Рішення № 97789211, 15.06.2021, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1369/20

Номер провадження 2/677/236/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Гладій Л.М.,

з участю секретаря Владюк Н.В.,

розглянувши у позовному провадженні в м. Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Красилівська державна нотаріальна контора Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який до 1985 року проживав у м. Шепетівка, а потім переїхав в с. Кузьмин Хмельницької області, де проживав окремо від своєї сім`ї і не підтримував з ними сімейних чи будь-яких відносин. У 2020 році позивачу випадково стало відомо, що після смерті батька залишилася спадщина на земельну частку (пай), яку прийняла сестра батька ОСОБА_2 , що підтверджує наявність спадкового майна.

ОСОБА_2 віднесена до пізнішої черги спадкування за законом ніж він. Крім того, після смерті спадкодавця його сестра не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців вищої черги, не отримала від них відмову і не повідомила його про наявність після смерті ОСОБА_4 спадкового майна, завдяки чому успадкувала останнє одноосібно, приховавши це від нього.

Він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з чим 27 серпня він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщину за законом, на що отримав письмову відмову, в якій зазначено, що він пропустив встановлений чинним законодавством шестимісячний термін для прийняття спадщини, тому просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав, а також зауважив, що хоч і позивачу було відомо про смерть батька, він був на його похоронах, однак про наявність спадкового майна йому стало відомо лише від односельчанина, і вже на підставі вказаної інформації був зроблений адвокатський запит, на якій була надана відповідь про те, що в управління спадковим майном вступила відповідач. Оскільки позивач рідко відвідував батька, то про майно (земельний пай) йому відомо не було, тому він і не подавав заяву до нотаріуса, а також не вживав дій по розшуку спадкового майна.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник проти задоволення позову заперечили. Подали відзив на позов та вказують, що ОСОБА_4 був рідним братом ОСОБА_2 та за станом здоров`я в останні роки свого життя він потребував постійного стороннього догляду та допомоги. До того ж, будинок де він проживав потребував капітального ремонту та став непридатним для проживання. Діти позивача, а саме позивач та його рідний брат ОСОБА_3 не допомагали батькові та дуже рідко відвідували його за місцем проживання, а якщо і відвідували то будь-якої допомоги йому не надавали. За таких обставин, з метою здійснення догляду за братом ОСОБА_4 та з метою забезпечення його житлом з 1990 року ОСОБА_2 забрала ОСОБА_4 до себе, де він проживав разом з нею до дня смерті. Вона здійснювала догляд за братом, готувала їжу, прала, відвозила його до лікарні, купувала йому ліки, забезпечувала усі його побутові потреби, вони проживали однією сім`єю. На час проживання ОСОБА_4 з нею, діти також будь-якої допомоги йому не надавали та ігнорували її звернення до них щодо надання догляду та допомоги батькові.Після смерті ОСОБА_4 здійснила його поховання та влаштувала обіди, сама понесла усі пов`язані із цим витрати. Позивач та його брат ОСОБА_3 були на похоронах батька та і обідах, між ними була розмова щодо спадщини ОСОБА_4 , у якій вони повідомили їй, що розуміють її вклад у догляд за їхнім батьком та відсутність у них морального права на його спадок, а тому не претендують на його спадщину, не заперечували щодо прийняття її ОСОБА_2 . Тобто, з дня смерті ОСОБА_4 позивач був обізнаний про наявні земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки декілька разів допомагав отримувати орендну плату у вигляді зерна, однак свідомо не приймав спадщини, так як на той час не претендував на неї, у зв`язку із чим наведені ним у заяві доводи щодо цього є безпідставними та видуманими.

Також повідомила, що вона не приховувала від нотаріуса наявних спадкоємців у ОСОБА_4 , в тому числі позивача. Більше того, повідомила, що у неї з синами брата була розмова щодо спадку, однак вони одразу повідомили, що не мають морального права на нього, тому не претендують на спадкове майно.

Крім цього, представник відповідача – адвокат Сидорук Д.В. зазначив, що жодних об`єктивних непереборних поважних причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини у позивача не було, а та причина, яка зазначається представником позивача, не є в розумінні вимог закону достатньою для визначення додаткового строку для подання такої заяви.

Третя особа – ОСОБА_3 та представник третьої особи Красилівської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник Красилівської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заперечень проти позову немає.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 15 березня 1982 року, його батьком є ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки № 548 від 10 вересня 2013 року Кузьминської сільської ради ОСОБА_4 постійно одиноко до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 531/2013 від 07 жовтня 2013 року, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка була витребувана із нотаріальної контори на запит суду, ОСОБА_2 своєчасно прийняла спадщину за законом, про що свідчить подана нею письмова заява, яка міститься в матеріалах спадкової справи.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 січня 2014 року спадкоємцем майна ОСОБА_4 , а саме, земельної частки (паю) розміром 2,13 умовних кадастрових гектари, є його сестра ОСОБА_2 .

На підтвердження того факту, що ОСОБА_1 не знав про наявність у його покійного батька ОСОБА_4 спадкового майна, потребу останнього у сторонньому догляді та допомозі, а також ненадання їх позивачем тай його братом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заявила клопотання про допит свідків, які були заслухані судом.

Зокрема, допитана як свідок ОСОБА_5 , яка в своїх показаннях підтвердила, що ОСОБА_4 до дня смерті проживав спільно зі своєю сестрою ОСОБА_2 , яка здійснювала за ним догляд.

Свідок ОСОБА_6 дала показання про те, що ОСОБА_4 є її дядьком (рідним братом матері ОСОБА_2 ). Починаючи з 1990 року він проживав разом із ОСОБА_2 , яка ним опікувалась, оскільки він був фактично одинокий, не мав де проживати. Однак, оскільки ОСОБА_2 не мала значних доходів, то вона також допомагала матеріально і їй, і дядькові. Його діти – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приїздили дуже рідко, лише тоді, коли вона їх покличе в гості. Коли їх батько захворів, то вони повідомили, що не мають чим допомогти. На похорон батька приїхали, про спадщину вони знали, однак не виявили бажання її приймати, сказали, що їм нічого не потрібно. Однак ще за життя свого батька позивач знав, що є земельний пай у батька, оскільки він сам вів з ним та ОСОБА_3 розмову про те, що пай буде успадковувати сестра.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч. 5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За положеннями статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

У статті 1261 ЦК України зазначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 2 ст 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви або ці обставини суд визнав поважними.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, незнання про наявність спадкового майна не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знав про смерть батька та, відповідно, про відкриття спадщини і, як спадкоємець за законом першої черги, який на час смерті спадкодавця не проживав з ним, для прийняття спадщини повинен був подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробив, а звернувся до державної нотаріальної контори 27 серпня 2021 року, тобто майже через сім років після смерті батька.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач про необізнаність наявності спадкового майна не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивач не був позбавлений можливості у строк, встановлений законом для прийняття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем свого проживання. При цьому суд враховує, що у цій справі шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 сплинув у листопаді 2013 року, а до суду позивач звернувся у серпні 2020 року.

Твердження представника позивача щодо неповідомлення відповідачкою нотаріуса про наявність інших спадкоємців, а також зазначення як причину пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини – протиправні дії нотаріуса суд вважає такими, що не є предметом доказування в межах даного провадження.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини не були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього як спадкоємця.

У зв`язку з наведеним, не підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 про визначення йому додаткового двохмісячного строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1216, 1258, 1268, 1269, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Красилівська державна нотаріальна контора Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа – ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа – Красилівська державна нотаріальна контора Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Театральна, 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 червня 2021 року.

Суддя Л.М. Гладій