Рішення № 97785686, 20.04.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/21240/19

провадження № 2/753/3358/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ;

представника відповідача Кір`якова А.С. ;

представника третьої особи Демеденко О.О.;

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3 ) звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач, Комунальне підприємство «Київблагоустрій»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (далі - Третя особа, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища) про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 126 100 грн., моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 серпня 2019 року Комунальним підприємством «Київблагоустрій» проводились дії по фізичному знищенню та руйнуванню приватних гаражів у Дарницькому районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 як самовільно встановлених елементів благоустрою. В результаті таких дій, було знищено майно Позивача, розташоване на сусідній ділянці: гараж за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 була власником окремо збудованого гаража з погребом та оглядовою ямою в садибі житлового будинку, загальною площею 16,10 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності Позивача підтверджується договором купівлі-продажу гаража від 05 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 3у-2084 Сьомою київською державною нотаріальною конторою, витягом з Державного реєстру правочинів № 25891711 від 05.07.2006 року та технічним паспортом на гаражний бокс індивідуальний, реєстровий номер № 67/20234.

Позивач зазначила, що внаслідок незаконних дій працівників Комунального підприємства «Київблагоустрій» ОСОБА_3 було завдано матеріальних збитків на суму 126 100 грн. (сто двадцять шість тисяч сто гривень), що підтверджується Звітом про оцінку гаража за адресою: АДРЕСА_2 , з висновком про вартість майна, підготовленого ТОВ «Адаміл» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 670/17 від 04.07.2017 року, виданий Фондом Державного майна України).

Крім матеріальних збитків, Позивач зазначила, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у завданні негативних наслідків в результаті незаконного знищення приватного майна. До негативних наслідків Позивач відносить душевні страждання у зв`язку з втратою приватної власності, фіксованість уваги на проблемах притягнення винних до відповідальності, необхідність звертатись до різних органів державної влади та місцевого самоврядування з метою отримання документів, для встановлення причин знищення майна та визначення його ринкової вартості на момент такого знищення.

Моральну шкоду ОСОБА_3 оцінила у 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 року головуючим суддею по розгляду справи визначено суддю Дарницького районного суду м. Києва Даниленка В.В.

Ухвалою судді від 17.02.2020 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.09.2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від головуючим суддею по розгляду справи визначено суддю Дарницького районного суду м. Києва Каліушка Ф.А.

Ухвалою судді від 15.09.2020 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні Представник Позивача позов підтримав повністю, наполягаючи на його задоволенні з наведених у позовній заяві підстав.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що гараж був тимчасовою спорудою та підлягав демонтажу для забезпечення благоустрою території.

Третя особа в задоволенні позову просила відмовити. Надала до суду пояснення щодо заявлених позовних вимог, зазначивши, що відсутні протиправні дії та вина Відповідача та Третьої особи, оскільки Позивачем не оскаржено припис та доручення відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач надала відповідь на відзив та заперечення на пояснення, відповідно до яких не погоджується з викладеними аргументами та вважає їх необґрунтованими.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача та Третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу гаража від 05 липня 2006 року, реєстраційний номер № 3у-2084, витягом з Державного реєстру правочинів №25891711 та технічним паспортом на гаражний бокс індивідуальний, реєстровий номер № 67/20234, гараж за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Демонтаж гаража здійснено КП «Київблагоустрій» 30 серпня 2019 року на виконання доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 28 серпня 2019 року № 064-4913 (далі за текстом - доручення № 064-4913).

Доручення № 064-4913 від 28 серпня 2019 року було прийнято відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.01.2011 року № 94 (зі змінами), Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 та з урахуванням Протоколу засідання робочої групи щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27 серпня 2019 року № 139.

Відповідно до доручення № 064-4913 Комунальному підприємству «Київблагоустрій» було доручено: вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою; проінформувати Департамент у встановленому законодавством порядку.

Так, у п. 1-7 доручення № 064-4913 зазначено елементи благоустрою (тип об`єкту: гараж) у Дарницькому районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 та підстави їх демонтажу: окремі приписи від 20 серпня 2019 року.

Судом встановлено, що гараж ОСОБА_3 , який було знесено КП «Київблагоустрій», знаходився за іншою адресою: АДРЕСА_2 ..

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівель них виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно Правил благоустрою міста Києва № 1051/1051 «тимчасова споруда» - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо (абз. 16 Розділу І).

У відповідності до Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181).

Згідно з ч. 2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно технічного паспорту, реєстровий № 67/20234 на гараж за АДРЕСА_2 , основними конструктивними елементами гаража були фундамент, стіни, покрівля, перекриття та підлога.

На ст. 16 Звіту про оцінку гаража, підготовленого ТОВ «Адаміл» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 670/17 від 04.07.2017 року, виданий Фондом Державного майна України), оцінювальний об`єкт - одноповерховий окремо розташований цегловий гараж з оглядовою ямою і погребом, що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , мав наступні основі конструктивні елементи: фундамент (бетонний), стіни (цегляні), перекриття (залізобетонне), дах (плаский, покрівля рулонна), підлога (цементно-піщана), отвори (металеві). Інженерне забезпечення: електропостачання. Оздоблення: пофарбовані стіни.

Відповідно до абз. 12 п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуд України від 24.05.2001 № 127 (далі Інструкція № 127) гараж - будівля (споруда), частина будівлі (споруди) або комплекс будівель (споруд) із приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання автотранспортних та інших мототранспортних засобів, з елементами технічного обслуговування (або без таких).

Враховуючи вищезазначене, гараж за адресою: АДРЕСА_2 , не належав до малих архітектурних форм або тимчасових споруд, а тому не підлягав демонтажу у порядку, визначеному Правилами благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051.

Судом встановлено на підставі поданих сторонами доказів та пояснень представників Відповідача та Третьої особи, що перед виконанням доручення № 064-4913 не було перевірено адресу гаража, що належав Позивачу та не було перевірено чи відносився цей гараж до малих архітектурних форм або тимчасових споруд.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення у ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Одночасно, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року № 401-ХІV у зв`язку із здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Між тим, правові, економічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-ІV (далі - Закон № 2807-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2807-ІV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва, які, згідно зі статтею 34 Закону № 2807-ІV є нормативно-правовим актом, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розроблено на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування, розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (пункти 1, 7,8 частини другої статті 34 Закону № 2807-ІV).

Відповідно до пункту 13.1.1 Правил благоустрою міста Києва № 1051/1051 розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За приписами пункту 13.2.3. Правил благоустрою міста Києва № 1051/1051 самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені у приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі, якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об`єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Відповідно до п. 20.2.11 Правил благоустрою міста Києва № 1051/1051 у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП «Київблагоустрій» самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т.ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовано, або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об`єктів сезонної роздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об`єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі, елементу об`єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ цих Правил.

При цьому відповідно до п. 19.1.1 Правил благоустрою міста Києва № 1051/1051 контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у місті Києві рад (районних у місті Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об`єктів благоустрою.

Водночас, згідно п. 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва № 1051/1051, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.

Наведене свідчить, що винесення припису є результатом проведеної перевірки, у якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення майна або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами в разі відсутності відповідних дозвільних документів.

Всупереч вищезазначених вимог КП «Київблагоустрій», чи будь-яким іншим контролюючим органом, зазначеним у п. 19.1.1. Правил № 1051/1051, не було належним чином проведено перевірку щодо наявності причин та умов, які можуть спричинити порушення благоустрою Позивачем та не було винесено припис щодо самовільного розміщення (встановлення) гаража саме за адресою АДРЕСА_2 . У Дорученні № 064-4913 відсутня інформація про гараж, за цією адресою.

Відповідно до абз. 1 та абз. 2 п. 13.3.2. Правил № 1051/1051 у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

У разі якщо власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, не здійснює демонтаж (переміщення) цього засобу в строки, зазначені в приписі, Департамент промисловості та розвитку підприємництва, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) негайно вживають заходів щодо організації демонтажу (переміщення) самовільно розміщеного (встановленого) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

Положеннями п. 13.3.3. Правил № 1051/1051 визначено, що рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Рішення про демонтаж (переміщення) самовільно розміщеного (встановленого) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом промисловості та розвитку підприємництва.

Для проведення демонтажу малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі створюється комісія у складі представників Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та/або структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва (у разі демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі), підприємства, яке здійснює демонтаж, перевезення, зберігання малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, представника міліції, власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності).

За результатами проведеної роботи комісії складають акти демонтажу (переміщення) у двох примірниках, які містять такі дані:дата, час, адреса (місцезнаходження), підстави проведення демонтажу (переміщення);прізвище, ім`я, по батькові та посади членів комісії, представника підприємства, яке проводить демонтаж (переміщення), перевезення, зберігання, представника міліції та власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності);опис малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (геометричні параметри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання тощо), перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень з обов`язковою фотофіксацією.

Після проведення демонтажу (переміщення) здійснюється фотофіксація місця, звільненого від самовільно розміщеного (встановленого) об`єкта (засобу).

Тобто, нормативно визначеною процедурою регламентовано чіткий порядок примусового демонтажу елементів благоустрою, одним з обов`язкових етапів якого є перевірка дозвільних документів, складання контролюючим органом та доведення до відома правопорушника припису про необхідність усунення виявленого правопорушення у визначений спосіб, тобто надання можливості підконтрольному суб`єкту самостійно вжити заходи, націлені на відновлення правового режиму.

Комунальним підприємством «Київблагоустрій» було знищено майно ОСОБА_3 всупереч вимогам діючого законодавства, чим завдано матеріальної та моральної шкоди.

Позивача, як власника майна, ніхто не попереджав про демонтаж. За її участі не проводились комісійні обстеження, не складались акти порушень, не вручались протоколи про порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, не викликали до суду, ні працівники КП «Київблагоустрій», ні працівники Департаменту міського благоустрою.

Відповідач не надав суду докази, які б свідчили про спростування тверджень Позивача, щодо неправомірних дій та не надав належних та допустимих доказів та не повідомив про підстави звільнення від доказування, про спростування розміру завданих збитків та моральної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конституцією України передбачено захист права власності.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Змістом права власності є правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що вартість гаража станом на дату його руйнування становила 126 100 грн., що підтверджується Звітом про оцінку гаража за адресою: АДРЕСА_2 , підготовленого ТОВ «Адаміл» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 670/17 від 04.07.2017 року, виданий Фондом Державного майна України).

Відповідачем заявлений розмір матеріальної шкоди не спростовано.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» -«...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 5 000 грн.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив ЄСПЛ в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (№ 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (№ 49429/99).

У рішенні ЄСПЛ від 04 липня 2019 року у справі «Світлана Іванівна Ільченко проти України» (заява № 47166/09), ЄСПЛ дійшов висновку про порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції за твердженням Заявниці про незаконне позбавлена майна, у зв`язку з демонтажем її гаража.

При цьому ЄСПЛ нагадав, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три норми, які стосуються права власності: перше правило має загальний характер і передбачає принцип мирного володіння майном; друге правило стосується позбавлення майна та передбачає умови його позбавлення; третє правило покладає на держави обов`язок здійснювати контроль за використанням майна відповідно до загальних інтересів.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 12, 78, 81, 141, 174, 178, 263 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 316, 317, 3321, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 126 100 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а також судовий збір у сумі 1 310,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.