Рішення № 97786880, 18.06.2021, Старобільський районний суд Луганської області

18.06.2021

Справа № 431/2872/21

Провадження № 2-а/431/15/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Пелиха О.О.,

за участю секретаря с/з Бітарової В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщені Старобільського районного суду Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить суд постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.175 КУпАП в частині закриття адміністративного правопорушення з підстав передбачених ст.22 КУпАП скасувати; прийняти нову постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.175 КУпАП , в частині підстав закриття адміністративної справи, а саме закрити її з підстав у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.284 КУпАП та п.1 ч.1 ст.247 КУпАП , за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн та судовий збір у сумі 454 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 02.06.2021, головним інспектором Старобільського РВ ГУ ДСНС України у Луганській області майором служби цивільного захисту ОСОБА_2 , який працює у структурному підрозділі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області його постановою було визнано виним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.175 КУпАП та застосовано ст.22 КУпАП. Згідно вказаної постанови, він 18 травня 2021 о 10-30 годині на приватному підприємстві «АНТЕ», розташованого за адресою АДРЕСА_1 порушив встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки в Україні, за що перебдачена відповідальність ст.175 КУпАП. Вважав, що вказана постанова є не законною та не обґрунтованою, підлягає скасування, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст.175 КУпАП.

Позивач та його представник ОСОБА_3 до суду не з`явилися, представник надав суду заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач – представник Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відзив не подав, можливістю пред`явити суду докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.175 КУпАП не скористався.

Згідно положень ч.4 ст.229 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст.286 КАС України.

Так, згідно ст.288 ч.1 п.3 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛГ №005233 встановлено, що 18.05.2021 ОСОБА_1 о 10-30 годині на ПП «Анте» розташоване за адресою АДРЕСА_1 в приміщеннях майстерні, складах, їдальні допустив улаштування та експлуатацію тимчасової електричної мережі (а.с.10).

Постановою головного інспектора Старобільського РВ ГУ ДСНС України у Луганській області від 02.06.2021 позивача було визнано виним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.175 КУпАП та застосовано положення ст.22 КУпАП (а.с.9).

Виносячи оскаржувану постанову, відповідач мав дотримуватись вимог ст.ст. 251, 254, 283 КУпАП і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.

Стаття 175 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної або іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення пожежної безпеки (див. Закон України "Про пожежну безпеку").

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні встановлених законодавством України вимог пожежної безпеки, а також використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням. Склад правопорушення, що передбачає використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням є матеріальним.

Суб`єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності...

Згідно ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Наказу №9 від 23.03.2021 ОСОБА_1 було призначено відповідальною особою за пожежу, техногенну безпеку та цивільний захист на підприємстві ПП «Анте», але інформація про те, що позивач ознайомлений з Наказом, проходив відповідне навчання для здійснення пожежної, техногенної та цивільного захисту відсутня (а.с.22).

Отже, з наведено вбачається, що в діях ОСОБА_1 , відсутня суб`єктивна та об`єктивна сторона правопорушення, передбачена ст. 175 КУпАП.

Суб`єкт владних повноважень повинен був надати докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався позивач, чи висловлених останнім доводів, але крім постанови, вина ОСОБА_1 нічим не доведена, твердження позивача не спростовані, відповідач у судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження обставин викладених у оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 175 КУпАП, а тому постанова про накладення на нього адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а позов згідно положень п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд вважає необхідним задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю - витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду відшкодовуються йому в повному обсязі, тобто, в сумі 454 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами 1, 3 якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

За змістом пункту 1 частини 3статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч.5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, згідно пункту 6, 7статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Також, відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд, враховуючи положення ч. 1ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, ОСОБА_3 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ № 000083 (а.с.33).

Як вбачається зі змісту Договору про надання правової допомоги від 26.05.2021, укладеного між позивачем (Замовник) та ОСОБА_3 , останній зобов`язується надавати юридичні послуги, в тому числі представництво інтересів замовника у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві на всіх стадіях процесу.

Додатком №1 до Договору від 26.05.2021 встановлено, що за надання консультацій, збір доказів їх оцінку, складання позовної заяви щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 175 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , здійснення супроводу при розгляді справи в суді Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі 3000 грн.

Актом приймання-передачі наданих послуг № 32 до додатку №1 до Договору від 26.05.2021 Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги щодо надання правової консультації протягом 1 години 15 хвилин, подальшого збору доказів, надання їм оцінки, складання позовної заяви, протягом 4 годин 15 хвилин. Вартість надання консультацій, збору доказів, складання позову, супроводу при розгляді справи становить 3 000 грн. (а.с.31).

Відповідно до квитанції № 32 від 07.06.2021 ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 за правничу допомогу згідно акту приймання-передачі № 32 3000,00 грн. (а.с.32).

Отже, вимоги про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.175, 247, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 72-77, 90, 192, 241-246, 250, 255, 286КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення головного інспектора Старобільського РВ ГУ ДСНС України у Луганській області майора служби цивільного захисту Колєсова С.В. від 02.06.2021 стосовно ОСОБА_1 за ст. 175 КУпАП України - скасувати, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ЄДРПОУ 38617137) користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд.код НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн та судовий збір в сумі 454.00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. О. Пелих