Рішення № 97785748, 15.06.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13315/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна. Свої вимоги мотивував тим, що 18 вересня 2002 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого позивач придбав квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 17 січня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» в забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 2706/0108/88- 009 від 17 січня 2008 року, за яким банк видав позивачу кредит у розмірі 10000 доларів США на строк до 17 січня 2018 року, було укладено іпотечний договір № 2706/0108/88-009-Z-1, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 18 грудня 2019 року було зареєстровано право власності на спірну квартиру за Товариством з обмеженою відповідальність «Мегаінвест сервіс» та в подальшому продано ОСОБА_4 , яка 18 лютого 2020 року подарувала спірну квартиру ОСОБА_2 . Позивач вважає, що під час реєстрації права власності на спірну квартиру за Товариством з обмеженою відповідальність «Мегаінвест сервіс» було порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» не направлено позивачу письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та не було здійснено оцінку вартості предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У зв`язку з чим позивач просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1994119180000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною 20 грудня 2019 року за № 50365950; витребувати у ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

22 вересня 2020 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни (01030, вул. Хмельницького, 49, оф. 1, м. Київ) належним чином завірені матеріали реєстраційної справи, реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс».

07 жовтня 2020 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

10 листопада 2020 року ухвалою суду у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

17 грудня 2020 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачів та третьої осоиб про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

18 вересня 2002 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого позивач придбав квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

17 січня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» в забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 2706/0108/88- 009 від 17 січня 2008 року, за яким банк видав позивачу кредит у розмірі 10000 доларів США на строк до 17 січня 2018 року, було укладено іпотечний договір № 2706/0108/88-009-Z-1, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-18).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 51198655 від 18 лютого 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18 лютого 2020 року, зареєстрованого за № 1222 (а.с.19-20).

Позивач просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1994119180000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною 20 грудня 2019 року за № 50365950.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» не направлено позивачу письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та не було здійснено оцінку вартості предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» скористався своїм процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнав в повному обсязі, оскільки іпотечним договором від 17 січня 2008 року, а саме п. 12.3.1 визначено безумовне право на реєстрацію права власності на предмет іпотеки пі підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Крім того, рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржено лише в разі доведеності повного виконання основного зобов`язання.

Законний представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 скористалася своїм процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнавла в повному обсязі, оскільки іпотечним договором від 17 січня 2008 року, а саме, п. 12.3.1 визначено безумовне право на реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Третя особа ОСОБА_4 скористалася своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнала повністю, оскільки позивачем не надано доказів обгрунтованності позову.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації скористався своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову, відповідно до яких просить прийняти рішення в найкращих інтересах дитини та відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не скористався своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини врегульовано Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії, далі - Закон № 1952-ІV), «Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також будівлі, споруди чи інше майно, безпосередньо пов`язане землею, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з абзацом 3 частини п`ятої статті 3 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За правилами частини шостої наведеної статті будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 1952-ІV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (право власності на нерухоме майно та інші речові права відповідно до закону), є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За правилами частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Пунктом 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок), визначено, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видача нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передача заставної, видача дубліката заставної проводяться відповідно до вимог закону, цього Порядку та з урахуванням особливостей, зазначених у цьому розділі.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 Закону № 1952-ІV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, на нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, необхідних для державної реєстрації змін умов обтяження на підставі договору іпотеки в частині зміни іпотекодержателя, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 16 Закону № 1952-ІV.

Згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про заставу», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами ? резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України N 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України N 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, суд вважає, що з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації права власності.

З вимогами про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності позивач не звертався.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, який зводиться до права осіб цивільних правовідносин вільно розпоряджатися своїми матеріальними правами та процесуальними засобами їх здійснення, суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, з урахуванням вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права про скасування державної реєстрації права власності, є неефективним.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності.

Крім того, оскільки позовні вимоги про витребування майна є похідними від позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності, тому вони задоволенню не підлягають.

За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна повністю.

Керуючись ст.129 Конституції України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії рейдерству", Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності, витребування майна відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна