Рішення № 97792496, 15.06.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1996/20

2/588/117/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2021 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Ноздріної В.О., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «ВУД ІНДАСТРІ» про визнання договорів недійсними із застосуванням наслідків недійсності та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

23.12.2020 ОСОБА_3 звернувся до суду через свого представника ОСОБА_1 із указаним позовом, який мотивований тим, що між ним, як приватним підприємцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДАСТРІ» були укладені договори про надання інформаційних послуг: 20 грудня 2010 року на суму 14005,00 грн.; 14 листопада 2011 року на суму 14000,00 грн.; 21 листопада 2011 на суму 41000,00 грн.

Предмет вказаних вище договорів складають інформаційні послуги, які, нібито, надавалися позивачу із боку відповідача, без їх конкретизації.

Договори не містять, ані строків надання вказаних послуг, ані прав та обов`язків сторін, ані інших істотних умов, які мали б бути погоджені сторонами.

Втім, відповідач в особі директора товариства - ОСОБА_2 ввівши позивача у оману, скориставшись його юридичною необізнаністю, запропонував надати послуги щодо сприяння у забезпеченні та виконанні ОСОБА_3 своїх податкових зобов`язань.

При цьому, за наполяганням відповідача ОСОБА_3 сплатив визначені у вказаних договорах суми коштів за, нібито, надані інформаційні послуги, які у загальному розмірі склали 69005,00 грн., та підписав за кожним договором акти прийняття-передачі виконання робіт.

Зі змісту актів прийняття-передачі виконання робіт не убачається, що укладення спірних договорів мало на меті настання реальних правових наслідків, оскільки дані акти не відображають зміст та обсяг виконаної роботи (господарські операції), що не відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Більше того, зазначені акти прийняття-передачі містять посилання на договори про виконання робіт, а не на договори про надання інформаційних послуг.

Позивач вважає, що указані договори були укладені під впливом обману із використанням із боку відповідача нечесної підприємницької практики, договори не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, тому такі договори є недійсними із застосуванням наслідків визнання недійсності правочинів до вказаних договорів у виді зобов`язання відповідача повернути позивачу одержані від нього за цими договорами грошові кошти у сумі 69005,00 грн.

Також позивач указав, що відомості про наявність у відповідача права на здійснення діяльності у сфері надання інформаційних послуг, у т.ч. у сфері дослідження та аналізу споживчого попиту, розповсюдження інформації про продукцію (послуги) тощо у Єдиному державному реєстрі відсутні.

Свою підприємницьку діяльність які фізична особа-підприємець позивач припинив 12.04.2016.

За указаних обставин, позивач просить:

- визнати договори про надання інформаційних послуг б/н від: 20.12.2010, 14.11.2011, 21.11.2011, укладені між ним як фізичною особою-підприємцем та ТОВ "ВУД ІНДАСТРІ" - недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочинів до вказаних договорів;

- стягнути із ТОВ "ВУД ІНДАСТРІ" на його користь грошові кошти у сумі 69005,00 грн.;

- стягнути із ТОВ "ВУД ІНДАСТРІ" на його користь понесені ним судові витрати.

Провадження за даним позовом відкрите 28.12.2020 за ухвалою судді, визначено провести судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.19).

Своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, на подання відзиву на позов відповідач скористався та 03.02.2021 подав заяву, у якій указав, що позов не визнає у повному обсязі, так як послуги, зазначені у Договорах, які позивач просить визнати недійсними , були фактично надані та отримані позивачем, про що свідчать його підписи у актах приймання-передачі. Також відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, який передбачений ст.257 ЦПК України. На підставі ст..267 ЦК України відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності (а.с.31).

У відповіді на відзив, поданої представником позивача 15.02.2021, останній указав, що подана до суду заява, підписана ОСОБА_2 у якості, нібито, директора ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ» без надання документів, що підтверджують його повноваження, не відповідає вимогам ЦПК України та не може бути прийнята та розглянута судом.

Оскільки про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності було заявлено ОСОБА_2 , який не є стороною у справі та не надав належним чином оформлених документів на підтвердження наявності повноважень представляти інтереси відповідача у даній справі, дана заява не може бути прийнята та розглянута судом.

Крім того, представник зазначив, що, отримавши у жовтні 2019 року вимогу про сплату боргу (недоїмка) від 03.10.2019 за №Ф-5660-17 у сумі 98464,93 грн., позивач дізнався про порушення своїх прав, яке виявилося у ненаданні директором ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ» послуг щодо сприяння у забезпеченні та виконанні ОСОБА_3 своїх податкових зобов`язань, що призвело до утворення вказаної заборгованості.

Таким чином, сторона позивача вважає, що позивач звернувся із даним позовом у межах трирічного строку позовної давності та просила задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі (а.с.35).

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, із підстав указаних у ньому та відповіді на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, вказуючи, що на виконання оспорюваних договорів були надані інформаційні послуги позивачу, зокрема його бухгалтер отримував консультації з питань оподаткування, обліку, за що і були сплачені позивачем, як підприємцем, кошти у повному обсязі, та складені акти- приймання-передачі послуг. Те, що позивач не скористався отриманими послугами та допустив порушення податкового законодавства, і як наслідок – вимогу про сплату боргу від податкової служби – не є провиною відповідача. Також вказав, що позивач міг звернутись до відповідача раніше з приводу укладених договорів, тому просив застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню із огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, суд вважає, що повноваження представника відповідача ОСОБА_2 підтверджуються відомостями, внесеними до ЄДРПОУ ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ», є достовірними, тому поданий ним відзив на позовну заяву суд приймає як такий, що відповідає вимогам ст.178 ЦПК України.

Судом установлено, що 20.12.2010 між ОСОБА_3 , як приватним підприємцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДАСТРІ» були укладені договори про надання інформаційних послуг: від 20.12.2010 на суму 14005,00 грн.; від 14.11.2011 на суму 14000,00 грн.; від 21.11.2011 на суму 41000,00 грн. (а.с.5-7)

Згідно квитанцій ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ» за інформаційні послуги ОСОБА_3 були сплачені кошти: 20.12.2010 у сумі – 14000,00 грн.; 21.11.2011 - 41000,00 грн.; 14.12.2011 – 14000,00 грн. (а.с.8).

За актом про прийняття –передачі виконаних робіт від 20.12.2020, підписаного позивачем та представником відповідача, на підставі п.2.1. Договору №20 про виконання робіт від 20.12.2010, убачається, що у період з 10.12.2010 по 20.12.2010 підрядчик, виконав та передав наступні роботи: 1) дослідження та аналіз споживчого попиту; 2) внесення продукції (послуг) платника податку до інформаційних баз продажу; 3) розповсюдження інформації про продукцію (послуги) , вартістю указаних робіт становить 14005 грн. . Жодних претензій по якості та обсягу робіт Замовник (ФОП ОСОБА_3 не має) (а.с.9).

Із акту прийняття-передачі виконання робіт від 21.11.2011, підписаного сторонами, убачається, що, на підставі п.2.1. Договору № 43, про виконання робіт від 01.11.2011, у період із 01.11.2011 по 30.11.2011 підрядчик, виконав та передав наступні роботи: 1) дослідження та аналіз споживчого попиту; 2) внесення продукції (послуг) платника податку до інформаційних баз продажу; 3) розповсюдження інформації про продукцію (послуги) вартістю указаних робіт становить 41000 грн. . Жодних претензій по якості та обсягу робіт Замовник (ФОП ОСОБА_3 не має) (а.с.10).

Відповідно до акту прийняття-передачі виконання робіт від 14.12.2011, підписаного сторонами, убачається, що, на підставі п.2.1. Договору № 30 про виконання робіт від 14.12.2011, у період із 01.12.2011 по 14.12.2011 підрядчик, нібито, виконав та передав наступні роботи: 1) дослідження та аналіз споживчого попиту; 2) внесення продукції (послуг) платника податку до інформаційних баз продажу; 3) розповсюдження інформації про продукції (послуги) вартістю указаних робіт становить 14000 грн. . Жодних претензій по якості та обсягу робіт Замовник (ФОП ОСОБА_3 не має) (а.с.11).

Сторони у судовому зсіданні підтвердили, що вказані акти складені на підставі оспорюваних договорів, відповідач отримав кошти від ФОП ОСОБА_3 у повному обсязі , що підтверджено квитанціями, наданими позивачем до суду.

У обґрунтування позову сторона позивача посилалася на те, що указані договори були укладені під впливом обману із використанням із боку відповідача нечесної підприємницької практики, договори не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, тому такі договори є недійсними із застосуванням наслідків визнання недійсності правочинів.

На підтвердження своєї позиції стороною позивача були надані відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ» здійснює діяльність у відповідності до п.п.46.21 КВЕД – неспеціалізована оптова торгівля (основний); 49.41 – вантажний автомобільний транспорт; 46.21-оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.12-14).

Представник позивача посилався на те, що у відомості ЄДРПОУ відсутня інформація про наявність у відповідача права на здійснення діяльності у сфері надання інформаційних послуг, у т.ч. у сфері дослідження та аналізу споживчого попиту, розповсюдження інформації про продукцію (послуги) тощо.

Указане дає підстави вважати стороні позивача, що ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ» здійснює нечесну підприємницьку практику.

Як убачається із наданих представником відповідача Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (виписка від 03.08.2011) - видами економічної діяльності ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ» зазначені:неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), роздрібна торгівля пальним 50.50.0, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами 52.48.9, діяльність автомобільного вантажного транспорту 60.24.0 (а.с.41-42).

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», зокрема на ст.19, яка забороняє нечесну підприємницьку практику, і серед іншого, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Разом із тим суд встановив наступне.

Вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.22 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Так як спірні договори були укладені між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «ВУД ІНДАСТРІ», як між самостійними господарюючими суб`єктами, отже, суд вважає, що на вказані правовідносини дія Закону України «Про захист прав споживачів», не може поширюватись.

Також безпідставними є посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 вчинив шахрайські дії відносно ОСОБА_3 , оскільки після звернення останнього до поліції із заявою про вчинення шахрайських дій та завдання збитків, ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) досудовим розслідуванням установлено не було та кримінальне провадження за даним фактом було закрито (а.с.24,25,67).

Надана стороною позивача у якості доказу вимога від 03.10.2019 ГУДПС у Сумській області про сплату боргу, пред`явлена до ОСОБА_3 на суму 96464,93 грн. (а.с.36) не може бути сприйнята судом у доведення позову щодо визнання договорів недійсними.

Також посилання позивача на відсутність такого виду господарської діяльності відповідача у правовстановлюючих документах, як надання інформаційних послуг, суд не може вважати достатньою підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними з огляду на наступне.

Згідно зі ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Тобто, у разі коли певний вид діяльності не потребує спеціального дозволу (ліцензії), а також якщо на зайняття ним не накладено заборони судом, юридична особа може його здійснювати незалежно від того, чи передбачений цей вид діяльності установчими документами.

Тому сама лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб`єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними.

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

У свою чергу статтею 203 ЦК України установлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України визначено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу за приписами ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом, відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 Цивільного кодексу України) (правова позиція, що міститься в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 та від 28 серпня 2019 року у справі №753/10863/16-ц ЄДРСРУ № 83925484 ).

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (07 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 908/3262/16).

Підсумовуючи обставини, встановлені у судовому засіданні суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено обставини, із якими законотворець передбачає можливість визнання недійсним договору, як такого, що вчинено під впливом обману.

Натомість, факт укладення спірних договорів підтверджується підписами сторін, виконанням своїх зобов`язань кожною із сторін, зокрема оплатою та прийняттям виконаної роботи по обсягу та якості позивачем, що він засвідчив своїм підписом в актах.

За приписами ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У свою чергу за положеннями ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом із тим, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, під час розгляду справи не було отримано доказів наявності обману у діях відповідача, чи те, що договори не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

За указаних обставин суд вважає заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги необґрунтованим й такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні заявлених позовних вимог відмовляється по суті, суд не вирішує заявлене представником відповідача клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, та не оцінює докази, подані стороною позивача у підтвердження поважних причин (таких як хвороба позивача на цукровий діабет) пропуску строку позовної давності звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові втрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10-13,259,264,265,273,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «ВУД ІНДАСТРІ» про визнання договорів недійсними із застосуванням наслідків недійсності та стягнення грошових коштів - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ "ВУД ІНДАСТРІ" (код ЄДРПОУ 36635814, місцезнаходження: вул.Б.Хмельницького, буд.33 кв.7, м.Тростянець, Сумська область, 42600).

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 18 червня 2021 року.

Суддя О.С.Линник