Рішення № 97791660, 17.06.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. №759/8489/21

пр. №2/759/4380/21

17 червня 2021 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Горбенко Н.О., за участю секретаря - Савіцькій Л.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 8 811, 73 грн., що складається із заборгованості за житлово-комунальні послуги - 6 273, 18 грн., 1832, 17 грн.- інфляційних втрат, 796, 38 грн. - 3% річних.

Посилається в позові на те, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.06.2012 року № 1075 «Про будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 » (зі змінами) КП «Спецжитлофонд» визначено замовником та інвестором будівництва будинку АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного розпорядження КП «Спецжитлофонд» здійснено реконструкцію будинку та в подальшому підприємство виконувало функції з утримання будинку і прибудинкової території, надавалися житлово-комунальні послуги та проводилися розрахунки з квартиронаймачами житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги.

Власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач, що підтверджується Договором від 09.09.2015 року № 05/01-1419 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Станом на квітень 2021 року у відповідача існує заборгованість у розмірі 6 273, 18 грн.

За період з 01.07.2017 року по 01.04.2021 року відповідачу нараховується інфляційна складова боргу в розмірі 1 832, 17 гр. та 3 % річних за цей період у розмірі 706, 38 грн.

На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 року № 14 КП «Спецжитлофонд» передало, а Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки згідно переліку, в т.ч. будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується авізом прийняття-передачі будинку на технічне обслуговування та експлуатацію від 30.06.2017 року.

На адресу відповідача неодноразово надсилалися вимоги-попередження про сплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, але заборгованість не оплачена до цього часу.

За період з 01.07.2017 року по 01.04.2021 року, в зв`язку з невиконанням умов договору, відповідачу нараховується інфляційна складова боргу в розмірі 1832, 17 грн. та 3% річних за цей період у розмірі 706, 38 грн.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 28.04.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання сторони не з`явились. Представник позивача надав до суду заяву якою просив задовольнити позов у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно із ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву. Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позову заяву не подав.

Згідно із ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, який подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та наполягав на ухваленні заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Вказана обставина підтверджується Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 09.09.2015 року №05/01-1419, укладеного з відповідачем.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.06.2012 року №1075 «Про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » (зі змінами) КП «Спецжитлофонд» визначено замовником та інвестором будівництва будинку АДРЕСА_1 .

На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 року № 14 КП «Спецжитлофонд» передало будинок на технічне обслуговування та експлуатацію Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" / в редакції Закону України №1875-IV від 24 червня 2004 року/ комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п.1 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 09.09.2015 року був укладений Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №05/01-1419.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»/ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин / учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону / в редакції Закону України № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року / учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

При зверненні до суду позивач просить стягнути з відповідача 8 811, 73 грн. заборгованості за період з 01.07.2017 року по 01.04.2021 року та відповідно відсотки та інфляційні збитки за цей період.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Подаючи відзив, відповідач не надав доказів того, що він у повному обсязі виконував зобов`язання та сплачував кошти за надані йому послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з того, що відповідач нерегулярно вносив плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті ним житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач надав до суду розрахунок інфляційних втрат та річних за період з 01.07.2017 року по 01.04.2021 року.

Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного вище, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 2 270, 00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.15, 16, 202, 205, 256, 261, 264, 322, 525, 526, 625-629, 633, 639 ЦК України, Законом України «Про житлово - комунальні послуги», ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м.Київ, вул. Оболонська, 34, ЄДРПОУ 31454734) заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 6 273, 18 грн., 3% річних - 706, 38 грн., інфляційних втрат - 1 832, 17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м.Київ, вул. Оболонська, 34, ЄДРПОУ 31454734) судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.

Позивач може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.О.Горбенко