Ухвала суду № 97796693, 22.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2316/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Щастинської районної ради про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивачка) до Щастинської районної ради (далі – відповідач) про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 05.05.2021 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою; позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи.

В ухвалі від 05.05.2021 про залишення позову без руху судом, окрім іншого, зазначено таке. В прохальній частині позовної заяви позивачка просить поновити її на посаду в Щастинську районну раду з 23.02.2021 та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2021 до дня поновлення на роботі. До суду позивачка звернулася 28.04.2021, що підтверджується відтиском штемпеля ВПЗ «Укрпошта» на конверті, тобто з порушенням місячного строку. В позовній заяві позивачка просить визнати поважною причиною пропущеного строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду за даним позовом, оскільки 21.04.2021 було отримано відповідь Щастинської районної ради від 19.04.2021 № 274, згідно якої позивачці стало відомо, що саме на момент її звільнення працівникам Щастинської районної ради Луганської області було запропоновано переведення на 21 вакантну посаду в дану раду згідно штатного розпису. Позивачка вважає, що ця відповідь є саме тією обставиною, яка і є поважною причиною визнання пропуску строку на звернення до суду стосовно поновлення на роботі.

Підстави, вказані позивачкою для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд визнав неповажними та відмовив в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки з матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачку звільнено розпорядженням голови районної ради від 23.02.2021 № 20. З розпорядженням про звільнення ОСОБА_1 ознайомлено 23.02.2021, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на вказаному розпорядженні. Отже, про порушення своїх прав позивачка дізналася після ознайомлення з розпорядженням про звільнення, тобто 23.02.2021. При цьому дата отримання листа Щастинської районної ради від 19.04.2021 № 274 не змінює моменту, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Позивачці запропоновано надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Позивачці надано строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено наслідки їх неусунення.

Копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачкою отримано 08.06.2021.

22.06.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява та заява про поновлення строку на подання адміністративного позову.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд встановив таке.

В обґрунтування вказаної заяви позивачка послалася на те, що станом на момент звільнення вона не мала жодної інформації про наявність вакантних місць, тому і не могла знати про наявні факти грубих порушень порядку звільнення з роботи з боку відповідача, тому не вважала, що її звільнення відбулось з істотним порушенням КЗпП України. Про порушення своїх прав позивачці стало відомо саме з моменту отримання нарочно 21.04.2021 відповіді Щастинської районної ради від 19.04.2021 № 274, з якої їй стало відомо, що саме 23.02.2021 працівникам Щастинської районної ради Луганської області було запропоновано переведення на 21 вакантну посаду в дану раду згідно штатного розпису.

При цьому суд зауважує, що оцінку вказаним доводам суд надавав в ухвалі від 05.05.2021 про залишення позовної заяви без руху та визнав причини пропуску строку звернення до суду неповажними.

Інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивачкою в своїй заяві не зазначено.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.03.2019 по справі № 820/394/17, від 06.03.2019 по справі № 805/1985/18-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення її до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

В пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № П/9901/823/18.

Відтак, ОСОБА_1 не було наведено об`єктивних підстав, які унеможливили звернення її до суду в межах встановленого КАС України строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачкою не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів ним не зазначено, а судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі викладеного суд у відповідності до вимог статті 123 КАС України вважає, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними.

Отже, судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 05.05.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем, у строк визначений судом, виконано не в повному обсязі, недоліки позовної заяви не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач усунув не всі недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Щастинської районної ради про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

СуддяІ.О. Свергун