Ухвала суду № 97794378, 17.06.2021, Печенізький районний суд Харківської області

Справа 633/149/21

Провадження 2/633/124/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

17 червня 2021 року смт. Печеніги

Суддя Печенізького районного суду Харківської області Цимбалістенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області про забезпечення позову подану в цивільній справі № 633/149/21 за позовом Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору міни, договорів оренди та повернення земельних ділянок власнику,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача Чугуївської окружної прокуратури Харківської області подав до Печенізького районного суду Харківської області вказану вище позовну заяву, в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області в якій просив суд визнати недійним договір міни, реєстраційний номер 832, виданий 03.11.2020 року приватним нотаріусом Печенізького нотаріального округу Кормілець М.П.; визнати недійним договір оренди землі №7 укладений 05.05.2017 р. між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146 для ведення фермерського господарства, строком на 10 років; визнати недійсним договір оренди землі №1, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0144 для ведення фермерського господарства, строком на 10 років; зобов`язати ФОП ОСОБА_4 повернути у комунальну власність Печенізької територіальної громади, в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області, земельну ділянку площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:004:0144; зобов`язати ФОП ОСОБА_4 повернути у комунальну власність Печенізької територіальної громади, в особі Печенізької селищної ради Чугуївського району Харківської області, земельну ділянку площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:004:0146. Судові витрати стягнути з відповідачів.

15.06.2021 року разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву, в якій позивач просив, в якості забезпечення позову:

- накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 6324655100:01:004:0144, площею 7,2251 га право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , про що приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець М.П. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54926215 від 03.11.202, номер запису про право власності 38984373;

- накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146, площею 7,2251 га, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець М.П. внесено відомості до Державного реєстру речових прав – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54927032 від 03.11.2020, номер запису про право власності 38985085;

- заборонити ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, кадастровий номер 6324655100:01:004:0144;

- заборонити ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146.

В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що види забезпечення позову, шляхом накладення заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, кадастрові номери 6324655100:01:004:0144; 6324655100:01:004:0146 співмірні із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідачі достовірно знаючи, що відносно вищевказаних земельних ділянок триває розгляд справ в суді, 03.11.2020 р. уклали між собою договір міни вказаних вище земельних ділянок, з метою унеможливлення виконання судового рішення. За таких обставин, позивач який діє в інтересах держави вважає, що існує реальна загроза того, що власники спірних земельних ділянок, під час розгляду справи в суді, можуть вчинити дії щодо відчуження на користь інших осіб спірних об`єктів нерухомого майна, що унеможливить ефективне поновлення порушених інтересів держави та зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України вказана заява розглядається без повідомлення учасників справи.

Розглянувши дану заяву, суд приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується зокрема шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995 св. 20) Верховний Суд дійшов висновку, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття, судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якшо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору міни, договорів оренди та повернення земельних ділянок власнику.

Підставою для подання позову щодо захисту державних інтересів слугувало те, що постановою Харківського апеляційного суду від 24.11.2020 р. апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19.02.2020 р. задоволено. Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19.02.2020 року за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку суду першої інстанції- скасовано. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про передачу земельної ділянки у власність» від 04.05.2016 №3604-СГ скасовано та визнано незаконним, також скасовано запис про право власності № 14796448, вчинений на підставі рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29884938 від 03 червня 2016 року, та зобов`язано ОСОБА_2 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146.

Окрім цього, постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2021 року частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19.02.2020 р. за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку. Рішення суду першої інстанції змінено, позов прокурора задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про передачу земельної ділянки у власність» від 04.05.2016 №3618-СГ, в решті позовних вимог відмовлено. Вказаними рішеннями Харківського апеляційного суду скасовані розпорядчі документи, що стали підставою для отримання у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказаних вище земельних ділянок.

На даний час виконання рішення Харківського апеляційного суду від 24.11.2020 р., щодо зобов`язання ОСОБА_2 повернути у віддання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0146 неможливе, оскільки вказана земельна ділянка належить іншій особі – ОСОБА_1

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 03.11.2020 року уклали між собою договір міни вказаних вище земельних ділянок.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2021 року №259540951 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324655100:01:004:0144 належить на праві власності (відповідачу у даній справі) ОСОБА_2 , підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер:1, виданий 05.05.2017, видавник: орендар, орендодавець.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2021 року №259540462 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324655100:01:004:0146 належить на праві власності (відповідачу у даній справі) ОСОБА_1 , підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер:7, виданий 05.05.2017, видавник: орендар, орендодавець.

Зі змісту досліджених судом витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 259540951 від 02.06.2021 та №259540462 від 02.06.2021 року вбачається, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6324655100:01:004:0144, 6324655100:01:004:0146 передані власниками в оренду для ведення фермерського господарства, ФОП ОСОБА_4 строком передачі земельних ділянок в оренду на 10 років. Номери запису про інше речове право:2356613, 23457369.

Внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які незаконно вибули з володіння з держави, неможливо повернути у власність держави.

В зв`язку з чим, позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельних ділянок, з урахуванням принципу справедливої рівності між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З наведених у заяві про забезпечення позову і доданих до матеріалів цивільної справи копій документів вбачається, що заборона відповідачам вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які передані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в оренду ФОП ОСОБА_4 строком на 10 років, можуть суттєво порушити право осіб на користування земельними ділянками, оскільки даний вид заборони не тільки позбавляє ФОП ОСОБА_4 на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку з цільовим призначенням для фермерського господарства, та відповідно до умов договору, й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як фізичної особи, з яким відповідачі уклали договір оренди.

Отже, суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, порушує право осіб на користування належним їм майном та надає перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 140, 141 ЦПК України питання щодо вирішення розподілу судових витрат, вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву про забезпечення позову- задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки:

- кадастровий номер 6324655100:01:004:0144, площею 7,2251 га право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , про що приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець М.П. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54926215 від 03.11.202, номер запису про право власності 38984373;

- кадастровий номер 6324655100:01:004:0146, площею 7,2251 га, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець М.П. внесено відомості до Державного реєстру речових прав – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54927032 від 03.11.2020, номер запису про право власності 38985085;

В іншій частині задоволення заяви про забезпечення позову- відмовити.

Ухвала виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для судових рішень.

Про виконання ухвали негайно повідомити суд.

Відповідно до ч. 4ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Згідно ч.10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду або через Печенізький районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 17.06.2021 року.

Стягувач: Чугуївська окружна прокуратура Харківської області, юридична адреса: вул. Харківська, 98, м. Чугуїв, Харківська область, 63503).

Суддя О.В. Цимбалістенко