Рішення № 97785501, 10.06.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1162/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

10 червня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ажіо» про визнання дій протиправними, скасування висновку та консультацій, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Ажіо» про визнання дій протиправними, скасування висновку та консультацій. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 16.11.2020р. підприємство за заявою ОСОБА_2 зробило висновок зі звіту про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості об`єкту нерухомості від 16.11.2020р., а саме квартири АДРЕСА_1 та надало дві консультації №2181/20 від 16.11.2020р. щодо ймовірної вартості квартири АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення 117 по АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що суб`єкт оціночної діяльності протиправно, порушив вимоги законодавства без дослідження об`єктів нерухомості і визначив ринкові ціни.

Так, вказує, що замовником є ОСОБА_2 , яка не є власником майна, доручень та довіреностей на проведення оцінки майна їй не видавались; оцінка проводилась без фактичного дослідження (огляду) майна і згоди власника; майно не покращувалось за станом, а руйнувалось з часом; неправильно вказані житлова та загальна площа майна; оцінка проведена за викраденими технічним паспортом та договором купівлі-продажу; на всіх документах, виданих 16.11.2020р. – різні підписи за своєю формою не ідентичні як оцінювача, так і директора.

Таким чином, позивач просить суд, - визнати незаконними та протиправними дії осіб ПП «Ажіо», які полягають у порушенні законодавства України при оцінці від 16.11.2020р. та висновку вартості квартири АДРЕСА_1 , консультації по вартості квартири АДРЕСА_2 та консультації по вартості нежитлового приміщення №117, що по АДРЕСА_4 ; скасувати висновок зі звіту про незалежну оцінку про визначення ринкової вартості від 16.11.2020р. та консультацій від 16.11.2020р.

Ухвалою суду від 01.03.2021р. прийнято до провадження справу та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем відзив на позов поданий не був.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав доводи позову та просив його задовольнити. Вважає, що відповідач порушуючи законодавство, таким чином, - сприяє ОСОБА_2 викрасти у позивача майно.

Під час розгляду справи позивач зазначив, що необхідності залучати до участі у розгляді справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , немає, незважаючи на роз`яснення суду. Крім того, судом ОСОБА_2 повідомлялась про розгляд даної справи, але вона не скористалася правом подати заяву про залучення її до участі у справі.

В судове засідання відповідач не з`явився, будучи неодноразово належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено. Відзив на позов не подано.

Суд ухвалив про заочний розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 16.11.2020р. Приватне підприємство «Ажіо» за заявою ОСОБА_2 на підставі укладеного між сторонами договору №218/20 від 16.11.2020р. зробило висновок зі звіту про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості об`єкту нерухомості від 16.11.2020р., а саме квартири АДРЕСА_1 (ринкова вартість визначена у 1054500грн. без врахуванням ПДВ, оцінювач ОСОБА_3 , директор ОСОБА_4 ; надані технічний паспорт та договір купівлі-продажу; мета – визначення ринкової вартості об`єкта оцінки з метою вирішення цивільно-правових спорів) та на підставі заяви ОСОБА_5 та укладеного між сторонами договору №2181/20 від 16.11.2020р. надало дві консультації №2181/20 від 16.11.2020р. щодо ймовірної вартості квартири АДРЕСА_2 , яка могли би становити – 997500грн. та нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , яка би могла становити – 228800грн.

При цьому, ОСОБА_3 , яка є оцінювачем, має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №748/20 від 18.08.2020р. та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №581 від 04.07.2020р. Крім того, ПП «Ажіо», як суб`єкт оціночної діяльності має відповідний сертифікат №858/20 від 24.09.2020р., що виданий ФДМ України.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ.

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону, процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст.4 Закону, професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема у таких формах: практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна; консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб`єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі тощо.

Суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону п.2 ч.1 ст. 5 цього Закону). Вимоги до оцінювача викладені у статті 6 Закону.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін ч.1 ст. 7 Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті 11 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III).

Крім того, за нормами статті 11 Закону, передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов`язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови. Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов`язки та відповідальність оцінювача (суб`єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Частина 1 статті 12 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III: звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 32 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не зазначено обставин, за яких є підстави вважати, що його цивільні права порушені відповідачем, не визнані або оспорюються, враховуючи норми ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України.

Крім того, викладені позивачем доводи також не дають підстав для задоволення позову.

Суд вважає, що звіт про оцінку майна не створює для жодної сторони жодних наслідків і є результатом діяльності - суб`єкта господарювання - суб`єкта оціночної діяльності. Також, судом встановлено, що для визначення ринкової вартості об`єкта нерухомого майна, про що свідчить висновок зі звіту від 16.11.2020р., - стороною договору, укладеного із ПП «Ажіо», були надані документи: техпаспорт та договір купівлі-продажу. Даних про те, що такі документи були викрадені чи отримані у незаконний спосіб, зокрема у позивача по справі ОСОБА_1 , немає.

До того ж, як зазначалось вище, метою визначення ринкової вартості нерухомого майна є вирішення цивільно-правових спорів. Правова природа звіту, який є документом, що фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Отже, в разі, якщо ОСОБА_2 використовує висновок зі звіту від 16.11.2020р. як доказ в обгрунтування своїх доводів під час розгляду справи (цивільної, господарської, адміністративної), то ОСОБА_1 (якщо є учасником такої справи) вправі спростувати її доводи, надавши висновок відповідної експертизи, складений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Крім того, на думку суду, відповідач мав право надавати консультацію особі, яка звернулася до підприємства щодо визначення ймовірної ринкової вартості об`єкта нерухомого майна. При цьому, враховуючи норми чинного законодавства, для цього не має необхідності доводи той факт, що така особа є власником нерухомого майна, враховуючи норми ст. 4 згаданого Закону.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: - недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК); - поширення про особу недостовірної інформації (ст. 277 ЦК); - розкриття таємниці про стан здоров`я особи (ст. 286 ЦК); - піддання фізичної особи катуванню, жорстокому або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ст. 289 ЦК); - неповага до гідності та честі особи (ст. 297 ЦК); - протиправне позбавлення права власності чи його обмеження (ст. 321 ЦК); - безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); - створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК); - неправомірне використання твору без згоди автора (ст. 443 ЦК); - невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язання (ст. 610 ЦК); - безпідставна одностороння відмова від договору (ст. 651 ЦК); - продаж товару неналежної якості (ст. 678 ЦК); - втрата (нестача) чи пошкодження речі (ст. 951 ЦК); - спричинення фізичній чи юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди (ст.ст. 1166 - 1167 ЦК).

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права. Таким випадком може бути невизнання нотаріусом дійсності на цього стороною правовстановлюючого документа при укладенні договору.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Визначеними ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними та протиправними дій осіб ПП «Ажіо» щодо складання висновку та надання консультацій, скасування висновку та консультацій, то такий спосіб захисту прав та інтересів особи не може бути застосований, оскільки він не є належним.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 11.02.2015р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ажіо» про визнання дій протиправними, скасування висновку та консультацій, - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька