Рішення № 97786930, 22.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2530/20

Провадження № 2/638/2348/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Башинської К.С., Подосокорської А.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання незаконним утримання дитини на території України, відібрання малолітньої дитини, передання дитини батьку, для забезпечення повернення до місця постійного проживання, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 представник позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом. 15.06.2020 представником позивача змінено предмет позову. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_4 разом з відповідачем ОСОБА_5 виховували дочку ОСОБА_7 та проживали у США. Позивач має роботу, утримує сім`ю, дитина мала успішний розвиток та майже все життя перебувала у країні США. У червні 2019, після звернення до суду Каліфорнії про розлучення між позивачем і відповідачем та визначення опіки над дитиною, відповідач вивезла дитину до країни Україна, що підтверджується рішення Каліфорнії. Датою вивезення дитини на територію України є 12.06.2019. Позивач звернувся до міжнародних органів розшуку дитини. Звернувся до Міністерства Юстиції України щодо сприяння у поверненні дитини. На цей час ОСОБА_8 незаконно утримує малолітню дитину на території України. Факт незаконного переміщення та утримання дитини на території України підтверджується рішенням Вищого суду Каліфорнії від 18.12.2019, відповіддю від органів Міністерства Юстиції України, поясненнями свідків, переписками із особами, які надавали консультації відповідачу. У зв`язку з чим позивач просить визнати незаконним утримання на території України малолітньої дитини ОСОБА_9 ОСОБА_5 . Відібрати дитину від матері, без позбавлення батьківських прав, передати малолітню дитину ОСОБА_7 батьку ОСОБА_4 , для забезпечення повернення дитини до місця її постійного проживання у США за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 2-5, 78).

25.06.2020 відповідачем ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позовні вимоги безпідставні, надумані і такі, що не відповідають дійсним обставинам справи. ОСОБА_4 багато років поспіль грав у лотерею, у якій намагався виграти право на отримання Грін- картки США та мрів переїхати у цю країну. У 2014 він запропонував їй прийняти участь у лотереї. ОСОБА_5 визнали переможцем у лотереї. У липні 2016 року, вони всією родиною, переїхали вперше до США просто подивитись рівень та умови життя. Перед виїздом з України ОСОБА_4 одразу купив квитки на 8 травня 2017, що підтверджує той факт, що вони не збирались переїздити на постійне проживання. ОСОБА_5 одразу повідомила, що не збирається залишатись у США, а ОСОБА_4 навпаки хотів залишитись у США. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була усна домовленість, що відповідач з донькою ОСОБА_7 будуть проживати в Україні та на пів року будуть приїжджати до США в гості. Для того щоб можливо було перетинати кордон без віз необхідно було знаходить на території США пів року. В гостях у позивача відповідач з донькою була два рази. ОСОБА_4 завжди придбав квитки на 27 жовтня з України до США та на 8 травня с США до України. Поступово стосунки погіршились, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не збиралась у США. У 2018 році, коли відповідач знаходилась на території України, подала позовну заяву про розірвання шлюбу, проте ОСОБА_4 умовив забрати позов та приїхати до США для налагодження стосунків. Перед виїздом до США ОСОБА_4 приїхав в Україну та підтвердив , що згоден з тим, що ОСОБА_7 буде жити в Україні та приїжджати до нього в гості. На підтвердження своїх намірів ОСОБА_4 надав згоду на тимчасові поїздки з України до США доньки у супроводі матері. Останній раз ОСОБА_4 купив квитки для неї та доньки на 27 жовтня 2018 та на 10 травня 2019. ОСОБА_5 потрібно було звернутись до лікаря стоматолога в Україні. В США стоматологічні послуги коштують дорого і ОСОБА_4 відмовився оплачувати лікування. ОСОБА_4 раптово змінився, став дуже пізно приходити у квартиру, яку орендував, став дивно себе поводити. 06.05.2019 повідомив, що здав квитки до України, наступного дня виявилось, що сховав документи та повідомив, що подав позов про розлучення та визначення опіки над дитиною. Через деякий час їй було вручено повідомлення суду про розгляд питання про обмеження ОСОБА_5 наближення до ОСОБА_4 . 04.069.2019 ОСОБА_5 з`явилась до суду та надала пояснення, у вигляді заповненою таблиці. З 13.06.2019 ОСОБА_5 була відсутня на території США, у зв`язку з виїздом на Україну, про що ОСОБА_4 було відомо. Два останні тижня, перед виїздом в Україну, ОСОБА_4 перестав ходити на роботу, став стежити за нею, провокував на сварки, чинив психологічний тиск. Вона опинилась у жахливому становищі, без грошей, без документів, без знання мови у чужій країні. Згодом їй вдалось з`явитись у посольство України в США, яке видало посвідчення особи на повернення в Україну. 3.06.2019 вона з донькою на законних підставах повернулась до України. Після повернення до України вона не переховувалась та ОСОБА_4 добре знав за якою адресою вони проживають. ОСОБА_5 неодноразово пропонувала позивачу приїхати до України та побачити доньку. З червня 2019 по жовтень 2019 позивач регулярно спілкувався з донькою по телефону. ОСОБА_4 не має змогу забезпечити достатній рівень виховання, розвитку та догляду за дитиною. В США він не має свого житла, стабільної роботи. В яких умовах буде проживати дитини не зрозуміло. ОСОБА_4 ні одного дня не проживав з дитиною без присутності, а вона ніколи не розлучалась з донькою. Під час відсутності ОСОБА_4 в Україні вона забезпечувала доньку. Донька відвідує дитячий садок, два рази на тиждень гурток з англійської мови, різноманітні гуртки, майстер класи. З 27.02.2020 ОСОБА_5 працює на посаді менеджера в ТОВ «Роял Тайм». Після повернення в Україну вона звернулась до дитячого психолога, яка виявила тривожний стан ОСОБА_7 , що обумовлений травмуючим досвідом, який дитина отримала в результаті повернення з США в Україну. Відповідачем наголошено, що вона та її донька є громадянами України. Намірів на постійне місце проживання у США ніколи не було. На сьогоднішній день ОСОБА_7 більше року постійно перебуває на території України. Переховувати ОСОБА_7 від батька не має наміру. У зв`язку з чим просила відмовити у задоволені позову (т. 1 а.с. 85-90).

27.08.2020 департаментом служб у справах дітей служби у справах дітей по Шевченківському району ХМР подано висновок про недоцільність відібрання малолітньої ОСОБА_9 від матері ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 70-74).

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, уповноважив представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представляти його інтереси.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали позов, просили задовольнити, з підстав викладених у ньому та з урахуванням зміни предмету позову.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, уповноважила представника ОСОБА_3 представляти її інтереси в суді.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином. Від відповідача та представника відповідача надійшли заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_3 на лікарняному.

Суд не вбачає підстав для відкладення слухання справи, оскільки представником відповідача не надано підтвердження того, що вона перебуває на лікарняному. Крім того, суд зазначає, що 31.05.2021 відповідач та представник відповідача також не прибули у судове засідання без будь - яких поважних причин та не надали підтвердження перебування представника відповідача на лікарняному, про що остання зазначала в поданої суду 31.05.2021 письмової заяві.

Представник третьої особи ОСОБА_10 , яка діє на підставі довіреності, звернулась до суду з заявою про розгляд справи без участі представника третьої особи, при винесенні рішенні просила врахувати думку Департаменту служб, яка викладена у висновку №439 від 26.08.2020.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, оголосивши відзив відповідача, в якому осттаня заперечувала проти вказаного позову, вважаючи його безпідставним та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилась дитина ОСОБА_9 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видано Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного тану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №553 (т. 1 а.с. 15).

18.12.2019 Вищим Судом Каліфорнії (округ Лос-Анжелес, США, справа №19LВFL00640) прийнято рішення, яким розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , поділено майно, встановлено місце проживання дитини, встановлена опіка (особу, з якою проживає дитина). Дане рішення набрало законної сили 18.12.2019. Вказаним рішення іноземного суду було прийнято рішення щодо: розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; майно між подружжям розділено наступним чином : ОСОБА_11 має отримати у власність автомобіль марки Volkswagen jetta 2011 року випуску, Lic#8FOW075; рахунок № НОМЕР_1 (банк Chase); рахунок № НОМЕР_2 (банк Ваnk оf Аmегіса). Кожен з подружжя має отримати власність, що зазначена, як така, що належить тільки йому та розділену власність; місцем проживання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено – Сполучні штати Америки; встановлено опікунство (технічно визначено поняття згідно рішення Вищого Суду Каліфорнії), що включає : утримання дитини ОСОБА_9 здійснюється ОСОБА_12 (особа, яка вирішує питання здоров`я, освіти та ін.); проживання дитини ОСОБА_9 встановлено з батьком ОСОБА_12 (особою, з якою проживає дитина) (т. 2 а.с. 46-64).

31.08.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у задоволенні клопотання ОСОБА_4 «Про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду - Вищого Суду Каліфорнії (округ Лос- Анжелес, США, справа №19LВFL00640) відмовлено.

11.03.2021 постановою Харківського апеляційного суду ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 серпня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Клопотання ОСОБА_4 про визнання та звернення до виконання рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року задоволено частково.

Визнано рішення Вищого Суду Каліфорнії від 18 грудня 2019 року щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 18 лютого 2019 року; щодо встановлення місця проживання дитини ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_4 у країні Сполучні Штати Америки.

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено (т. 2 а.с. 115-122).

Дитина ОСОБА_9 з 04.07.2016 проживала разом з батьками в США, а саме в період часу з: 04.07.2016 – 08.05.2017, 27.10.2017 – 08.05.2018, 27.10.2018 – 12.06.2019, після чого мати з дитиною повернулись в Україну. Батько малолітньої дитини надавав нотаріально посвідчену згоду на виїзд та в`їзд дитини в США у супроводі матері, останній дозвіл має термін дії до 22.10.2021.

З наданих копій паспорту для виїзду за кордон вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_9 є громадянами України, зазначене також підтверджується копією паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 91,95, 181).

З наданою відповідачем ОСОБА_5 копії трудової книжки серія НОМЕР_3 та довідки №4 від 16.03.2020 вбачається, що ОСОБА_5 з 27.02.2020 працює у ТОВ «Роял Тайм» на посаді менеджера (т. 1 а.с. 105-112).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Зі складеного Департаментом служб у справах дітей ХМР висновку

вбачається, що діючи в інтересах дитини Департамент вважає за недоцільне відібрання малолітньої ОСОБА_14 від матері ОСОБА_5 .

З наданого висновку вбачається, що при його складанні досліджувались умови проживання дитини. Квартира, в якій проживає мати з донькою обладнана усіма комунальними зручностями, з сучасним ремонтом, необхідною побутовою технікою та меблями. В квартирі чисто, прибрано, для виховання та розвитку створені умови. Дівчинка забезпечена особистими речами, іграшками, засобами гігієни, продуктами харчування (т. 2 а.с. 71-74,75).

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Порядок та умови захисту дітей від шкідливих наслідків їхнього незаконного переміщення або утримування визначений Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, ратифікованою Україною 11 січня 2006 року (далі - Конвенція), яка спрямована на забезпечення невідкладного повернення дітей до держави їхнього постійного проживання.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що договірні держави вживатимуть усіх належних заходів для забезпечення досягнення цілей Конвенції на їхніх територіях. Для цього вони використовують самі швидкі процедури, наявні в їхньому розпорядженні.

Стаття 5 Конвенції визначає як незаконне таке переміщення або утримування дитини, коли при цьому порушуються права піклування про дитину, які належать заявнику, що включають в себе, зокрема, і право визначати місце проживання дитини.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 29 серпня 2011 року тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон має відбуватися лише за погодженням з іншим із батьків. У тих випадках, коли дитина виїжджає з одним із батьків без дозволу іншого з батьків, має бути невідкладно постановлено рішення про її повернення, зокрема, до постійного місця проживання в іноземній державі.

Виходячи зі змісту положень статті 3 Конвенції, для прийняття рішення про повернення дитини необхідно встановити, по-перше, що дитина постійно мешкала в Договірній державі безпосередньо перед переміщенням або утриманням (пункт «а» частини першої статті 3 Конвенції); по-друге, переміщення або утримання дитини було порушенням права на опіку або піклування згідно із законодавством тієї держави, де дитина проживала (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року); по-третє, заявник фактично здійснював права на опіку до переміщення дитини або здійснював би такі права, якби не переміщення або утримання (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції.

Конвенція визначає вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини до місця постійного її проживання.

Відповідно до статті 13 Конвенції судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що: а) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримання, або дали згоду на переміщення або утримання, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримання; b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Стаття 20 Конвенції передбачає, що у поверненні дитини відповідно до положень статті 12 може бути відмовлено, якщо воно не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основних свобод.

Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у поверненні дитини Конвенція покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримання дитини.

Отже, положення статей 3, 12, 13, 20 Конвенції містять вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини до місця постійного проживання. Зокрема, якщо у ході розгляду справи суд виявить, що: заявник фактично не здійснював права піклування на момент переміщення або утримування; дав згоду на переміщення або утримання, або згодом дав мовчазну згоду на переміщення або утримання (пункт а) частини першої статті 13); існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (пункт b) частини першої статті 13); з моменту переміщення пройшло більше року і дитина прижилася у новому середовищі (частина друга статті 12); чи є країна, з якої дитину вивезено, країною її постійного проживання за законами цієї країни (стаття 3).

Під згодою на переміщення необхідно розуміти погодження піклувальника (письмове або усне, за наявності доказів) на переїзд дитини до іншої країни на постійне або тимчасове проживання.

Про мовчазну згоду можуть свідчити відсутність заперечення піклувальника проти переміщення або утримання дитини в іншій країні протягом усього часу до звернення із заявою про повернення дитини.

За наявності згоди піклувальника на переміщення дитини, утримання може бути незаконним лише за умови порушення строків повернення дитини або при знаходженні дитини в іншій країні без визначених строків, за наявності вимоги піклувальника про повернення дитини, зробленої до звернення із заявою про повернення, та з часу відмови особи, яка утримує дитину, повернути дитину в країну постійного проживання без поважних причин.

Розглядаючи заяви про повернення дитини до країни постійного проживання, суди, відповідно до положень статті 3, частини першої статті 12 Конвенції насамперед повинні встановити, чи було переміщення або утримання дитини неправомірним до часу звернення піклувальника із заявою.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Конвенції якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримання, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.

Судовий і адміністративний орган навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після спливу річного терміну, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

Про наявність того, що дитина прижилась у своєму новому середовищі, можуть свідчити наступні факти: що відвідує дошкільний навчальний заклад - садок, відвідує різноманітні гуртки, за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки, зміна мови спілкування та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо.

Зазначені факти необхідно оцінювати в сукупності з дотриманням інтересів дитини як на цей час, так і в майбутньому, балансу інтересів та прав батьків, думки дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня зрілості, тощо.

Аналізуючи зміст зазначених норм права слід зазначити, що Конвенція розрізняє підстави повернення дитини у випадку її незаконного переміщення в залежності від часу початку процедури про повернення дитини.

При цьому загальними обставинами, які повинні встановити суди, є: чи мешкала дитина перед переміщенням в Державі з якої її переміщено (стаття 3 Конвенції); чи сторона, яка заявила про повернення здійснювала на законних підставах опіку над дитиною і така опіка була ефективною (стаття 3 Конвенції); чи є таке переміщення порушенням прав цієї особи на опіку згідно з законодавством держави де дитина проживала; чи була згода заявника на переміщення або утримання, тощо.

При розгляд справи судом встановлено, що позивачем ОСОБА_4 не доведено того, що під час перебування дитини ОСОБА_7 у Сполучених Штатах Америки ним здійснювалось піклування дитини, що у разі повернення дитини до США вона буде забезпечена належними умовами проживання. Позивачем не надано доказів того, що він працевлаштований на території США, має житло, що його доходу буде достатньо для утримання дитини. Окрім того, позивачем не надано доказів того, що у разі передання дитини до США вона буде мати змогу отримати належну медичну допомогу, у разі необхідності, буде мати змогу відвідувати навчальні заклади, що дитина володіє іноземною мовою, що дасть їй змогу відвідувати навчальні заклади, відвідувати гуртки, мати друзів.

В своє чергу відповідач ОСОБА_5 надала докази того, що дитина прижилась у новому середовищі.

Так, судом встановлено, що з довідки про реєстрацію місця проживання №03-11834-2020 від 03.03.2020 вбачається, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , в графі «громадянство» зазначено Україна (т. 1 а.с.92).

Довідкою про реєстрацію місця проживання особи №03-07934-2020 від 13.02.2020 підтверджується, що дитина ОСОБА_9 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , в графі «громадянство» зазначено Україна (т. 1 а.с. 93).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №204830940 від 19.03.2020 підтверджується, що ОСОБА_5 на праві власності належить кв. АДРЕСА_4 (т. 1 а.с.91).

З акту обстеження умов проживання №113 вбачається, що відповідач ОСОБА_5 з дитиною проживають у квартирі, яка належить матері відповідача, бабі дівчинки ОСОБА_7 . Для вихованні та розвитку дитині створені так умови: квартира обладнана усіма комунальними зручностями, для дитини є окреме спальне місце , місце для розваг. Речі дитини зберігаються в шафі, дівчинка забезпечена особистими речами та іграшками, засобами гігієни, продуктами харчування.

Тобто, для проживання дитини в Україні створені належні умови, що підтверджує зазначений акт обстеження умов проживання.

Згідно з наданої довідки головного лікаря КНП «Міська дитяча поліклініка №4» №01-15/131-20 від 06.03.2020 вбачається, що дитина ОСОБА_15 знаходиться під наглядом лікарів- фахівців лікарні з серпня 2019 року. За період спостереження поліклініку дівчинка відвідує у супроводі матері. Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну допомогу, підписано з матір`ю дитини. Інформацією про те, чи цікавиться батько станом здоров`я доньки, лікар – педіатр не володіє. (т. 1 а.с. 172).

Укладення декларації ОСОБА_5 для дитини ОСОБА_14 підтверджується копією декларації №0001-Х640-ХР00 (т. 1 а.с. 171).

З наданої довідки завідувача КЗ «ДНЗ №27» №01-36/30 від 11.03.2020 вбачається, що ОСОБА_15 відвідує дошкільний навчальний заклад в період з 01.09.2019 по теперішній час. Документи на вступ до дитячого садка надавались матір`ю ОСОБА_5 . Приводить та забирає дитину матір, інколи баба. Під час оформлення до дитячого садка ОСОБА_5 було надано заяву та свідоцтво про народження дитини. В журналі відомостей про батька вказано тільки прізвище батька, місце його проживання зазначено США (т. 1 а.с. 173).

Довідкою цього ж навчального закладу підтверджується, що ОСОБА_7 у садочку відвідує заняття гуртка з вивчення англійської мови (т. 1 а.с. 167).

Директором КЗ «Центр дитячої юнацької творчості №1» ХМР надано довідку №33 від 14.02.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_15 відвідує гурток «Сонячний зайчик» з 01.09.2019 по теперішній час (т. 1 а.с. 165).

З довідки керівника танцювальної шкоди « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15.02.2020 вбачається, що ОСОБА_15 відвідувала заняття у танцювальному центрі у період з 21.08.2018 по 16.10.2018 (т. 1 а.с. 166).

Судом достеменно встановлено, що ОСОБА_15 відвідує дитячий навчальний заклад відповідно до її віку, отримує належне медичне та побутове забезпечення, тобто вона прижилася у новому середовищі, адаптована до соціального оточення та сім`ї.

Окрім того, з наданих відповідачем ОСОБА_5 світлин вбачається, що дитина, яка проживає у м. Харкові, має сталі сімейні зв`язки, відвідує різноманітні гуртки, у ОСОБА_7 є друзі, вона має захоплення, отже це постійне місце проживання ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 180, 182-250, т. 2 а.с. 1-37).

Більш того, судом встановлено, що ОСОБА_4 - батько малолітньої дитини ОСОБА_7 надавав нотаріально посвідчену згоду на виїзд та в`їзд дитини в США у супроводі матері, останній дозвіл має термін дії до 22.10.2021 (т. 1 а.с. 97,98). Що свідчить про згоду ОСОБА_4 на переміщення дитини як за межами території США, так і за межі території України, громадянкою якої ОСОБА_7 є.

З довідки Центру психології Анастасії Горецької від 15.09.2019 вбачається, що в ході діагностики ОСОБА_7 було виявлено, що тривожний стан дівчинки зумовлений травмуючим досвідом, який дівчина отримала в результаті повернення в Україну зі Сполучених Штатів Америки. По результатам методів діагностики у ОСОБА_7 присутній підвищений рівень прихованої агресії, аерофобії, дівчинка турбується при виді поліцейських та уникає розмов про батька (т. 1 а.с. 170).

Із заявою про призначення експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, за правилами статті 103 ЦПК України , позивач та його представники до суду не звертались. Суд приходить до висновку, що складена психологом як спеціалістом довідка є належними, допустимими та достатніми доказами. У суду немає підстав не брати до уваги зазначену довідку психолога, що має значення для застосування пункту «b» першого абзацу статті 13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей та підтверджують наявність обґрунтованих ризиків заподіяння шкоди психіці дитини внаслідок її повернення до США.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя.

Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року ), держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що не має підстав для з`ясування думки дитини, оскільки ОСОБА_7 виповнилось лише шість років.

Судом не було враховано думку дитини, оскільки станом на день розгляду справи дитині виповнилось 6 років, тобто вона не досягла віку та рівня зрілості для здатності сформулювати погляди на питання, які розглядаються судом.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини, яку Верховна Рада України ратифікувала 27 лютого 1991 року).

Держави-учасниці забезпечують те, щоби дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини (частина перша статті 9 вказаної Конвенції).

Принцип додержання найкращих інтересів дитини також закладений і в Гаазькій конвенції. Неповернення дитини до країни проживання іноді може бути виправдане в силу об`єктивних причин, які відповідають інтересам дитини, на які вказують передбачені у цій конвенції виключення, зокрема у випадку серйозного ризику того, що повернення дитини завдасть їй фізичної чи психічної шкоди.

Суд зазначає, що задоволення заяви про повернення дитини матиме наслідком її вилучення із соціального середовища, в якому вона розвивається та адаптувалась, що не сприятиме стабільності соціального життя та загрожуватиме заподіянням їй фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Задля досягнення означеної вище легітимної мети та найкращого задоволення інтересів дитини за існування встановлених доказів серйозного ризику того, що повернення дитини поставить її під загрозу заподіяння шкоди психіці, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

На виконання вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 2-4237/12, провадження № 14-21звц21.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, ратифікованою Україною 11 січня 2006 року, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання незаконним утримання дитини на території України, відібрання малолітньої дитини, передання дитини батьку, для забезпечення повернення до місця постійного проживання – відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2021.

Сторони:

Позивач- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_5 .

Відповідач – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД