Рішення № 97788004, 20.05.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3118/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

представника відповідача Саєнко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

08 липня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі Позивач) звернулось до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на наступні обставини. 04.06.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Кредитний договір №014/07-169/345, відповідно до умов якого Позичальник отримав кредит. Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 04.06.2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Щербиною Н.П. та зареєстрованого за № 2398. Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, предметом Іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок загальною площею (кв.м): 74.8, житловою площею (кв.м): 34.70, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Відповідачці на праві власності. Згідно п. 1.3 Договору іпотеки, вартість предмета іпотеки становить 126 270,00 грн.

17 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль та Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» укладено Договір про відступлення права вимоги № 114/21, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 014/07/169/345 від 04.06.2008 перейшло до ПАТ «Вектор Банк».

17 червня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Договір відступлення права вимоги № 265/ФК-16, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором № 014/07-169/345 від 04.06.2008 перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

22 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено Догові відступлення прав за Договорами іпотеки, відповідно до якого право вимоги за Іпотечним договором № 014/07/169/345 від 12.09.2008року перейшло до ПАТ «Вектор Банк».

22 червня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Догові, відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за Договором іпотеки № 014/07-169/345 від 12.09.2008 перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

У зв`язку з наявністю заборгованості позивач був змушений звернутися до суду та просить в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № 014/07-169/345 від 04.06.2008 року у розмірі: 463 932,69 грн (яка складається з: - суми заборгованості за основною сумою боргу по кредиту у валюті договору - 90 940,35 грн- суми заборгованості за відсотками у валюті договору — 41 991,17 грн. - суми пені у валюті договору - 331 001,17 грн) звернути стягнення на предмет іпотеки: Житловий будинок загальною площею (кв.м): 74.8, житловою площею (кв.м): 34.70, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання Позивачу права продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження»; з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням передати предмет іпотеки в управління Позивачу на період до моменту його продажу в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку», для чого:

- вилучити у ОСОБА_1 та передати Позивачу предмет іпотеки - Житловий будинок загальною площею (кв.м): 74.8, житловою площею (кв.м): 34.70, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили; надати право Позивачу отримувати в усіх установах, підприємствах організаціях (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування житлово-комунальних органах, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв`язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях), а також Державній реєстраційній службі, органах нотаріату будь-яких документи (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для управлінні майном, укладення будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди суборенди, договорів на постачання комунальних послуг, забезпечення нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв`язком, договорів, пов`язаних з експлуатацією обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки; надати право Позивачу на укладення у відповідності до вимог чинного законодавства усіх необхідних договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди суборенди, договорів на постачання комунальних послуг, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв`язком, договорів, пов`язаних з експлуатацією обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки; з правом ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» діяти без довіреності, підписання документів на умовах, які будуть визначені на розсуд ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», реалізацію інших прав, необхідних для управління майном; надати право Позивачу на отримання доходів від управління предмета іпотеки, якими є доходи, що будуть отримані Позивачем за договорами, з якими він є стороною - управителем, а у випадках укладення договорів оренди - доходи у вигляді орендне плати, що отримані від передачі в оренду предмета іпотеки третім особам; надати право ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на спрямування отриманих як управителем доходів, і вирахуванням зроблених витрат ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у зв`язку з управлінням майном, тому числі, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням належному стані предмета іпотеки, податків, інших обов`язкових платежів, на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Позивачем за Кредитним договором ) 014/07-169/345 від 04.06.2008 року.

Окрім того, просили стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву з проханням слухати справу без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Саєнко О.М. у судовому засіданні проти позову заперечував, підтримав позицію, наведену у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву. Так, зазначив, що пунктом 5.1 договору іпотеки передбачено, що у разі повного або часткового порушення будь-якого з умов основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику/іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Жодних повідомлень від Відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не погашення заборгованості Відповідачка не отримувала. Крім того, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» обрала неналежний спосіб захисту її прав іпотекодержателя, оскільки сторони передбачили в договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі. Також відповідач повністю не згодна з розміром заборгованості за кредитним договором № 014/07-169/345 від 04.06.2008 року, а саме: Позивачем в позовній заяві зазначена сума заборгованості в розмірі 463932,69 грн. (90940,35 грн. – основна сума заборгованості, 41 991,17 грн. – сума заборгованості за відсотками; 331001,17 грн. – сума пені, яка майже в чотири рази перевищує розмір основної суми заборгованості. ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в судовому порядку не здійснювалось. Так, не зрозумілим є питання нарахування заборгованості по відсоткам, пені саме в такому розмірі, відсутній детальний розрахунок заборгованості з зазначенням застосовної процентної ставки, періоду нарахування заборгованості. Крім цього, всупереч ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» нараховані штрафні санкції за кредитним договором, хоча місто Костянтинівка віднесено до території проведення антитерористичної операції. Також частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність тривалістю один рік. Отже, у разі, коли на момент звернення з позовом виконання зобов`язання було прострочене понад один рік, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується одним роком перед зверненням зацікавленої особи до суду. Отже, за відсутності детального розрахунку заборгованості, неможливо встановити за який період нараховувалася пеня, в якому розмірі, чи не нараховувалась пеня поза межами позовної давності. Таким чином між сторонами існує спір стосовно розміру заборгованості за кредитним договором № 014/07-169/345 від 04.06.2008 року, що також унеможливлює задоволення судом позовних вимог стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором.

З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

Судом встановлено, що 04.06.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014/07-169/345, відповідно до умов якого Позичальник отримав кредит у розмірі 18220 дол. США. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, визначеним у додатковій угоді до 17 липня 2018 року (а.с.5-8).

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 04.06.2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Щербиною Н.П. та зареєстрованого за № 2398. Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, предметом Іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок загальною площею (кв.м): 74.8, житловою площею (кв.м): 34.70, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Відповідачці на праві власності. Згідно п. 1.3 Договору іпотеки, вартість предмета іпотеки становить 126 270,00 грн. (а.с.17-21).

Встановлено, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

В п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що резолютивна частина рішення суду у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При визначенні розміру вимог та його складових суд виходить з наступного. Так, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Як встановлено судом, останнім місцем проживання відповідача за реєстрацією є

АДРЕСА_1 відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав суд вважає вимоги про стягнення пені необґрунтованими.

А тому суд враховує розмір заборгованості, яка утворилась, в сум 132931,52 грн., яка складається із: 90940,35 грн. заборгованість по тілу кредиту; 41991,17 грн. - заборгованість по відсоткам.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

За умовами Розділу 5 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за кредитним договором, або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Пунктом 5.4 визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання іпотекодержателем право продати предмет іпотеки будь-якій особі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» під час розгляду справи та викладення змісту судового рішення суд повинен вирішити такі питання:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов`язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов`язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд України вже сформулював у постановах від 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 8 червня 2016 року (№ 6-1239цс16).

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей38,39 Закону України «Про іпотеку», суд дійшов висновку, що в розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

За наведених обставин, суд для визначення початкової ціни предмету іпотеки ураховує умови п.1.3 Договору іпотеки від 04.06.2008 року, якою визначено ринкову вартість предмету іпотеку в сумі 126270 грн.

Отже, враховуючи те, що відповідачка зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, а договором іпотеки передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та в рахунок часткового погашення заборгованості в сумі 132961,52 грн. за кредитним договором Кредитним договором № 014/07-169/345 від 04.06.2008 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернути стягнення на предмет іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 74,8 кв. метри, житловою площею 34,7 кв. метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яка встановлює, що протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах)Закону України «Про іпотеку».

Предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 74,8 кв. метри, житловою площею 34,7 кв. метри, що знаходяться в м. Костянтинівка, яке внесено до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р «Перелік населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Таким чином право іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на продаж предмета іпотеки зупинене на час дії мораторію, встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Щодо вимог позивача про передачу предмета іпотеки в управління суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна, згідно з його цільовим призначенням, предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначається заходи щодо забезпечення збереження предмету іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що передача майна в управління не є безумовною в разі звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, підставою передачі іпотечного майна в управління законодавець визначив, як наявність мети отримання продукції, плодів та доходів, так і необхідність в забезпеченні належного господарського використання іпотечного майна відповідно до його цільового призначення та з зазначенням умов управління відповідно до вимог Закону.

Управління майном закріплене главою 70 ЦК України як окремий вид договірних зобов`язань.

Так, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителю) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ч. 1 ст. 1029 ЦК України).

Цивільним кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав виникнення відносин з управління майном, зокрема останнє може виникати із закону або договору управління майном. При цьому договір укладається за наявності волевиявлення власника майна. У разі не виявлення волі власника з причин, від нього незалежних, управління майном може виникати на підставі юридичного складу: адміністративного акту про створення управління (рішення суду, іншого компетентного органу) і договору, укладеного з управителем, що безпосередньо породжує управління майном.

Таким чином, закріплений у цивільному законодавстві інститут управління майном передбачає договір як безпосередню підставу виникнення управління майном.

З вищенаведеної правової норми витікає, що рішення суду про передачу майна в управління має містити умови, на яких таке управління здійснюється.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 229/1005/16-ц суд дійшов висновку про те, що вирішуючи питання про наявність підстав для передачі в управління іпотекодержателю предмету іпотеки, судам належить встановлювати наявність передбачених статтею 34 Закону України «Про іпотеку» підстав, а також враховувати особливості конкретного об`єкту нерухомого майна, яке є предметом іпотеки (квартира, нежитлові приміщення, цілісний майновий комплекс тощо), і в залежності від того вирішувати, чи можливе використання предмету іпотеки в тих цілях, які визначені законом, а саме: з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання нерухомого майна.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи вищевикладене, суд з урахуванням того, що позивачем не доведено наявність передбачених частиною першою статті 34 Закону України «Про іпотеку» підстав для передачі в управління позивачу об`єкту іпотеки, а іпотечне нерухоме майно є за своїм цільовим призначенням жилим будинком, який використовується відповідачкою виключно для особистого проживання, а також безпосередні розміри будинку - загальна площа 74,8 кв. метри, житлова площа 34,7 кв. метри, - приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача в цій частині.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.5, 12, 76-81, 141, 229, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № 014/07-169/345 від 04.06.2008 року у розмірі: 132931,52 грн, яка складається з: - суми заборгованості за основною сумою боргу по кредиту у валюті договору - 90 940,35 грн та суми заборгованості за відсотками у валюті договору — 41 991,17 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 74,8 кв. метри, житловою площею 34,7 кв. метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (Адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6, оф. 32, Код ЄДРПОУ: 38750239 п/р ІВАИ: НОМЕР_1 в АТ «Альфа Банк»; МФО: 300346) продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 825 (вісімсот двадцять п`ять) гривень 64 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житлового будинку АДРЕСА_2 , так само як і передача предмета іпотеки в управління - не підлягає виконанню на час дії мораторію, встановленого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 20 травня 2021 року. Складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 28 травня 2021 року.

Суддя