Рішення № 97793450, 22.06.2021, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 205/5275/20

№ провадження 2/196/185/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Руснака А.І.,

секретаря судового засідання: Шевченко Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в смт Царичанка Дніпропетровської області справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2020 року позивач Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15.07.2008 року між Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 було укладено Договір №1436 про постачання енергії (далі – Договір).

Зазначений договір набув чинності з моменту підписання та діяв до 31.12.2010 року (п.10.1 Договору), однак відповідно до п.10.6 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки жодних заяв про припинення Договору не надходило. Договір продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

На виконання умов Договору, Постачальник взяв на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачені Договором.

Відповідно до розділу 1 та Додатку 1 Договору, опалювальними приміщеннями є приміщення №117 та №1а за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.3.2.3 Договору, Споживач зобов`язався сповіщати Постачальника про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, про зміну всіх показників, які впливають на кількість теплоспоживання та нарахування по Договору.

Так, Споживачем надано копію Договору купівлі-продажу від 12.09.2011 року, яким було продано нежитлове приміщення №117 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з п.2.2 Договору, кількість теплової енергії, яка передається Споживачу у відповідний період по даному Договору, визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Датою початку порушення зобов`язання є:

за грудень 2014 року – 21.01.2015 року;

за січень 2015 року – 21.02.2015 року;

за лютий 2015 року – 21.03.2015 року;

за березень 2015 року – 21.04.2015 року;

за квітень 2015 року – 21.05.2015 року;

за жовтень 2015 року – 21.11.2015 року;

за листопад 2015 року – 22.12.2015 року;

за грудень 2015 року – 21.01.2016 року;

за січень 2016 року – 23.02.2016 року;

за лютий 2016 року – 22.03.2016 року;

за березень 2016 року – 21.04.2016 року.

Таким чином, строк виконання вищевказаних помісячних зобов`язань, що випливають на підставі спірного Договору, є таким, що настав.

З метою дотримання прав споживача та вжиття всіх заходів задля погашення ним заборгованості, підприємством також направлялися йому рахунки та Акти здачі-приймання теплової енергії.

23.08.2019 року та 23.06.2020 року відповідачу також було направлено Акт звіряння взаємних розрахунків та, враховуючи можливість досудового врегулювання спору, Досудову вимогу, що підтверджується копіями описів вкладення до цінних листів та копіями фіскальних чеків та накладних № 4900074542595 від 23.08.2019 та №0500306882026 від 22.06.2020. Заперечень щодо відомостей, викладених в Акті звіряння взаємних розрахунків від відповідача не надходило.

На підставі наведеного, станом на день пред`явлення даного позову, ціна якого включає суму основного боргу та нараховані на таку заборгованість передбачені ч.2 ст.625 ЦК України та Договором фінансові санкції становить: 54253,88 грн., в тому числі:

основний борг: 16673,49 грн.;

3% річних: 2411,04 грн.;

інфляційні збитки: 9751,30 грн.;

пеня: 25418,05 грн.

Таким чином, відповідач є належним чином обізнаний про існування в нього заборгованості за послуги з теплопостачання перед КП «Теплоенерго», проте продовжує ігнорувати свої обов`язки із оплати спожитої ним послуги, чим порушує права підприємства на отримання оплати за надані послуги з теплопостачання у встановлений законом строк.

Тому підтримуючи вищевикладене просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54253,88 грн., а також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії направлено за підсудністю до Царичанського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2021 року, вказану справу 29.04.2021 року передано на розгляд судді Руснак А.І.

Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року суддею Руснак А.І. дану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз`яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками було направлено відповідачу, які були повернуті до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

З метою належного повідомлення відповідача інформація про розгляд справи судом 31 травня 2021 року було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Станом на 22.06.2021 року відповідач відзив на позов до суду не подав.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення № НОМЕР_1 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 145,7 кв.м. на підставі Договору купівлі-продажу від 20 вересня 2011 року (а.с.8).

15 липня 2008 року між КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір №1436 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, за умовами якого теплопостачальне підприємство взяло на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором (а.с. 5, 6).

Зазначений договір набув чинності з моменту підписання та діяв до 31.12.2010 року (п.10.1 Договору), однак відповідно до п.10.6 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки жодних заяв про припинення Договору не надходило. Договір продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з п.2.2 Договору, кількість теплової енергії, яка передається Споживачу у відповідний період по даному Договору, визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На адресу відповідача разом із актами прийому-передачі теплової енергії з розбивкою помісячно сум заборгованості позивачем надсилалися рахунки заборгованості за Договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення №1436 від 15 липня 2008 року із чіткими показниками спожитих відповідачем Гкал теплової енергії та їх вартістю (а.с.19-49).

Таким чином, станом на серпень 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 16673,49 грн. за період з 01 грудня 2014 року по 31 березня 2016 року (а.с.26).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

При цьому, відносини між споживачами та суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг з отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, за змістом п.п.18, 20, 30 яких, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем та здійснюється за розрахунковими книжками, платіжними квитанціями або за умовами договору.

Судом встановлено, що відповідач, будучи з позивачем у договірних відносинах з 15 липня 2008 року, свої зобов`язання з оплати фактично наданих послуг позивача у відповідності з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України належним чином не здійснював, оплати не проводив, в результаті чого за період з 01.12.2014 року по 31 березня 2016 року включно в сумі 16673,49 грн. виникла заборгованість, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а досудова вимога від 22 червня 2020 року разом із Актом звіряння взаємних розрахунків від 22 серпня 2019 року, залишена відповідачем без задоволення (а.с.26, 27).

Визначаючи розмір заборгованості суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку про його обґрунтованість та достовірність, оскільки останній проведено відповідно до умов договору, визначених тарифів, відсутності у споживача пільг та керуючись умовами укладеного договору №1436 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМУ №630 від 21.07.2005, з відповідними змінами та доповненнями, а відтак, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача суми боргу за період за період з 01 грудня 2014 року по 31 березня 2016 року в розмірі 16673,49 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склались на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зауважуючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Разом з цим, норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.7.3 договору №1436 за неналежне виконання грошового зобов`язання, Споживач сплачує пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період ,за який сплачується пеня.

Така правова позиція закріплена у Постановах ВС України від 14 листопада 2011 року у справі №6-40цс-11, від 20 червня 2012 року у справі №6-68цс12, від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13 та не спростована Постановою ВП ВС від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (14-448цс19).

Постановою Кабінета Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 установлено на всій території України карантин з 12 березня до 03 квітня 2020 року, а Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року №255 карантин продовжено до 24 квітня 2020 року.

17 березня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (п.4 ч.3 перехідних положень ЦПК України).

Враховуючи, що судом встановлено прострочення відповідачем перед позивачем виконання грошового зобов`язання з надання комунальних послуг з теплопостачання, то за перевіреним в судовому засіданні розрахунком позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період за період з 01 грудня 2014 року по 31 березня 2016 року 3% річних на прострочену суму боргу в сумі 2411,04 грн., інфляційні збитки в розмірі 9751,30 грн. та пеня за період з грудня 2014 року по 11 березня 2020 року згідно п.7.3 договору в сумі – 25418,05 грн.

Відповідачем не спростований даний розмір заборгованості.

Судові витрати з урахуванням п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України відносяться на рахунок відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 203-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, оф.504) заборгованість за теплопостачання в розмірі 54253,88 грн. п`ятдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят три гривень 88коп.), з яких сума основного боргу – 16673,49 грн. (на IBAN НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Ощадбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 305482), три відсотки річних – 2411,04 грн., інфляційні збитки – 9751,30 грн., пеня відповідно до п.7.3 Договору №1436 (на IBAN НОМЕР_4 , відкритий в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, оф.504) судовий збір в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) (на IBAN НОМЕР_4 , відкритий в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.06.2021 року.

Суддя: А.І. Руснак