Рішення № 97787792, 17.06.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/19301/20

Провадження №2/523/963/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

"17" червня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря – Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-79А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, трьох процентів річних та індексу інфляції,

ВСТАНОВИВ

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-79А» (ОСББ «Парус-79А») звернулось із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 8510,04грн. за період з 01.01.2018р. до 09.12.2020р., за порушення грошового зобов`язання три відсотка річних в розмірі 750,51грн., індекс інфляції в розмірі 1412,66грн., а також понесені судові витрати, в тому числі 5500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач є власником зазначеної вище квартири. Втім, отримуючи житлово-комунальні послуги не проводить оплату. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Суворовського районного суду міста Одеси від 03 лютого 2021р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021р. за клопотанням представника позивача витребувані відомості про право власності на квартиру.

Представник позивача направила до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи повідомлялась через оголошення на веб-сайті суду, в зв`язку з відсутністю зареєстрованого місця проживання. Крім того, згідно поштового повідомлення відповідач в квартирі АДРЕСА_1 відсутня.

За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справа розглянута в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України..

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Так, матеріалами справи встановлено, що

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., реєстровий номер 3866 від 05 жовтня 2000р., є власником квартири АДРЕСА_1 .

З представленого з боку позивача розрахунку заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 , за період з 01 лютого 2018р. до 09 грудня 2020р. існує заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг на загальну суму 8510,04грн.

Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особу, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).

Згідно частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

За приписами пункт 5 частини третьої статті 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, сам по собі факт відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг не звільнює останню від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно наданого розрахунку, ОСББ «Парус79А» проводило нарахування наданих послуг щомісячно.

З огляду на це, відповідач, як власник квартири, по якій були отримані житлово-комунальні послуги та за відсутності договору, мала обов`язок щомісячно в строк до 20 числа кожного місяця оплатити позивачеві їхню вартість. Але, як встановлено судом, що з 01 лютого 2018р. відповідач жодного разу не оплачувала за поставлені позивачем до квартири послуги, чим порушила право ОСББ, за захистом якого звернулось до суду.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та в частині стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних за порушення виконання грошового зобов`язання то суд виходить з наступного обґрунтування.

Так, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як споживач наданих з боку позивача комунальних послуг, в силу закону, була зобов`язана щомісячно проводити оплату отриманих послуг. Невиконання цього обов`язку, яке є грошовим зобов`язанням, є наслідком відповідальності визначеної ч.2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, надавши розрахунок нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних, позивач помилково виходить з нарахування таких сум з додаванням до заборгованості за попередні місяці заборгованості за наступні.

З урахуванням правової природи індексу інфляції та трьох процентів річних, як дієвого стимулу належного виконання обов`язку по сплаті житлово-комунальних послуг, та виходячи з того, що оплата таких послуг нараховується та повинна сплачується щомісячно, такі нарахування повинні проводиться на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилась оплата з боку споживача.

Тобто індекс інфляції та трьох процентів річних за один місяць повинен рахуватися так: заборгованість сплати житлово-комунальних послуг помножена на встановлений на місяць прострочення виплати індекс інфляції та поділений на 100%. За таким же принципом проводиться нарахування трьох процентів річних.

Отже, застосовуючи зазначений вище розрахунок боргу за індексом інфляції та трьох процентів річних за період з 01 лютого 2018р. по 09 грудня 2020р., сума яка підлягає стягненню складає: 55,77грн., як індекс інфляції, 20,62 грн., як три процента річних.

На підставі ст. 140 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з витребуванням доказів в розмірі 497,30грн.

Згідно ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовними вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 1845,37грн. (8586,43грн. х100 : 10673,21грн.= 80,44%; 2294,10грн. х 80,44% : 100).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Судом встановлено та документально підтверджено, що між ОСББ «Парус79А» та адвокатом Павленко А.Л. було складено акт від 26.09.2019р. про наданий обсягу правової допомоги по договору №32/08 про надання правової допомоги від 15.08.2019р. З вказаного акту вбачається, детальний опис наданих послуг адвокатом Павленко А.Л. стосовно досудової підготовки справи до суду, на що було витрачено 3 години та вартість таких послуг склала 500,00грн., а відтак такий розмір витрат є обгрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Також на підтвердження надання послуг з правничої допомоги суду було представлено рахунок-фактуру від 17.09.2020р. та платіжне доручення №445 від 21.09.2020р. на суму 5000,00грн. З вказаних документів вбачається проведення оплати за надання правової допомоги в суді відповідно до договору №32/08, а саме супроводження судового процесу по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що суду не було представлено договір №32/08 про надання правової допомоги від 15.08.2019р., на виконання якого було підписано зазначений вище акт та проведена оплата на суму 5000,00грн.

Отже, позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги на суму 5000,00грн.

Інформація, яка міститься в рахунку-фактурі зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи в суді на суму 5000,00грн., немає.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259, 263-265, 268, 279,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-79А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, трьох процентів річних та індексу інфляції задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус-79А» (код ЄДРПОУ – 40858328) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 8510,04грн., за порушення грошового зобов`язання три процента річних в розмірі 20,62грн., індекс інфляції в розмірі 55,77грн., витрати пов`язані з витребуванням доказів в розмірі 497,30грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00грн., судовий збір в розмірі 1845,37грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17 червня 2021р.

Суддя