Ухвала суду № 97791285, 22.06.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

695/1382/20

1-кп/707/120/21

У Х В А Л А

продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою

22 червня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

прокурора - Горідько М.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених: Меньших М.О., Короля О.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250150001206 від 23.12.2019, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор відповідно до ст. 331 КПК України заявила клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою. В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, що виразилось у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень особі похилого віку. Зауважила, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, а ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання обоє характеризуються негативно, як особи, схильні до крадіжок майна, обоє не мають міцних соціальних зв`язків, перед затриманням працевлаштовані не були, не мають сталих джерел доходу, що може свідчити про те, що, перебуваючи на волі, вони можуть продовжувати злочинну діяльність, ухилятися від явки до суду, впливати на недопитаних потерпілу та свідків, зокрема, свідка ОСОБА_3 , яка є близькою родичкою обвинуваченого ОСОБА_1 і, боячись останнього, не з`являється в судове засідання, тому просить вирішити питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених на 60 днів.

Захисники та обвинувачені заперечили проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що реальні ризики вчинення обвинуваченими дій, які зазначає прокурор, не доведені.

Так, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Меньших М.О. та обвинувачений ОСОБА_1 просили суд змінити останньому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. При цьому, захисник Меньших М.О. просила суд взяти до уваги той факт, що прокурор у своєму клопотанні не наводить нових ризиків, а лише вказує на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились. Зазначає, що обґрунтування клопотання про продовження міри запобіжного заходу наявністю у її підзахисного судимостей є незаконним, оскільки останній уже відбув міру покарання і таким чином віддав борг суспільству. Наголошує, що твердження прокурора про те, що причиною ухилення свідка ОСОБА_3 від явки до суду є її побоювання свого онука ОСОБА_1 , ґрунтується на припущеннях.

Захисник Король О.А. звернув увагу суду на те, що його підзахисний ОСОБА_2 примирився з потерпілою, про що свідчить письмова заява останньої про відсутність претензій матеріального характеру до ОСОБА_2 , а тому ризик незаконного впливу на потерпілу його підзахисним вважає відсутнім. Додав, що обвинувачений ОСОБА_2 все своє свідоме життя працював, а безпосередньо перед затриманням не був працевлаштований офіційно, оскільки мав намір виїхати на заробітки за кордон. Зазначив, шо потерпіла ОСОБА_4 , допитана у порядку ст. 225 КПК України, не вказувала на його підзахисного як на особу, яка наносила їй тілесні ушкодження, а також не бачила останнього на місці події, у зв`язку з чим кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 187 КПК України є необґрунтованою. Оголосив заперечення ОСОБА_2 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, у яких останній, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справах «Харченко проти України», «Ігнатов проти України», «Кліпиш проти України», «Суалоя проти Естонії» та «Белеветський проти Росії», просив вирішити питання недоцільності його тримання під вартою. Також захисник Король О.А. наголосив на тривалості тримання його підзахисного під вартою та просив суд змінити ОСОБА_2 запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника та зазначив, що не має наміру впливати на свідків та потерпілу.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом установлено, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2021 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених продовжено до 29 червня 2021 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Разом із цим, завершити судове провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не можливо.

Cуд погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме цими особами інкримінованого їм кримінального правопорушення (злочину).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21 квітня 2011 року, п. 175; яке вказує на те, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

До обґрунтувань, які згідно з практикою Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами (окрім наявності обґрунтованої підозри), належать такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (рішення у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16) від 04 липня 2019 року, п. 155).

Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та зважає на те, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на свідків, які на сьогодні не допитані судом.

Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинувачених від суду.

Так, у рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" (заява № 33977/96) від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, на обґрунтування ризику можливого переховування обвинувачених від правосуддя, суд надає оцінку особам обвинувачених, які мають молодий вік; тяжкими захворюваннями, що перешкоджали б утриманню їх під вартою, не страждають; є неодруженими; до затримання офіційно працевлаштовані не були; утриманців у розумінні закону не мають; раніше притягувалися до кримінальної відповідальності.

У зв`язку з вказаними обставинами суд дійшов висновку про те, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв`язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.

Водночас, наявність у обвинувачених постійного місця проживання не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому, зважаючи на письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 про відсутність претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_2 , а також зважаючи на досліджений в судовому засіданні протокол допиту потерпілої ОСОБА_4 у порядку ст. 225 КПК України та відеозапис до нього, ризик незаконного впливу останнього на потерпілу суд вважає відсутнім, однак інші ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які зазначені вище, суд вважає такими, що продовжують існувати.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) та продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, дають підстави суду для продовження строку дії запобіжних заходів щодо них.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини наголошує, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з положеннями, що наведені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» і «Харченко проти України», та зазначає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України та статті 176 КПК України тримання під вартою є винятковим та найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а також запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, суд на теперішній час не встановив.

Доводи обвинувачених та їхніх захисників щодо заперечення проти продовження строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжних заходів.

У відповідь на доводи сторони захисту про те, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КПК України є необґрунтованою, суд зазначає, що на даній стадії він не вирішує питання щодо правильності кваліфікації дій обвинувачених органом досудового розслідування та наявності у їхніх діях складу інкримінованого кримінального правопорушення (злочину).

За вказаних обставин, враховуючи, що судове провадження у даній справі Черкаським районним судом Черкаської області не закінчено, потерпіла та свідки не допитані, беручи до уваги необхідність виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, з метою запобігти спробам переховування від суду, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 та частиною третьою статті 199 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а тому у задоволенні клопотання обвинувачених та їхніх захисників про зміну запобіжного заходу на більш м`який, зокрема, цілодобовий домашній арешт, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відтак, суд дійшов висновку, що підстав для зміни чи скасування міри обраних під час досудового розслідування запобіжних заходів немає, а тому обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити попередній – тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 21 серпня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» – для виконання, а також прокурору – для контролю.

У задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їхніх захисників – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Строк дії ухвали складає шістдесят днів з дня її проголошення та до 21 серпня 2021 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.

Суддя: Т. А. Миколаєнко