Рішення № 97794955, 18.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3510/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – ГУНП у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу від 05.03.2021 №66 о/с в частині звільнення її зі служби в поліції, поновлення на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала в органах внутрішніх справ з 02.08.2004, а з 05.11.2015 у Національній поліції України. 09.03.2021 їй стало відомо, що наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області № 66 о/с від 05.03.2021 її, майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 05.03.2021 року.

Вказує на те, що в даному наказі неправильно зазначено номер її спеціального жетону поліцейського, так зазначено жетон № 0109443, а в неї жетон № 0109424. З огляду на вищевказане, позивач дійшла висновку, що звільнили зовсім іншу особу.

Зазначає, що відповідач письмово попередив її про можливе наступне звільнення зі служби в поліції 05.01.2021, однак з наказом Національної поліції України від 15.12.2020 року № 977 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у Волинській області», аналогічним наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області про реорганізацію, скорочення посади, штату і наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 05.03.2021 року № 66 о/с її ніхто не ознайомив. Отже, чи було взагалі скорочення посад, штату або проведення організаційних заходів та що послужило для її звільнення не відомо.

20.01.2020 звернулась до відповідача з рапортом у якому повідомила його, що у зв`язку із реорганізацією або скороченням штату згідна на рівнозначну посаду у відділенні поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу ГУНП у Волинській області. Відповіддю відповідача від 08.02.2021 за № 351/04/12/1-2021 даний рапорт залишений без задоволення.

Вважає, що відповідач у порушення вимог ч. 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» усі вільні посади їй не запропонував.

Вказаний наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню (а.с.1-3).

Ухвалою судді від 12 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.24).

06 травня 2021 року до суду надійшла заява позивача з проханням прийняти заяву до відома та відкрити провадження у справі (а.с.28-30) та одночасно подано заяву про відвід судді (а.с.32).

07 травня 2021 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду заяву про відвід в даній адміністративній справі передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України (а.с.35).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року в задоволенні заяви про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с.38-39).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с.42-43).

У відзиві на позов від 26.05.2021 за № 260/26/01-2021 представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції вказує на те, що наказом НПУ від 15.12.2020 № 977 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Волинській області» затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП (наказ набрав чинності 01.01.2021). Так, на території області утворено 2 районні управління поліції (Луцьке районне управління, Ковельське районне управління) та 2 районні відділи поліції (Володимир-Волинський районний відділ та Камінь-Каширський районний відділ), до складу яких увійшли 7 відділень поліції, 4 відділи поліцейської діяльності та 3 сектори поліцейської діяльності з функцією прямого підпорядкування районному управлінню (відділу) поліції за територіальним розподілом. Відповідно всі відділи та відділення ГУНП, які функціонували до 01.01.2021 ліквідовано, а посади у них скорочено.

Зазначає, шо 05.01.2021 позивач була попереджена про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штатів згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 05.03.2021 та з урахуванням, того що за період проходження служби в поліції ОСОБА_1 11 разів притягувалась до дисциплінарної відповідальності, запропоновано вакантні посади. В подальшому: 19.02.2021 та 01.03.2021 ГУНП в області додатково позивачу пропонувались посади для подальшого проходження служби в поліції, про що свідчать переліки вакантних посад, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, та й сам позивач зазначає про це у позовній заяві.

Вважає, що Головним управлінням Національної поліції у Волинській області при звільненні позивача зі служби в поліції, було дотримано всі встановлені статями 62, 65, 68, 77 Закону України «Про Національну поліцію» вимоги, оскільки позивачу неодноразово пропонувалися вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, однак остання не надала згоду на призначення, шляхом подання відповідного рапорту.

Відповідно до частини третьої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

З аналізу вказаної статті Закону вбачається безальтернативний обов`язок у начальника ГУНП звільнити поліцейського зі служби в поліції, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду.

Вважає, що відповідач приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби в поліції, діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з дотриманням норм законодавства України.

Зазначає, що в даному випадку, суб`єктом владних повноважень неможливо було прийняти інше рішення, окрім звільнення «у зв`язку із скороченням штатів», оскільки позивачу неодноразово пропонувались вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, однак останній не надав згоду на призначення, шляхом подання відповідного рапорту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16.

Отже, ГУНП у Волинській області було дотримано процедуру звільнення позивача через скорочення штатів, а тому дії ГУНП відповідають вимогам законодавства. З урахуванням наведеного представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.47-51).

01.06.20201 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що не погоджується з даним відзивом відповідача, з підстав викладених в позовній заяві. Також зазначає, що вона має переважне право залишитись на роботі, оскільки в неї більше 16 років вислуги в органах МВС України, заочно навчається на 2 курсі Луцького національного технічного університету, чого у інших поліцейських призначених на аналогічні її посаді не має.

Вважає, що відповідач у відзиві не спростовує доводи позивача викладених в позовній заяві. Відзив носить загальний, філософський характер та не ґрунтується на законі.

Вказує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 скасовано наказ ГУНП у Волинській області № 236 о/с від 06.08.2020 про її призначення старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції, а отже оскаржуваний наказ № 66 о/с від 05.03.2021 є похідним та незаконним.

Просила суд відзив відповідача не брати до розгляду та увагу. Задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, справу слухати за участю позивача з повідомленням сторін (а.с.115-117).

Заявлене у відповіді на відзив клопотання про розгляд справи за участю позивача не відповідає вимогам статті 167 КАС України, а тому не підлягає вирішенню по суті. Крім того, ухвалою судді від 12.05.2021 було роз`яснено, що розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (припис п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України) відповідно до частини 5 та 7 статті 262 КАС України.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 про витребування доказів суд зобов`язав відповідача надати додаткові докази по справі (а.с.130).

15.06.2021 на виконання вимог вищевказаної ухвали до суду від ГУНП у Волинській області надійшов лист від 14.06.2021 № 1995/12/02/1-2021 (а.с.131-132).

Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 2 та пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на службі в органах МВС України та Національної поліції на різних посадах з 02.08.2004 року по 05.03.2021 (а.с.52).

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області №236 о/с від 06.08.2020 майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції, з посадовим окладом 2500 гривень, звільнивши її з посади заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП (а.с.56, а.с.109).

Наказом НПУ від 15.12.2020 № 977 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Волинській області» затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП у Волинській області (наказ ведено в дію з 01.01.2021) (а.с.57).

Відповідно до наказу ГУНП у Волинській області від 05.12.2020 №1719 ОСОБА_1 05.01.2021 попереджена щодо можливого наступного звільнення (а.с.46).

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 05.03.2021 № 66 о/с майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 05 березня 2021 року (а.с.100).

Не погоджуючись з вищевказаним наказом позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли на момент прийняття оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі – Закон України №580-VIII).

Законом України №580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною 1 статті 59 вищевказаного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України №580-VІІІ службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Згідно з частиною першої статті 60 Закону України №580-VІІІ проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України від 05.02.2015 «Про добровільне об`єднання територіальних громад» розпочато процес децентралізації та укрупнення територіальних громад.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» на території Волинської області ліквідовано 18 районів та утворено 4 райони (Луцький, Ковельський, Володимир-Волинський та Камінь-Каширський).

Наказом Національної Поліції України від 15.12.2020 № 977 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Волинській області» затверджено нову організаційно-штатну структуру територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП, який набрав чинності з 01.01.2021.

Та, утворено на території області 2 районні управління поліції (Луцьке районне управління, Ковельське районне управління) та 2 районні відділи поліції (Володимир-Волинський районний відділ та Камінь-Каширський районний відділ), до складу яких увійшли 7 відділень поліції, 4 відділи поліцейської діяльності та 3 сектори поліцейської діяльності з функцією прямого підпорядкування районному управлінню (відділу) поліції за територіальним розподілом. До складу Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, увійшли: відділ поліцейської діяльності №1 (селища Любешів) та відділення поліції №1 (селища Маневичі) (а.с.87-92).

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

На виконання вимог вищевказаного наказу № 977 від 15.12.2020, ГУНП у Волинській області 05.01.2021 винесено ОСОБА_1 попередження про можливе наступне звільнення та одночасно запропоновано одну з наступних вакантних посад в ГУНП :

- дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького районного управління поліції ГУНП;

- дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Луцького районного управління поліції ГУНП;

- інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького районного управління поліції ГУНП.

З даним попередженням про наступне звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ознайомлена 05.01.2021, про що свідчить її особистий підпис (а.с.96).

Відповідно до частини 3 статті 68 Закону України № 580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України № 580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 05.03.2021 № 66 о/с майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 05 березня 2021 року (а.с.100).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у вказаному наказі неправильно зазначено номер її спеціального жетону поліцейського 0109443, замість 0109424, а отже можна дійти висновку, що звільнили зовсім іншу особу, оскільки помилкове зазначення номеру іншого жетону, чи не зазначення його взагалі не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, в якому вірно зазначено прізвище, ім`я, по батькові позивача та зайнята посада, з якої вона звільняється.

Згідно з частиною 2 статті 68 Закону України № 580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Приписами частини 3 статті 68 Закону України № 580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

За загальним правилом, під час вирішення адміністративних спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, у цьому випадку Закону України «Про Національну поліцію». Але, y випадках не врегульованих спеціальним законодавством, підлягає застосуванню трудове законодавство.

Положенням спеціального законодавства, a саме нормами Закону України «Про Національну поліцію», не врегульовано процедуру звільнення поліцейського в зв`язку зі скороченням чисельності штату, та дотримання трудових гарантій поліцейського, а тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин окремі положення Кодексу Законів про працю (субсидіарне законодавство).

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.

Частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Суд зауважує, що відповідно до затвердженого наказом Національної поліції № 977 від 15.12.2020 штату Камінь-Каширського РВ поліції ГУНП у Волинській області у секторі превенції відділення №1 (селища Маневичі) наявні 7 посад, із них 2 посади старшого дільничного офіцеру поліції (а.с.91).

З листа ГУНП у Волинській області № 1995/12/02/1-2021 від 14.06.20201 року вбачається, що штатна чисельність працівників поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції ГУНП станом на 31.12.2020 становила – 13, з них дві посади старшого дільничного офіцера поліції (а.с.131).

Отже, посада позивача, а саме старшого дільничного офіцера поліції після затвердження нових штатів залишилась незмінною, та не була скорочена.

Суд вважає, шо встановлена законодавством можливість зміни штатного розпису територіального органу поліції з одночасним затвердженням іншого, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню поліцейських на посади за новим штатним розкладом. Це зобов`язання ГУНП у Волинській області не виконало, а трудові гарантії позивача, як працівника були порушені.

З матеріалів справи вбачається, що листами від 19.02.2021 № 553/04/12/1-2021 та № 664/04/12/1-2021 від 01.03.2021 відповідач додатково направив позивачу список вакантних посад станом на 19.02.2021 та 01.03.2021 (а.с.97-98, 100-101).

Суд вважає, що дані пропозиції вакантних посад направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням, не заслуговують на увагу, оскільки вони отримані позивачем в день її звільнення 05.03.2021, а отже позивач не мала змоги погодитись чи відмовитись від даних пропозицій, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.99-102).

Також, з матеріалів справи вбачається, шо 20.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з рапортом у якому повідомила його, що у зв`язку із реорганізацією або скороченням штату згідна на рівнозначну посаду у відділенні поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу Головного управління Національної поліції у Волинській області (а.с.9).

Згідно із абзацом 4 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

З листа Національної поліції України № 120зі/12/4/03-2021 від 08.04.20201 адресованого позивачу вбачається, що станом на 05.01.2021 (день винесення попередження про можливе звільнення) всі посади в територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП у Волинській області були вакантними. Станом на 05.03.2021 (день звільнення позивача зі служби) у відділенні №1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського РВ поліції ГУНП у Волинській області наявні посади начальника сектору кримінальної поліції та старшого інспектора-чергової частини (а.с.121-122).

Крім того, листом № 1995/12/02/1-2021 від 14.06.20201 ГУНП у Волинській області повідомив суд, що станом на 05.01.2021 всі посади в територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП у Волинській області були вакантними та станом на 20.01.2021 (звернення позивача з рапортом) були три вакантні посади рівнозначні посаді старшого дільничного офіцера поліції, а саме: начальник сектору кримінальної поліції; начальник сектору реагування патрульної поліції та начальник сектору дізнання (а.с.131-132).

З системного аналізу статті 68 Закону України № 580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у постановах від 25.04.2019 року у справі № 814/163/17, від 26.06.2019 у справі №826/14973/16, від 16.10.2020 у справі № 814/2440/16

Відтак, в силу вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача при звільненні позивача зі служби в поліції згідно п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суду слід зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета визначена в статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При вирішенні даної справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення про звільнення позивача зі служби в поліції.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому спірний наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області № 66 о/с від 05.03.2021, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів, майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції з 05.03.2021 року, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст. 9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та враховуючи встановлення судом протиправності винесення Головним управлінням Національної поліції у Волинській області спірного наказу № 66 о/с від 05.03.2021 в частині звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку щодо необхідності поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції, оскільки з урахуванням положень частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений саме на попередній роботі.

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд виходить з такого.

Згідно частинами першою та п`ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

З вище зазначеного можна дійти висновку, що день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем.

Отже, оскільки наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області № 66 о/с від 05.03.2021 позивача звільнено з посади з 05.03.2021 року, суд вважає, що цей день є останнім робочим днем, відповідно, поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення з 06.03.2021 року.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт л пункту 1 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 9 розділу І Загальні положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988) передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Наказ № 260).

Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІІІ Наказу № 260 визначено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Так, відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про доходи від 13.04.2021 виданої Головним управлінням Національної поліції у Волинській області, загальна сума доходу за період з 01.01.2021 по 31.02.2021 становить 21875,16 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пункту 6 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, розрахунок грошового забезпечення на час вимушеного прогулу судом здійснено наступним чином: ОСОБА_1 звільнена з посади 05.03.2021. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 105 календарних днів, за період з 06.03.2021 по 18.06.2021 (дата ухвалення судом рішення). Два попередні місяці, що передують звільненню – січень та лютий 2021 року. Кількість календарних днів - 59 (28+31). Грошове забезпечення: 10909,20 (січень 2021 року) + 10965,96 грн. (лютий 2021 року) = 21875,16 грн. : 59 календарних днів = 370,77 грн./день х 105 дні вимушеного прогулу = 38930,85 грн.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Отже, Головне управління Національної поліції у Волинській області, як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та, як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язане виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у Волинській області від 05.03.2021 року № 66 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів та поновлення її на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції з 06.03.2021 підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.03.2021 по день поновлення на посаді в розмірі 38930,85 грн.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким, чином рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11123,10 грн. (370.77 х 30 днів) підлягають негайному виконанню.

Керуючись статями 2, 72-77, 243, 245, 246, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію, Кодексу Законів про Працю України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області № 66 о/с від 05.03.2021, в частині звільнення зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів, майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції, з 05 березня 2021 року.

Поновити ОСОБА_1 на службі в органах поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції, з 06 березня 2021 року.

Стягнути з Головного Управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.03.2021 по день поновлення на посаді в розмірі 38930 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 85 копійок.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Маневицького відділу поліції та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11123 (одинадцять тисяч сто двадцять три) гривні 10 копійок, підлягають до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604).

Суддя В.В. Мачульський

Рішення в повному обсязі складено 18 червня 2021 року.