Ухвала суду № 97796629, 22.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2774/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 28 травня 2021 року надійшла позовна заява Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 42525,02 грн.

Ухвалою від 02 червня 2021 року позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними належними доказами.

Від позивача 14 червня 2021 року за вх. № 360/2774/21 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 11.06.2021, в якій позивачем заявлено такі клопотання: про поновлення строку звернення до суду, про поновлення процесуального строку усунення недоліків, про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що відповідно до пункту 7 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 30.08.2009 передбачено, що угода набирає чинності з дня її підписання і діє до повного погашення заборгованості.

Згідно з довідкою від 06.04.2021 № 4/286д станом на 06.04.2021 заборгованість Відповідача становить 42525,02 грн. Тобто зобов`язання відповідача, у зв`язку з неповним виконанням свого зобов`язання, продовжує існувати.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 у справі № 916/626/18 дійшов висновку, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань позивача виконавця, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору, не звільняє від виконання зобов`язань за договором. Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Тобто, на думку ВС, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Верховний Суд зазначає, що зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилося невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, шо термін дії договору закінчився. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

Тобто, на думку Верховного Суду, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Така правова позиція суду стала результатом аналізу і тлумачення положень глави 50 ЦК України «Припинення зобов`язань» і статті 202 ГК України. У зв`язку з тим, що вищевказана угода є цивільно-правовим договором, університетом було подано позов до Попаснянського районного суду Луганської області.

Однак, ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 22 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі № 423/1039/21 (н/п 2/423/430/21) за позовом ХНУВС до ОСОБА_1 про стягнення витрат та роз`яснено про право на звернення за вирішенням спору до Луганського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства. Указане судове рішення надійшло на адресу університету 29.05.2021, що підтверджується поштовим відправленням № 9330209811963.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем в заяві причини пропуску строку звернення до суду є неповажними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 7 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 30.08.2009 передбачено, що угода набирає чинності з дня її підписання і діє до повного погашення заборгованості.

Однак суд зауважує, 29.01.2014 між відповідачем та позивачем було укладеного угоду про добровільне відшкодування витрат до договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 30.08.2009. Відповідно до пункту 6 Угоди додаткова угода набирає чинності з дня її підписання і діє до повного погашення заборгованості. Згідно з пунктом 3 Угоди відповідач зобов`язаний здійснювати відшкодування витрат у сумі 1500,00 грн протягом 30 місяців з дня підписання даної Угоди.

Отже, з викладеного слідує, що відповідач мав добровільно відшкодувати витрати до договору про підготовку фахівця до 29 липня 2017 року.

Таким чином, після спливу строку на добровільне відшкодування, позивач неотримавши жодного надходження коштів від відповідача в погашення заборгованості, дізнався про порушення своїх прав, відповідно і місячний строк звернення позивача з даним позовом до суду розпочався саме з цієї дати, та відповідно сплив 29 серпня 2017 року.

Однак позивач звернувся до суду лише 28 травня 2021 року.

Суд зауважує, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить з об`єктивної можливості особи, права якої порушені, знати про ці факти.

Отже позивач помилково пов`язує обчислення перебігу строку звернення до суду з дати отримання ухвали Попаснянського районного суду Луганської області від 22 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі № 423/1039/21.

Також суд не приймає посилання позивача на чинність Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 30.08.2009 до повного погашення заборгованості як на підставу для поновлення строку звернення до суду.

Те, що заборгованість відповідача продовжує існувати після закінчення строку на добровільне відшкодування, що на думку позивача продовжує чинність Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 30.08.2009, не свідчить про те, що після 29 серпня 2017 року у позивача не було об`єктивної можливості звернутись за стягненням з відповідача майнової шкоди в судовому порядку.

Продовження чинності Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 30.08.2009 внаслідок непогашення відповідачем заборгованості не може слугувати поважною причиною на відтермінування місячного строку звернення до адміністративного суду на невизначений строк.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (Рішення від 18.10.2005 по справі «МШ «Голуб» проти України»).

У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Таким чином, доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не підтверджено жодним належним доказом.

У зв`язку з викладеним, вказані позивачем в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 11.06.2021 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.О. Пляшкова