Ухвала суду № 97793095, 15.06.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5747/20

Провадження № 2/202/535/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Василенко М.В., представника позивача Сергєєвої М.Ш., розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у міста Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у міста Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просив зняти арешт з майна – належних йому грошових коштів, накладений постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі від 25.07.2014 року.

У підготовчому засіданні ухвалами суду до участі у справі було залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 .

Крім того, в підготовчому засіданні представником позивача була подана уточнена позовна заява, в якій, остаточно визначивши позовні вимоги, просить зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винести постанову про скасування арешту коштів, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», виключивши відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також зняти арешт з майна – грошових коштів, що накладений постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі від 25.07.2014 року, стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 43636179 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 29.05.2014 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2/0417/6070/2012 про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб боргу в розмірі 881748,67 грн.

У рамках даного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 25.07.2014 року був накладений арешт на його кошти, які знаходяться на рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк».

15.04.2015 року виконавче провадження було завершено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий лист направлений для подальшого виконання до Новокодацького відділу ДВС за місцем роботи боржника.

В свою чергу, 22.06.2016 року державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 47357408 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий лист повторно на виконання не надходив, виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання.

Позивач зазначає, що на сьогодні строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився, накладеним арештом порушується його право власності в частині вільного володіння та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_3 наполягала на призначенні справи до розгляду по суті.

Відповідач - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) явку свого представника в підготовче засідання не забезпечив, надав відзив на позов, в якому просив справу розглянути без його участі та в задоволенні позову відмовити.

Третя особа - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у міста Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) явку свого представника в підготовче засідання також не забезпечив, надав письмові пояснення по справі, в який просить розглянути справу без його участі та в позові відмовити.

Треті особи - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2 про час і місце підготовчого засідання були повідомлені, заперечень проти позову не надали.

З`ясувавши у підготовчому засіданні предмет та підставу позову, характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на наступне:

Статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, гарантоване право особи на доступ до правосуддя.

Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.

Згідно з частинами 1, 3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України також визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, кожній особі гарантується звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених прав.

У той же час закріплене в законі право на доступ до суду не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

Зокрема, гарантоване ст. 55 Конституції України право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Суд звертає увагу, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав та інтересів здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 57 Закону № 606-ХІV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час пред`явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналогічна за змістом норма містилася у статті 60 Закону № 606-ХІV.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Звертаючись до суду з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), позивач послався на те, що накладеним під час виконавчого провадження арештом на належні йому грошові кошти порушуються його права, а тому просить зняти арешт на підставі статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому позивач як у первісній, так і уточненій позовній заяві наполягає на розгляді його позовних вимог саме до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яким безпосередньо здійснювалося виконання рішення суду та був накладений арешт.

Безпосередньо позовних вимог до стягувача (правонаступника стягувача) як особи, в інтересах якої накладено арешт, у зв`язку з припиненням зобов`язання позивачем у цій справі не заявлялося.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що в даному випадку арешт був накладений на майно (кошти) ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання рішення суду, він не може пред`являти позов до державної виконавчої служби, оскільки у судовому процесі він є відповідачем і законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання про зняття арешту з майна, а саме шляхом оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Правильність зазначеного висновку підтверджується позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року по справі № 712/12136/18, згідно з якою установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 тощо.

Суд відзначає, що в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

Частиною 2 статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не може виступати позивачем та заявлені ним вимоги до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не підлягають розгляду у позовному провадженні, оскільки законом передбачено іншу форму звернення та порядок оскарження дій та рішень виконавця, суд вважає, що провадження у цивільній справі слід закрити.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена при зверненні до суду сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. ст. 255 ч. 1 п. 1, 258-260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у міста Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна закрити.

Роз`яснити позивачу право звернутися суду зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Ю. Марченко