Рішення № 97786162, 18.06.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2191/20

2/171/239/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2021 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , до Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання відновити порушене право, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання відновити порушене право.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з дитинства, з моменту її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними доказами.

Позивач зазначає що, ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра Апостолівської ЦРЛ, з діагнозом «тяжка розумова відсталість», через тяжку хворобу перебуває у безпорадному стані, не здатна до самообслуговування, потребує постійного догляду і лікування. Згідно висновку судово-психіатричного експерта №61 від 28.03.2019 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом не здатна з`явитись у судове засідання та особисто дати пояснення по суті.

Вказує, що рішенням виконавчого комітету Апостолівської міської ради №01 від 23.01.2020 року затверджено висновок опікунської ради при виконавчому комітеті Апостолівської міської ради від 09.12.2019 року про доцільність визнання ОСОБА_3 недієздатною та можливість встановлення над нею опіки та призначення опікуна - її матері ОСОБА_2 . Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області в справі № 171/2487/18 від 04 лютого 2020 року ОСОБА_3 визнано недієздатною, над нею встановлено опіку та призначено опікуна ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що в 1988 році ОСОБА_3 , як дитину-інваліда дитинства першої групи інвалідності, яка хворіє на ДЦП, виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради було взято на квартирний пільговий облік.

Вказує, що виконавчий комітет Зеленодольської міської ради є власником квартири та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , як дитині-інваліду дитинства першої групи інвалідності, яка хворіє на ДЦП, виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради було виділено квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером №703 від 23 лютого 1991 року в якому вказано, що квартира видається як «пільгова» в зв`язку із взяттям на облік, як дитини інваліда дитинства ОСОБА_3 та записано, що ордер виданий її батькові ОСОБА_4 , сім`я якого складається із трьох осіб. На час видачі ордера сім`я складалася із ОСОБА_3 , її батька та матері.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та після його смерті було встановлено, що Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Зеленодольської міської ради без відома недієздатної особи та її опікуна самостійно зняв з реєстраційного обліку недієздатну ОСОБА_3 без її згоди, як дитини-інваліда дитинства першої групи інвалідності, яка хворіє на ДЦП, при цьому зняття з реєстраційного обліку відбулося також без згоди опікунської ради.

Вважає, що Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Зеленодольської міської ради зняв з обліку недієздатну ОСОБА_3 без судового рішення незаконно, оскільки не мав права вчиняти такі дії.

Після смерті ОСОБА_4 опікуну ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в Зеленодольській міській раді повідомили, що недієздатна ОСОБА_3 знята з реєстраційного обліку, а отже вона зобов`язана виселитись з квартири.

В зв`язку з цим опікун недієздатної ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулась з метою вирішення порушеного права недієздатної особи в місцевий ЖЕП, ЦНАП та Зеленодольску міську раду та їй було відмовлено у відновленні порушених прав недієздатної інваліда першої групи ОСОБА_3 та повідомлено, що міська рада забирає житло, яке було видане як пільгове в 1991 році за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що вказана квартира є власністю виконавчого комітету Зеленодольської міської ради та житло бажає отримати інша особа.

ОСОБА_2 , як опікуну недієздатної особи, міський голова ОСОБА_5 надав відповідь 25.10.2020 року, де вказав, що відновлення порушених прав проводиться лише в судовому порядку.

Позивач вважає, що зняття з реєстрації недієздатної ОСОБА_3 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке відбулося без згоди органу опіки та піклування, є незаконним.

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої дії представник ОСОБА_1 , просить визнати дії Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, що полягають у знятті з реєстраційного обліку без її згоди дитини- інваліда дитинства першої групи інвалідності, яка хворіє на ДЦП - недієздатної ОСОБА_3 , в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , неправомірними. Зобов`язати Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Зеленодольської міської ради поновити порушене право недієздатної ОСОБА_3 , яка є інвалідом першої групи з дитинства, шляхом відновлення реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача подав до суду відзив відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що повноваження у виконавчого комітету Зеленодольської міської ради щодо реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виникли згідно чинного законодавства з 04 квітня 2016 року.

Вказує, що відповідно до наявної інформації з картки прописки (форма А) ОСОБА_6 разом з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_7 були виписані 03.06.1999 року Зеленодольським міським відділом міліції Апостолівського РВ УМВС України.

На підставі вищевикладеного вважає, що виконавчий комітет Зеленодольської міської ради не має відношення до зняття з реєстрації позивача з дітьми, оскільки у 1999 році не мав відповідних повноважень.

Крім того, представник відповідача зазначає, що спірна квартира не перебуває на балансі та не є власністю виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, а є власністю іншої юридичної особи.

Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно відповіді на відзив позивач, в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , зазначає, що у неї є сумніви в достовірності наданої представником відповідача облікової картки форми «А», оскільки вважає, що вказаний документ ніякого відношення до недієздатної ОСОБА_3 немає. Вказує, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 недієздатна ОСОБА_3 та її батько ОСОБА_4 у 1991 році отримали, як пільгову, проте такої відмітки в картці форми «А» за 1991 рік немає, а також у вказаній картці немає відміток про прописку та виписку недієздатної ОСОБА_3 . Вважає пояснення представника відповідача про те, що недієздатна самостійно виписалася зі спірної квартири у 1999 році безпідставними, оскільки вона проживає в указаному житловому приміщенні на даний час.

Зазначає, що представник відповідача на підтвердження своїх доводів не надав до суду облікову картку на недієздатну ОСОБА_3 з даними про її прописку та виписку, заяв які б свідчили про самостійне зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку, а також дозволу органу опіки та піклування на зняття недієздатної ОСОБА_3 з реєстраційного обліку.

За таких обставин вважає, що пояснення представника відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року в даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18 лютого 2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги доводами, викладеними в ній. Додатково пояснив, що на звернення позивача до відповідних органів щодо знаття недієздатної з реєстрації у квартирі їй було роз`яснено, що зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 було здійснено її батьком ОСОБА_4 перед його смертю, тому оскільки це було волевиявленням батька недієздатної, то її право на реєстрацію поновити не можливо. Вважає, що вказане зняття з реєстрації ОСОБА_3 є незаконним, оскільки здійснено без погодження з органом опіки та піклування, що не відповідає вимогам ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Зазначив, що наданий відповідачем до суду разом з відзивом доказ - картка форми А відносно ОСОБА_6 є неналежним доказом у даній справі, оскільки жодного відношення щодо взяття на реєстрацію та зняття з реєстрації недієздатної ОСОБА_3 немає, а відповідної картки відносно ОСОБА_3 відповідачем не заведено, що вказує на незаконність дій посадових осіб відповідача. Зазначив, що інформація, вказана в довідці виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 26.03.2021 року про те, що ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , в період з 30.04.1991 року по 03.06.1999 рік, не підтверджена відповідачем належними та допустимими доказами та водночас спростовується відомостями з довідки ЦАП виконавчого комітету Апостолівської міської ради від 22.03.2021 року, де зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою селище Українка, Апостолівського району, що суперечить відомостям, викладеним у довідці виконавчого комітету Зеленодольської міської ради. Вважає, що протиріччя полягають у тому, що розрив з моменту зняття з реєстрації ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та реєстрація за новим місцем проживання (19.02.2004 р.) становить тривалий період часу. Крім того, вважає, що інформація викладена в довідці ЦАП виконавчого комітету Апостолівської міської ради від 22.03.2021 року також не підтверджена належними та допустимими доказами, тому є недостовірною. Також, вказав, що в довідці виконавчого комітету Апостолівської міської ради зазначено номер паспорта ОСОБА_3 з недостовірним номером, який вона взагалі не отримувала, а згідно відомостей картки форми А вказано номери паспортів, виданих у 1982 році, у 1987 році, у 1998 році, які не співпадають з номером паспорта ОСОБА_8 , зазначеним у вказаній довідці. Тому вважає, що жодного достовірного доказу щодо зняття ОСОБА_3 з реєстрації відповідач не надав. А видані виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради та виконавчим комітетом Апостолівської міської ради довідки вважає службовим підробленням. Вказав, що вищевказана квартира була надана для ОСОБА_3 , як пільгова квартира, проте відповідач таких доказів до суду не надав. Вказав, що належних та допустимих доказів про те, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 було вчинено її опікуном або самою недієздатною, в матеріалах справи немає. Представник позивача вважає дії відповідача є неправомірними, а порушене право ОСОБА_3 підлягає поновленню. Також вважає, що Виконавчий комітет Зеленодольської міської ради є належним відповідачем у даній справі, оскільки обв`язки по реєстрації місця проживання фізичних осіб покладено саме на вказаний орган, який зобов`язаний поновити порушене право ОСОБА_3 .

Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судові засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, надав до суду заяву про розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Позов до суду подано адвокатом Кононенко О.В. - представником опікуна Дугельної Л.А., яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , а тому заявлені позовні вимоги підлягають розгляду по суті.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в задоволенні прозову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано недієздатною та встановлено над нею опіку. Призначено ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 (а.с.8-9).

Згідно ордеру №703 від 23 лютого 1991 року вказано, що ОСОБА_4 , який працював слюсарем, квартира за адресою АДРЕСА_1 видана як «пільгова», в зв`язку із взяттям на облік у 1988 році, місце взяття на облік «Дніпроенергоремонт», сім`я складається із трьох осіб. Ордер виданий на підставі рішення виконкому Зеленодольської селищної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 06 лютого 1991 року (а.с.12).

Відповідно до довідки МСЕК № 3, виданої у 2004 році, серія МСЕ-ДНА-01 № 400941, ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з 01.12.2004 року, причина - інвалід з дитинства, інвалідність встановлена безстроково, є непрацездатною, потребує постійного стороннього догляду та нагляду (а.с.13).

Відповідно до картки прописки форми А, копію якої додано відповідачем до відзиву встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 30.04.1991 року була прописана з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою в АДРЕСА_1 , виписана 03.06.1999 року (а.с.33).

Згідно довідки виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 386 від 26.03.2021 року, наданої на ухвалу суду, встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , був зареєстрований з 30.04.1991 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 , який знятий з реєстрації 07.10.2020 року, а також були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 30.04.1991 року по 03.06.1999 рік; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 30.04.1991 року по 03.06.1999 рік; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з дня реєстрації по 03.06.1999 рік (а.с.56).

Відповідно до відомостей виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, викладених в листі від 26.04.2021 року, наданих на ухвалу суду, повідомлено, що строк зберігання заяв про реєстрацію місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місяця проживання осіб та відповідних копій документів, як подаються для здійснення реєстрації місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання в паперовій формі, становить три роки (ас.64).

Згідно довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 22.03.2021 року, виданої ЦАП виконавчого комітету Апостолівської міської ради від 22.03.2021 року за № 1043 на ухвалу суду, встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , як власник будинку з 06.12.2001 року та разом з нею у вказаному будинку зареєстровані: донька ОСОБА_3 з 19.02.2004 року, син ОСОБА_7 з 21.09.2009 року (а.с.53).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 22.03.2016 року № 32 встановлено, що вирішено виконавчому комітету здійснювати реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб на території Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади з 04 квітня 2016 року (а.с.34).

Згідно відповіді виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 25.10.2020 року на звернення ОСОБА_2 про відновлення порушеного права недієздатної ОСОБА_3 повідомлено, що відновлення порушених прав здійснюється в судовому порядку (а.с.6-7).

Відповідно до положень ст.51 ЖК Української РСР (у редакції чинній станом на лютий 1991 року) жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Згідно ч.ч.1,2 ст.58 ЖК Української РСР (у вищевказані редакції) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Як встановлено судом ОСОБА_4 вселився в квартиру в за адресою АДРЕСА_1 з членами сім`ї - дружною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 на підставі ордера № 703 від 23.02.1991 року, виданого за рішенням виконкому Зеленодольської селищної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 06 лютого 1991 року.

Статтею 65 ЖК Української РСР (у редакції чинній станом на серпень 1993 року) встановлено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Встановлено, що відповідно до чинного на той час законодавства в квартиру за адресою АДРЕСА_1 прописано дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно Постанови Ради міністрів СРСР «Про затвердження Положення про паспортну систему в СРСР» від 28.08.1974 р. № 677 (далі-Постанова №677), яка міститься на офіційному сайті Верховної Ради України та діяла на час виникнення спірних правовідносин, у розділі III «Прописка, реєстрація, виписка» передбачено, що громадяни прописуються за місцем проживання. Прописка дітей, які не досягли 16-річного віку, які проживають разом з батьками (опікунами, піклувальниками), здійснюється шляхом внесення відомостей про них у відповідні документи про прописку одного з батьків (опікуна, піклувальника) (п.22).

Відповідно до п.25 Постанови №677 передбачено вимоги до прописки та виписки громадян. В указаному пункті, зокрема зазначено, що громадянами надаються: для прописки - заява за встановленою формою, яка повинна містити також згоду особи, яка надає житлову площу, на прописку, паспорт; для виписки -заява, паспорт.

Як встановлено судом з досліджених доказів ОСОБА_2 разом з дітьми була прописана в квартири за адресою АДРЕСА_1 та виписана 03.06.1999 року з вказаної квартири з дітьми - ОСОБА_3 , ОСОБА_7 відповідно до чинних на той час нормативних актів.

Відповідно до ст.17 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Встановлено, що ОСОБА_2 виписана з вищевказаної квартири 03.06.1999 року з неповнолітньою на той час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що внесено відомості у відповідні документи про прописку позивача, як матері дитини.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Судом встановлено, що рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано недієздатною та встановлено над нею опіку. Призначено ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 .

Встановлено, що місце проживання недієздатної ОСОБА_3 на даний час зареєстроване в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , за місцем проживання її опікуна ОСОБА_2 , яка є власником вказаного будинку. Місце проживання опікуна ОСОБА_2 за вказаною адресою також зазначене в рішенні суду від 04.02.2020 року щодо встановлення опіки, що встановлено з тексту рішення (а.с.8-9).

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст.ст.77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достатність доказів їх належність та допустимість, встановлюється при розгляді справи по суті, відсутність достатніх належних та допустимих доказів є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

На підтвердження позовних вимог про неправомірність дій відповідача та порушення права позивача, яка діє в інтересах недієздатної доньки, стороною позивача не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів.

Доводи представника позивача про те, що зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 було здійснено її батьком ОСОБА_4 перед його смертю є недоведеними, оскільки доказів на їх підтвердження суду не надано, а також вказані доводи спростовуються довідкою, виданою ЦАП виконавчого комітету Апостолівської міської ради від 22.03.2021 року за № 1043 згідно якої встановлено, що опікун недієздатної ОСОБА_2 зареєстрована в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , як власник будинку, разом з донькою ОСОБА_3 , яка зареєстрована у вказаному приміщенні з 19.02.2004 року.

Аргументи представника позивача про те, що зняття з реєстрації ОСОБА_3 було здійснено незаконно, оскільки проведено без погодження з органом опіки та піклування в порушення вимог ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.

Як вбачається з матеріалів справи опіку над ОСОБА_3 встановлено відповідно до рішення суду від 04 лютого 2020 року та призначено опікуном ОСОБА_2 , місце проживання якої зареєстроване в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , де також на даний час зареєстрована ОСОБА_11 з 19.02.2004 року. А докази про те, що на час зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 стосовно неї було встановлено опіку в матеріалах справи відсутні.

Доводи представника позивача про те, що картка форми А відносно ОСОБА_6 є неналежним доказом у даній справі, оскільки жодного відношення щодо взяття на реєстрацію та зняття з реєстрації недієздатної ОСОБА_3 немає, а відповідної картки відносно ОСОБА_3 відповідачем не заведено, що вказує на незаконність дій відповідача, спростовуються положеннями п.22 Постанови №677, де зазначено, що прописка дітей, які не досягли 16-річного віку, які проживають разом з батьками (опікунами, піклувальниками), здійснюється шляхом внесення відомостей про них у відповідні документи про прописку одного з батьків (опікуна, піклувальника).

Аргументи представника позивача про те, що видані виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради та виконавчим комітетом Апостолівської міської ради довідки не можна брати до уваги, як докази, оскільки відомості викладені в них є недостовірними та свідчать про службове підроблення, суд вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , до Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання відновити порушене право - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22.06.2021 року.

СуддяЛ. І. Кодрян