Ухвала суду № 97787287, 18.06.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1348/21

УХВАЛА

18 червня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини,-

УСТАНОВИВ:

17.05.2021 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, справа №128/1348/21, в якій позивач просить суд визначити місце проживання її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом, з позовною заявою, позивачем 17.05.2021 подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке останньою обґрунтовано тим, її визнано інвалідом третьої групи по психічному захворюванню, вона не може працювати, їй призначено пенсію у розмірі 1638 гривень.

Зазначає, що на її утриманні перебуває четверо малолітніх дітей: 2017, 2018, 2019 років народження, тому вона немає коштів сплатити судовий збір, оскільки вона в повній мірі навіть не може забезпечити продуктами харчування власну сім`ю.

Просить суд постановити ухвалу, якою звільнити її від сплати судового збору за подачу даного позову до суду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.05.2021 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

17.06.2021 на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 27.05.2021 позивачем надано довідки, з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я.

Також з довідки виданої Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради від 14.06.2021 №1757, судом убачається, що ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу, як особа з інвалідністю з дитинства 3 групи.

Вивчивши клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, дослідивши надані нею документи, суд дійшов до такого висновку .

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ч. ч.1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору, в якій перелічений вичерпаний перелік позивачів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Позивач по даній справі не являється суб`єктом ст. 5 Закону України « Про судовий збір».

У статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Однак, такі повноваження не є необмеженими.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 №12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 N R (81) 7, а саме: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).»

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело, слід мати на увазі, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії «Тіннеллі та сини, Лтд. та ін.» і «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

З огляду на вищезазначені обставини, враховуючи вимоги ст. 8 Закону України « Про судовий збір»суд вважає, що обставини, які зазначені в клопотанні про звільнення позивача від сплати судового збору за даним позовом, та надані нею документи, можуть вважатися достатніми підставами для звільнення її від сплати судового збору.

Тому суд прийшов до висновку про задоволення клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору.

Керуючись, ст. 136, ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – задовольнити.

Звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Б. Саєнко