Рішення № 97795529, 22.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р. Справа№200/4550/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 61 від 18.03.2021 року,

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", включивши до загального та пільгового стажу період навчання в СПТУ № 62 м. Донецька в період з 01.09.1985 по 07.01.1989 р., період служби в армії з 15.11.1989 р. по 03.12.1991 р., період роботи у ОП "Шахта ім. М.І. Калініна" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" з 01.12.2014 року по 06.04.2018 року та з 21.11.2018 року по 31.05.2019 року, включивши також до пільгового стажу період роботи у Шахті імені 60-річчя Радянської України з 08.02.1989 року по 12.11.1989 року та з 17.02.1992 року по 14.08.1994 року, період роботи у Шахтоуправлінні імені газети "Правда" з 15.09.1994 року по 23.08.1995 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 61 від 18.03.2021 року йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності наказів про результати атестації робочих місць, знаходження підприємства на непідконтрольній Україні території та несплатою роботодавцем внесків до пенсійного фонду.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач 12.03.2021 року звернувся до управління з заявою про призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши надані документи управлінням не зараховано до загального стажу період військової строкової служби з 15.11.1989 по 03.12.1991, оскільки відсутній особистий підпис заявника. Також, не враховано до пільгового стажу періоди роботи у «Шахті імені 60-річчя Радянської України» з 08.02.1989 по 12.11.1989; 17.02.1992 по 14.08.1994; та період роботи у Шахтоуправлінні імені газети «Правда», з 15.09.1994 по 23.08.1995. Вищезазначені періоди зараховано на загальних підставах. Періоди роботи з 01.12.2014 по 04.06.2018, та з 21.11.2018 по 31.05.2019 неможливо зарахувати до загального та пільгового стажу оскільки відсутня сплата страхових внесків до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2021 року №1412-5000338346.

Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, 12.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.03.2021 року №61, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що не зараховано до загального стажу період військової строкової служби з 15.11.1989 по 03.12.1991 року, оскільки відсутній особистий підпис заявника. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи у «Шахті імені 60-річчя Радянської України» з 08.02.1989 по 12.11.1989 та з 17.02.1992 по 14.08.1994. Також не зараховано до пільгового стажу періоди роботи у Шахтоуправлінні імені газети «Правда» з 15.09.1994 по 23.08.1995. Зазначено, що неможливо зарахувати до загального та пільгового стажу періоди роботи з 01.12.2014 року по 04.06.2018 року та з 21.11.2018 року по 31.05.2019 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Окрім того, у рішенні зазначено, що заявником надані довідки, які підтверджують пільговий характер роботи, але накази про результати атестації робочих місць за умовами праці відсутні. Управління також позбавлено можливості перевірити характер роботи заявника, так як підприємства «Шахта імені 60-річчя Радянської України», Шахтоуправління імені газети «Правда», «Шахта Імені Михайла Івановича Калініна» розташовані на непідконтрольній українській владі території.

Згідно розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу спірні періоди, а саме: з 01.09.1985 року по 07.01.1989 року (період навчання), з 08.02.1989 року по 12.11.1989 року та з 17.02.1992 року по 14.08.1994 року (період роботи на «Шахті імені 60-річчя Радянської України»), з 15.09.1994 року по 23.08.1995 року (період роботи в Шахтоуправлінні імені газети «Правда»).

До страхового стажу не зараховано спірні періоди роботи позивача, а саме: з 15.11.1989 року по 03.12.1991 року (період військової строкової служби), з 01.12.2014 року по 04.06.2018 року та з 21.11.2018 року по 31.05.2019 року (період роботи на «Шахті Імені Михайла Івановича Калініна»).

Судом також встановлено, що вищезазначені періоди не зараховані відповідачем до пільгового стажу.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 08.02.1989 року по 12.11.1989 року та з 17.02.1992 року по 14.08.1994 року на «Шахті імені 60-річчя Радянської України», з 15.09.1994 року по 23.08.1995 року періоду роботи в Шахтоуправлінні імені газети «Правда», суд зазначає наступне.

В трудовій книжці позивача НОМЕР_3 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:

- з 08.02.1989 року (наказ про прийняття від 14.01.1989 року №36/к) по 12.11.1989 року (наказ про звільнення від 13.11.1989 року №801/к) та з 17.02.1992 року (наказ про прийняття від 17.02.1992 №120-к) по 14.08.1994 року (наказ про звільнення від 05.09.1994 року №510/к) позивач працював Шахті імені 60-річчя Радянської України електрослюсарем 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

- з 15.09.1994 року (наказ про прийняття від 15.09.1994 року №83-к) по 23.08.1995 року (наказ про звільнення від 21.08.1995 року №80-к) позивач працював у Шахтоуправлінні імені газети «Правда».

Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.

Суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів його роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач виконував роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з повним підземним робочим днем в шахті, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Пільговий характер роботи підтверджено довідкою про наявність трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 22.05.2020 року №78/09.2. При цьому, у довідці зазначено, він працював повний робочий день в «Шахті імені 60-річчя Радянської України», за період з 08.02.1989 року по 12.11.1989 року та за період з 17.02.1992 року по 14.08.1994 року виконував роботи за професією електрослюсар з повним робочим днем на підземних роботах, що передбачено списком №1 розділу 1 підрозділу 1.

Довідкою від 28.05.2020 року №170 про наявність трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою Відокремленим підрозділом «ВОК ЛШ імені Максима Горького» підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працював у Шахтоуправлінні імені газети «Правда», яке перебуває на ліквідації у Відокремленому підрозділі водовідливного комплексу шахти імені Максима Горького за період з 15.09.1994 року по 23.08.1995 року та виконував повний робочий день підземні роботи за професією електрослюсар підземний 3 розряду, що передбачені списком №1 розділ 1 підрозділ 1010100а.

Також, у довідці від 28.05.2020 року №171 виданою Відокремленим підрозділом «ВОК ЛШ імені Максима Горького» наявні відомості щодо кількості спусків в шахту.

Довідками від 22.05.2020 року №78-1/09.2, №78-2/09.2, виданими ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» підтверджується нарахування позивачу заробітної плати за період його роботи на «Шахті імені 60-річчя Радянської України».

Довідкою від 28.05.2020 року №204, виданою Відокремленим підрозділом «ВОК ЛШ імені Максима Горького» підтверджується нарахування позивачу заробітної плати за період його роботи у Шахтоуправлінні імені газети «Правда».

Також, в матеріалах пенсійної справи міститься довідка про реорганізацію Шахтоуправління імені газети «Правда».

Щодо не врахування зазначених документів при призначенні пенсії на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи.

Відомості, наведені у довідках про наявність трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 , довідки засвідчені підписами посадових осіб. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цих довідках.

У практиці Міжнародного суду ООН сформувались так звані “Намібійські винятки”. Згідно ним, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах “Лоізіду проти Туречиини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). “Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Окрім того, суд зазначає, що підрозділом 1 "Підземні роботи" Розділу І "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, визначено, що правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, інженерно-технічні робітники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля, […] на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі робітники, зайняті повний робочий день під землею з обслуговування вищезазначених робітників та службовців […].

Згідно з пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи позивача з 08.02.1989 року по 12.11.1989 року та з 17.02.1992 року по 14.08.1994 року на «Шахті імені 60-річчя Радянської України», з 15.09.1994 року по 23.08.1995 року період роботи в Шахтоуправлінні імені газети «Правда».

Щодо вимоги позивача про зарахування до загального та пільгового стажу періоду навчання в СПТУ № 62 м. Донецька в період з 01.09.1985 року по 07.01.1989 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

В трудовій книжці серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 міститься запис про те, що у період з 01.09.1985 року по 07.01.1989 року, останній навчався в СПТУ № 62 м.Донецьк (диплом НОМЕР_4 ).

Згідно диплому серії НОМЕР_4 , виданому ОСОБА_1 в тому, що він 1 вересня 1985 року вступив до СПТУ №62 м.Донецька і 7 січня 1989 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією електрослюсаря підземного і здобув середню освіту. Рішенням екзаменаційної комісії 5 січня 1989 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 3 розряду.

Починаючи з 08 лютого 1989 року позивач прийнятий електрослюсарем 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті імені 60-річчя Радянської України.

З огляду на те, що позивача протягом 3-х днів після закінчення навчання в СПТУ №62 м.Донецьк, працевлаштовано за здобутою спеціальністю, відповідно суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно не враховано період навчання позивача з 01.09.1985 року по 07.01.1989 року до пільгового стажу.

Разом з тим, вимога позивача про зарахування до загального стажу періоду навчання в СПТУ № 62 м. Донецька в період з 01.09.1985 року по 07.01.1989 року задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідачем зараховано до страхового стажу період навчання позивача, що підтверджується розрахунком стажу.

Щодо вимоги позивача про зарахування до загального та пільгового стажу періоду служби в армії з 15.11.1989 року по 03.12.1991 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фактом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

В період з 15.11.1989 року по 03.12.1991 року (проходження позивачем військової служби) діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (надалі - Положення №590).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_3 (запис №3), останнього звільнено 12.11.1989 року з Шахти імені 60-річчя Радянської України за п.3 ст.36 КЗпП УРСР у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії.

Період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 15.11.1989 року по 03.12.1991 року підтверджується військовим квитком НОМЕР_5 .

Безпосередньо, після періоду військової служби позивач працював на «Шахті імені 60-річчя Радянської України» електрослюсарем 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті.

Таким чином, строк військової служби позивача в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв`язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши даний період до пільгового та страхового стажу позивача.

Щодо посилання відповідача у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 18.03.2021 року №61 на те, що підставою для не зарахування до загального стажу періоду військової строкової служби з 15.11.1989 року по 03.12.1991 року слугувала відсутність особистого підпису заявника, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи/служби, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні військового квитка. Відсутність особистого підпису позивача у військовому квитку не спростовує факту проходження позивачем військової служби та не може бути підставою для неврахування відповідного періоду служби для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

При цьому, суд звертає увагу, що за умови підтвердження пільгового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 березня 2021 року справа № 423/757/17 та у постанові від 31 березня 2021 року справа № 242/5696/16-а.

Щодо вимоги позивача про зарахування до загального та пільгового стажу періоду роботи у ОП "Шахта ім. М.І. Калініна" ДП"Донецька вугільна енергетична компанія" з 01.12.2014 року по 06.04.2018 року та з 21.11.2018 року по 31.05.2019 року, суд зазначає, що рішення відповідача щодо не зарахування вказаних періодів мотивоване відсутністю даних про сплату страхових внесків, зайнятість повний робочий день, інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі – Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5)

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою.

З трудової книжки позивача НОМЕР_3 , вбачається наступне:

- 16.11.2009 позивач прийнятий на ВП «Шахта ім. М.І.Калініна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» електрослюсарем підземним 3 розряду на дільницю шахтного транспорту з повним робочим днем в шахті;

- 01.02.2010 року переведений електрослюсарем підземним 4 розряду на дільницю шахтного транспорту з повним робочим днем в шахті;

- 01.11.2010 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду на дільницю шахтного транспорту з повним робочим днем в шахті;

- 04.06.2018 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України,

- 21.11.2018 року позивач прийнятий на ВП «Шахта ім.М.І.Калініна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті на дільницю шахтного транспорту тимчасово строком на два місяці;

- 18.01.2019 року зарахований у штат постійно;

- 01.03.2019 року переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті на дільницю шахтного транспорту;

- 31.05.2019 року звільнений по переводу в ВП «Шахта ім.М.І.Калініна» ДП «Макіїввуголь», відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України.

Пільговий характер роботи підтверджено довідкою про наявність трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою ВП «Шахта Імені М.І.Калініна» від 18.06.2020 року №217/2020. При цьому, у довідці зазначено, він працював повний робочий день на ВП «Шахта Імені М.І.Калініна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» та за періоди з 16.11.2009 року по 04.06.2018 року та з 21.11.2018 року по 31.05.2019 року виконував підземні роботи за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті на дільниці шахтного транспорту, що передбачені списком №1.

Також, матеріали пенсійної справи позивача містять Накази ВП «Шахта Імені М.І.Калініна» «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» від 01.03.2007 року №159, від 12.04.2010 року №244, від 10.04.2015 року №100.

Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують зайняття позивача повний робочий день на зазначених роботах за Списком № 1 у спірні періоди.

При цьому, довідка від 18.06.2020 року №217/2020 містить інформацію щодо наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці на ВП «Шахта ім.М.І.Калініна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», що спростовує доводи відповідача щодо відсутності даних про проходження атестації робочих місць.

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи на підприємстві через відсутність сплати страхових внесків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 - 3 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058, сплачуються їх роботодавцями.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону № 1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п.2 ч.1 ст.4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.

Отже, з 01.01.2016 року позивач безпосередньо не здійснює сплату єдиного соціального внеску та фактично позбавлений можливості забезпечення безпосередньої сплати сум єдиного внеску.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до стажу періоду роботи позивача з 01.12.2014 по 06.04.2018 та з 21.11.2018 по 31.05.2019. Отже позивач має право на зарахування зазначеного стажу.

Також, суд зазначає, що за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 р. № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Посилання відповідача на те, що підприємство знаходиться на непідконтрольній території, як підставу неможливості підтвердження пільгового стажу, суд не може прийняти, оскільки за вимогами чинного законодавства, зазначене не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці та іншими документами.

Разом з тим, судом враховується те, що довідка від 18.06.2020 року №217/2020 видана установами розташованими в населених пунктів, визначених Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”.

Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 “Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.

Суд, застосовуючи вказані норми, не приймає як належний та допустимий доказ надану позивачем довідку, оскільки підприємство, яке видало цю довідку, не було створено у порядку, передбаченому законами України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території де розташовано підприємство.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року “Лоізіду проти Туреччини” дійшов такого висновку “Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території”.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, відповідач міг прийняти до уваги та надати оцінку інформації, яка міститься в довідці в підтвердження пільгового стажу позивача, яка видана підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території. Дослідженні судом відомості в довідці не суперечать та не спростовують фактичні дані, наявні в трудовій книжці позивача.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію зазначену у довідці, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах.

Також, суд зазначає, що підстав вважати наведені в довідці відомості недостовірними, відповідачем не наведено, а відомості вказані у довідці підтверджуються записами в трудових книжках.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу період роботи позивача з 01.12.2014 по 06.04.2018 та з 21.11.2018 по 31.05.2019.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.03.2021 року № 61 про відмову в призначенні пенсії позивачу прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005р. суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу КЗПЛ сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає що відповідач не довів правомірність своїх дій, не спростував дані довідки, а позивачем в свою чергу підтверджено належними доказами обставини, на які він посилається.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З метою захисту прав позивача, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачем рішення від 18.03.2021 року №61 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.03.2021 року №61 про відмову у призначенні позивачу пенсії згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з зарахуванням до загального та пільгового стажу: період служби в армії з 15.11.1989 р. по 03.12.1991 р., період роботи у ОП "Шахта ім. М.І. Калініна" ДП"Донецька вугільна енергетична компанія" з 01.12.2014 року по 06.04.2018 року та з 21.11.2018 року по 31.05.2019 року та до пільгового стажу: період навчання в СПТУ № 62 м. Донецька в період з 01.09.1985 по 07.01.1989, період роботи у Шахті імені 60-річчя Радянської України з 08.02.1989 року по 12.11.1989 року та з 17.02.1992 року по 14.08.1994 року, період роботи у Шахтоуправлінні імені газети "Правда" з 15.09.1994 року по 23.08.1995 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 681,00 грн. (75%).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.03.2021 року №61 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 12.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з зарахуванням до загального та пільгового стажу: період служби в армії з 15.11.1989 р. по 03.12.1991 р., період роботи у ОП "Шахта ім. М.І. Калініна" ДП"Донецька вугільна енергетична компанія" з 01.12.2014 року по 06.04.2018 року та з 21.11.2018 року по 31.05.2019 року та до пільгового стажу: період навчання в СПТУ № 62 м. Донецька з 01.09.1985 по 07.01.1989 р., період роботи у Шахті імені 60-річчя Радянської України з 08.02.1989 року по 12.11.1989 року та з 17.02.1992 року по 14.08.1994 року, період роботи у Шахтоуправлінні імені газети "Правда" з 15.09.1994 року по 23.08.1995 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог –відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна гривня) 00 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 22 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова