Ухвала суду № 97788682, 17.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3015/21 2/335/1651/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Валька В.С., представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Зарютіної О.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» про визнання незаконним та скасування рішення засідання правління від 23.01.2021, про зобов`язання відповідача вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Садівничого товариства «Запоріжсталь-1», у якому просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення засідання правління Садівничого товариства «Запоріжсталь-1», оформлене протоколом № 6/21 від 23.01.2021, щодо виключення її із членів товариства, відключення її від комунікацій товариства (водопостачання та електроенергії); зобов`язати відповідача негайно відновити електропостачання ділянки № НОМЕР_1 Садівничого товариства «Запоріжсталь-1», що належить позивачеві; стягнути з Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» на її користь 80000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є членом Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» з 24.05.2008.

20.02.2021 належну їй земельну ділянку, на якій розташовано дачний будинок, було відключено від електропостачання на підставі рішення правління Садівничого товариства «Запоріжсталь-1», оформленого протоколом № 6/21 від 23.01.2021, яким її виключено із членів товариства та відключено від комунікацій - водопостачання та електропостачання на підставі п. 3.5.6 Статуту товариства.

На переконання позивача рішення правління прийнято з грубими порушеннями приписів Статуту Садівничого товариства «Запоріжсталь-1», оскільки оскаржуване рішення прийнято правлінням з перевищенням повноважень, наданих правлінню товариства, не забезпечено її право як члена товариства бути присутньою на засіданні правління під час розгляду правлінням питань її діяльності або поведінки, за відсутності підстав виключення її з товариства та відключення її ділянки від електромережі та водопостачання.

Крім того, протиправним рішенням правління Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» їй було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в 80000,00 грн.

Ухвалами судді від 23.03.2021 та 29.03.2021 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

Ухвалою судді від 16.04.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження в справі, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

03.06.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому наполягав на задоволені позову.

04.06.2021 відповідач подав до суду письмові заперечення щодо наведених у відповіді на відзив обставин, до яких відповідачем було додано фотокопію Статуту Садівничого товариства «Запоріжсталь-1», затвердженого Загальними зборами товариства 22.01.2017.

Ухвалою суду від 11.06.2021 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 17.06.2021, сторони просили суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах питань, які підлягають вирішенню у підготовчому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є членом садівничого товариства «Запоріжсталь-1» з 24.05.2008. На належній їй на праві власності земельній ділянці № НОМЕР_1 СТ «Запоріжсталь-1», розташований житловий будинок. 20.02.2021 будинок позивача було відключене від електропостачання на підставі рішення правління СТ «Запоріжсталь-1» від 23.01.2021, оформленого протоколом № 6/21. Оскаржуваним рішенням позивача було виключено з членів Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» та відключено від комунікацій – електропостачання та водопостачання.

Посилаючись на приписи статуту Садівничого товариства «Запоріжсталь-1», якими врегульовано підстави та порядок виключення члена з товариства, відключення земельної ділянки такого члена від електромережі та водопостачання, позивач вважає що правління товариства не мало повноважень ухвалювати рішення про виключення її з членів товариства. На переконання позивача, зазначені повноваження віднесені статутом до виключної компетенції Загальних зборів товариства. У порушення приписів пп. 3.3.3 п. 3.3 Статуту оскаржуване рішення прийняте правлінням за її відсутності. Крім того, позивач вважає, що відсутні передбачені пп. 3.4.12 п. 3.4 Статуту товариства підстави для відключення її земельної ділянки від електромережі та водопостачання.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19).

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарський кодекс України розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Згідно з положеннями статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» передбачено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що Садівниче товариство «Запоріжсталь-1» було зареєстроване 10.06.1999. Запис про товариство було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.11.2006.

Формою ведення садівництва згідно зі статтею 35 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є садівницькі товариства.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 затверджено Державний класифікатор України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (далі - КОПФГ).

У КОПФГ було враховано організаційно-правові форми, передбачені на час його прийняття законодавством, а саме: виробничий, обслуговуючий, споживчий кооператив, громадська організація, а такої форми, як садівниче товариство, передбачено не було.

На сьогодні садове товариство згідно з чинним законодавством України може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень надав роз`яснення, зокрема, від 11.10.2004 № 6978 та від 21.02.2006 № 1339 про порядок реєстрації садівничого (садового) товариства.

А 21.10.2009 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва зробив висновок № 12819, у якому вказав, що садівничі товариства можуть створюватися як об`єднання громадян.

У цих роз`ясненнях визнано, що садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про кооперцію» обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності.

Можна стверджувати, що використання для ведення садівництва, городництва та дачного господарства організаційно-правової форми споживчого або обслуговуючого кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 1 Закону України «Про кооперацію»), відповідає суті вказаної діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 3 цього Закону вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У статті 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

А стаття 12 указаного Закону перераховує основні права члена кооперативу, серед яких: участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Статутом Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» передбачені аналогічні права членів товариства.

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Відповідно до статті 94 ГК України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 738/1772/17, від 03.04.2019 у справі № 759/11487/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18-ц, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18. Аналогічну правову позицію висловили і касаційні суди, а саме: Касаційний господарський та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19, від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 05.03.2020 у справі № 918/703/18, від 04.08.2020 у справі № 902/495/19, від 24.06.2020 у справі № 361/1059/17 та інших.

У справі, що розглядається, спір стосується, зокрема, визнання незаконним та скасування рішення правління Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» щодо виключення позивача з членів товариства.

Отже, позовні вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» на предмет відповідності вимогам цивільного законодавства.

З огляду на викладене, оскільки спір виник між учасником юридичної особи (членом Садівничого товариства «Запоріжсталь-1») та цією особою і пов`язаний із діяльністю й управлінням нею, такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Спір за позовом члена Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» щодо відновлення електропостачання земельної ділянки члена товариства, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу управління товариства про виключення позивача з товариства, є пов`язаним із припиненням корпоративних прав відповідного члена в товаристві. Тому такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 2 ч. 12 ст. 200 ЦПК України перебачено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 189, 197, 200, 255, 256 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в цивільній справі № 335/3015/21 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Запоріжсталь-1» про визнання незаконним та скасування рішення засідання правління від 23.01.2021, про зобов`язання відповідача вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 22.06.2021.

Суддя А.В. Стеценко