яке надалі оформлено окремим документом – «Рішення №6 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області ОСОБА_1 » (том 1 а.с.134-135), що містить виклад таких обставин:

- в день співбесіди 10.07.2020 ОСОБА_1 виконувала практичне завдання №19, обране з числа практичних завдань, затверджених Генеральним прокурором;

- перед проведенням співбесіди Офіс Генерального прокурора надав Комісії виконане прокурором практичне завдання та відповідь на питання практичного завдання, підготовлену розробником цих завдань;

- комісія вивчила виконане ОСОБА_1 практичне завдання та дійшла висновку про суттєвий збіг тексту у відповіді ОСОБА_1 та відповідях на питання практичного завдання, підготовлених розробниками цих завдань;

- на запитання щодо цього висновку Комісії прокурор повела себе нещиро, заперечила свою обізнаність з відповідями, підготовленими розробниками практичних завдань та наполягала на тому, що практичне завдання виконала самостійно.

- Комісія пояснення ОСОБА_1 щодо необізнаності з відповідями, підготовленими розробниками практичних завдань, сприймає критично з таких підстав: прокурор практично дослівно відтворила надану розробниками відповідь (абз. 1-3, 6 першого питання на першій сторінці відповіді та, повністю, п.п. 2-3 на другій сторінці відповіді); також ОСОБА_1 не змогла пояснити суть рішення ЄСПЛ у справі «Конєв та Карпенко проти України», яке зазначила при наданні відповіді на питання практичного завдання №19 та таке було вказане у підготовленій розробниками відповіді.

Як наслідок оцінки Комісією наведених обставин, рішення № 6 від 10.07.2020 обґрунтовано тим, що Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

20.08.2020 прокурор Львівської області видав наказ №1434к (том 1 а.с. 33), на підставі якого ОСОБА_1 31.08.2020 звільнено з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; підставою прийняття наказу зазначено рішення кадрової комісії від 10.07.2020 №6.

При оцінці спірних правовідносин та прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 19 КАС України: - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; - публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст. 16 цього Закону, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Так, відповідно до пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Пунктами 6, 7 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону «Про прокуратуру».

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до приписів пунктів 9-13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ:

- атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором;

- прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

- атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур;

- предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора;

- атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

- атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

За приписами пунктів 16, 17 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: - рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Пунктом 19 цього розділу Закону № 113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” за умови настання однієї із перелічених підстав, в тому числі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури (пункт 2).

Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221), відповідно до пунктів 1 - 6 розділу І якого атестація прокурорів - це встановлена розділом II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Відповідно до пунктів 7 - 9 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації; рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно із пунктами 3-6, у разі істотного порушення прокурором порядку проведення атестації (наприклад, використання під час тестування сторонніх джерел інформації, мобільного зв`язку, власних технічних приладів; спілкування з іншими прокурорами під час тестування; залишення приміщення під час проходження іспиту, співбесіди; публічного прояву грубої неповаги до членів кадрової комісії чи членів робочої групи; перевищення встановленого часу для виконання практичного завдання; спроба фотографування або винесення матеріалів практичного завдання за межі приміщення, у якому проходить атестація, тощо) такий прокурор припиняє участь в атестації, а кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації. У такому випадку у протоколі засідання вказується, яке саме порушення здійснив прокурор.

Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури.

Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

Після набрання чинності Законом № 113-ІХ та Порядком № 221 прокурор відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області ОСОБА_1 виявила бажання проходити публічну службу в реформованих органах прокуратури, тому звернулася до Генерального прокурора із заявою встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

ОСОБА_1 04.03.2020 здала іспити, за результатами яких показала хороші результати, достатні для допуску до співбесіди, а саме:

- іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора – результат 88 балів із 100 можливих, при мінімальній кількості 70 балів для проходження іспиту;

- іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки - 108 балів при мінімальній кількості 93 бали для проходження іспиту.

10.07.2020 ОСОБА_1 перед проведенням співбесіди отримала завдання виконати практичне завдання № 19, результати виконання цього завдання у письмовій формі на двох аркушах (написані від руки; том 1 а.с.139-140) передані Комісії для використання при проведенні співбесіди.

Під час проведення співбесіди («першої») члени Комісії поставили ОСОБА_4 ряд питань, на які вона надала відповіді, будь-яких зауважень щодо змісту чи повноти наданих відповідей, а також досліджених членами комісії матеріалів (в т.ч. практичне завдання №19) атестації не було.

Надалі Комісія викликала ОСОБА_4 повторно, їй поставили низку запитань щодо обізнаності з відповідями, що формувалися розробниками практичного завдання (так званими «еталонними» відповідями) на виконане нею практичне завдання АДРЕСА_1 , а також обговорили з нею зміст відповідей на поставлені у завданні питання.

Суд з`ясував у представників сторін такі істотні деталі, що визнаються відповідачем, а також підтверджуються дослідженими на стадії судового розгляду справи відеозаписами співбесіди:

- при виконанні практичного завдання ОСОБА_4 використовувала Кримінальний процесуальний кодекс України (у формі книжки), оскільки використання паперових текстів норм законодавчих актів дозволялося пунктом 6 розділу 4 Порядку № 221;

- підчас виконання практичного завдання не було зафіксовано використання ОСОБА_4 сторонніх джерел інформації, мобільного зв`язку, власних технічних приладів та в будь-який інший спосіб не фіксувалося істотне порушення прокурором порядку проведення атестації;

- при повторному виклику на співбесіду ОСОБА_4 на запитання члена комісії повідомила, що використовувала паперовий текст кодексу і запропонувала надати такий для огляду, проте Комісія не виявила бажання його оглядати.

Суд, дослідивши та порівнявши відповіді ОСОБА_4 та відповіді розробників практичного завдання («еталонні»), не поділяє висновку Комісії «дослівне відтворення наданої розробниками відповіді» та вважає його помилковим з таких мотивів:

- відповіді ОСОБА_4 становлять 13 абзаців, в «еталонні» відповіді – 12, зауваження щодо «дослівного цитування» є до тексту 5 абзаців;

- згадані в оскарженому рішенні абзаци відповіді ОСОБА_4 фактично не є «дослівним відтворенням», хоча в певний частинах дійсно є подібними до «еталонних» відповідей з огляду на вжиті формулювання/словосполучення;

- при формулюванні відповідей на питання ОСОБА_4 використовувала звороти та словосполучення, вжиті у тексті питання. Так, на запитання: «Чи означатиме використання відеодиску та протоколу його огляду як речового доказу безумовне порушення права обвинуваченого на справедливий суд» надано відповідь «Використання відеодиску та протоколу його огляду як речового доказу не тягне безумовного порушення права обвинуваченого на справедливий суд». Такий спосіб надання відповіді (зміна порядку слів у питанні для формулювання відповіді та/або використання у відповіді вжитих у питанні словосполучень) суд вважає типовим способом побудови речення як граматичної конструкції, що складається з кількох слів та становить окрему, відносно незалежну думку. бо такі є повними відповідями на поставлені питання (дослівними запитанню). При цьому наступні абзаци за вжитими формулюваннями вже не настільки подібні до «еталонних», хоча за своїм змістовним навантаженням свідчать про те, що екзаменована надає правильну, «очікувану» відповідь на питання;

- як ОСОБА_4 , так і розробники практичного завдання у своїх відповідях використовують цитати з КПК України. Використання у відповіді цитат з тексту законодавчого акту, котрий дозволено використовувати при виконанні практичного завдання Порядком №221, цілком очевидно пояснює подібність застосованих позивачкою зворотів чи частин тексту (словосполучень/речень) до «еталонних» цитат.

Отже, сама по собі вказана Комісією обставина (подібність відповіді на питання, наданої екзаменованою, до «еталонної» відповіді) свідчить про правильність наданої ОСОБА_1 відповіді, - адже метод перевірки та оцінювання результату в такому типі завдань полягає в порівнянні наданої екзаменованим відповіді із відповіддю, що закладається розробником завдання як "правильна".

Водночас відповідач, в складі якого діяла Комісія, не пояснив суду:

- чому питання щодо змісту наданих відповідей не виникли підчас проведення «першої» співбесіди, котра закінчилася у зв`язку із отриманням від ОСОБА_1 вичерпних відповідей на поставлені їй питання та у зв`язку із відсутністю у членів Комісії до позивачки інших запитань, в т.ч. щодо виконаного нею практичного завдання;

- чи здобуто належні та допустимі докази витоку інформації щодо змісту «еталонних» відповідей на практичні завдання для атестації прокурорів, а також реальної можливості ОСОБА_1 отримати доступ до такої інформації;

- механізму «відтворення» ОСОБА_1 «еталонних» відповідей (якщо припустити, що позивачка дійсно мала до них доступ) з огляду на те, що процес атестації фіксувався на відео, проте відповідач не зафіксував використання позивачкою при виконанні практичного завдання сторонніх джерел (тобто списування), що могло б підтвердити тезу про «дослівне відтворення відповіді розробників» як наслідок «обізнаності» з «еталонними» відповідями.

Водночас кількість розроблених для атестації прокурорів завдань та запитань до них (позивачка виконувала завдання №19) та випадковий вибір конкретного завдання для конкретного дня атестації виключає правдоподібність припущення про можливість вивчення на пам`ять такої кількості еталонних відповідей на питання, що дозволила б їх «дослівне відтворення».

Суд також враховує такі обставини, що впливають на оцінку обґрунтованості дій Комісії та прийнятого нею рішення:

- підчас «повторної» співбесіди ОСОБА_1 роз`яснила Комісії свої письмові відповіді, а також відповідала на поставлені їй додаткові запитання щодо описаної в практичному завданні ситуації;

- відповіла на питання Комісії щодо використання у відповіді на практичне завдання рішення ЄСПЛ, в тому числі про внутрішню класифікацію рішень цього суду (екзаменована працювала у відділі, що займався міжнародним співробітництвом) з огляду на ті питання, що зумовили висновки ЄСПЛ про порушення державою прав особи, гарантованих ЄКПЛ.

Суд не оцінює правильності відповіді ОСОБА_1 по суті практичного завдання №19 (в тому числі щодо релевантності згаданого рішення ЄСПЛ), оскільки це питання не входить в предмет доказування у цій справі, проте констатує, що позивачка вчиняла дії для роз`яснення Комісії своєї відповіді;

- ОСОБА_1 показала хороші результати на стадії здачі іспитів у формі анонімних тестувань з використанням комп`ютерної техніки, в тому числі з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону та відповідності здійснювати повноваження прокурора (тобто на стадії, що виключає з процесу оцінювання людський фактор та упереджене ставлення).

За таких обставин суд вважає висновок Комісії про проявлену ОСОБА_1 "нещирість" та, як наслідок, порушення правил професійної етики та вимог доброчесності помилковим та таким, що не підтверджується зібраними відповідачем доказами. Сумніви членів Комісії, які не мали достатнього підгрунтя, за наведених обставин призвели до прийняття рішення, яке суд вважає упередженим та непропорційним.

Підсумовуючи наведені в цьому рішенні міркування суд дійшов висновку про:

- необґрунтованість рішення Комісії в частині висновку про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності;

- безпідставність (помилковість) рішення Комісії в частині висновку про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності.

Відтак, оскаржене рішення дванадцятої кадрової комісії № 6 від 10.07.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності та пропорційності, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і похідне рішення - наказ прокурора Львівської області №1434к від 20.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області та органів прокуратури, підставою прийняття якого було рішення №6 від 10.07.2020.

Обираючи спосіб поновлення порушеного права позивачки суд застосовує приписи статті 235 Кодексу законів про працю України та ухвалює рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої її було незаконно звільнено (прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області), а також про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо обчислення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує таке: період з 01.09.2020 по 04.06.2021 є періодом вимушеного прогулу, за який роботодавець повинен виплатити середній заробіток (становить 191 робочих днів).

Частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Щодо застосування цієї норми, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 висловила таку правову позицію: «Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Посилання апеляційного суду, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України». Тому повідомлені відповідачем-2 обставини щодо подальшого працевлаштування позивачки не впливає на визначення судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з частиною 2 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівникові за час вимушеного прогулу, за основу беруться робочі дні.

При цьому суд констатує, що пунктом 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100» пункт 10 Порядку № 100 виключено. Ці зміни набрали законної сили 12.12.2020. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати із врахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення за період, що закінчується 11.12.2020.

Відповідач-2 надав такі відомості: - середньомісячна заробітна плата позивачки за два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становить 22080,29 грн., середньоденна – 1026,99 грн. (довідка від 06.10.2020 № 21-1213; том 1 а.с.230); - з 11.09.2020 посадовий оклад прокурора відділу обласної прокуратури відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» складає 37836 грн., надбавка за вислугу років прокурора зі стажем роботи в органах прокуратури 15 років складає 25% від посадового окладу в сумі 9459 грн. (довідка від 21.10.2020 № 21-72 вих.-20, том 1 а.с.231); коефіцієнт підвищення з 11.09.2020 становить 2,1. Отже, середньоденний заробіток складає: - з 31.08.2020 по 10.09.2020 та з 12.12.2020 по 04.06.2021 – 129400,74 грн. (1026,99*126); - з 11.09.2020 по 11.12.2020 – 140184,14 (1026,99*2,1*65); разом – 269584,88 грн.

Суд відхиляє як помилкові аргументи представника позивачки про можливість поновлення ОСОБА_1 на посаді в Львівській обласній прокуратурі у відділі міжнародно-правового співробітництва з огляду на порівняння змісту Положень про відділи в розрізі їх функцій та завдань.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон № 113-ІХ визначив, що: - умовою переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, є успішне проходження атестації; - атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Порядок №221 в редакції, чинній на момент прийняття цього рішення суду, передбачає таке:

- якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди (друге речення пункту 7 розділу I);

- у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурор, якого поновлено на посаді чи рішення про звільнення якого з посади за наслідками атестації не приймалось з підстав, визначених законодавством України допускається кадровою комісією до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято відповідне рішення (пункт 3-2 розділу 5).

Отже, рішення суду про скасування рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та про поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді (з якої її було незаконно звільнено) є підставою для продовження проходження позивачкою атестації на етапі співбесіди. Водночас питання про переведення позивачки в регіональну чи іншу прокуратуру, визначеня посади та відділу належить до компетенції Генерального прокурора чи керівника регіональної прокуратури (залежно від рівня посади) за умови успішного проходження ОСОБА_1 атестації.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. Суд встановлює, що при нарахуванні та виплаті позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 22080 грн. 29 коп. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора понесені позивачкою судові витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої кадрової комісії №6 від 10.07.2020 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Львівської області “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 20.08.2020 № 1434 к.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області з 31 серпня 2020 року.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури (пр. Шевченка, буд. 17-19, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 269584 (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 88 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Встановити такий порядок виконання цього рішення суду:

- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітку за один місяць в розмірі 22080 (дванадцять дві тисячі вісімдесят) гривень 29 коп. виконується негайного;

- при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, буд. 13, кв. 15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.06.2021.

Суддя Москаль Р.М.