Рішення № 97785394, 18.06.2021, Зарічненський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

смт Зарічне

18 червня 2021 року Справа № 561/370/21

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

за участю секретаря Расевич Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Зарічне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Локницької об`єднаної територіальної громади Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Універсальна товарна біржа “Україна - Захід” про визнання дійсним договору купівлі – продажу майна та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову (позиція позивача):

Як зазначає позивач у позовній заяві - 14 лютого 2012 року між ним та ліквідатором СВК “Полісся” Тихончук Л. Х. (далі – продавець), був укладений договір купівлі – продажу нерухового майна (далі – договір). За умовами п. 1 договору СВК “Полісся”, в особі ліквідатора ОСОБА_2 продав, а позивач купив приміщення зерноскладу, загальною площею 737,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі – нерухоме майно). Також згідно цього ж пункту договору та протоколу проведення публічних торгів №1-Н/П від 14 лютого 2012 року, вартість нерухомого майна становила 9500,00 грн., які покупець зобов`язувався сплатити на рахунок продавця упродовж 10-ти банківських днів, що він і зробив.

Як зазначає позивач, договір не був посвідчений нотаріусом, оскільки продавець не здійснив, необхідні для цього дії та не надав документів про первинну реєстрацію майна, що призвело до його продажу, без необхідних правовстановлюючих документів на майно та без внесення відомостей щодо нього до Реєстру права власності на нерухоме майно без яких неможливо нотаріально посвідчити та зареєструвати договір купівлі – продажу від 14 лютого 2012 року.

Разом з тим продавець виготовив технічний паспорт на майно, а також йому присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 . На неодноразові звернення позивача до продавця з вимогою, щодо нотаріального оформлення договору купівлі – продажу йому було відмовлено та у подальшому, згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 20 червня 2012 року у справі №8/18 було припинено державну реєстрацію СВК “Полісся” з 05 липня 2012 року.

Таким чином позивач, на даний час, позбавлений можливості вирішити спір у позасудовому порядку, а також позбавлений можливості розпоряджатись своїм майном, оскільки державний нотаріус Герман В. М. відмовила йому у прийнятті в якості правовстановлюючого документа на нежитлову будівлю біржовий договір купівлі – продажу майна.

Покликаючись, на дотримання усіх умов, досягнення згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для укладення договору, позивач просить визнати дійсним договір, а також визнати за ним право власності на нерухоме майно за цим договором.

Заяви, пояснення та клопотання учасників справи, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 24 травня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача – адвокат Марчук В. І., подав суду заяву від 18 червня 2021 року (а. с. 36) в якій просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача - Локницької об`єднаної територіальної громади (правонаступник Локницької сільської ради) належним чином, завчасно (31 травня 2021 року) повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що доводиться рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3400002595027 (а. с. 34), проте у судове засідання не з`явився. Подав суду відзив на позовну заяву від 10 червня 2021 року (а. с. 35) у якому, вважаючи вимоги ОСОБА_1 підставними, просив їх задовольнити.

Згідно із частинами 3 та 4 ст. 8 Закону України “Про добровільне об`єднання територіальних громад”. ОТГ є правонаступником усього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Юридична особа – сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб – сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися.

Таким чином відповідач - Локницька об`єднана територіальна громада, на території якої знаходиться нерухоме майно – приміщення зерноскладу, загальною площею 737,3 кв. м., що по АДРЕСА_1 є належним відповідачем.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Універсальної товарної біржі “Україна - Захід” отримано пояснення (а. с. 31-32) за змістом якого така позовні вимоги підтримує та підтверджує факт укладення Договору між нею з однієї сторони та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Полісся”, в особі ліквідатора Тихончук Л. Х., яка діяла у процесі процедури банкрутства СВК “Полісся”, згідно Постанови Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2010 року у справі №8/18. Зокрема у пояснені вказано, що 14 лютого 2012 року було проведено біржові торги з продажу приміщення зерноскладу, загальною площею 737 кв. м., яке знаходиться по АДРЕСА_1 та належало СВК “Полісся”. Результати торгів оформлялись протоколом №1-Н/П від 14 лютого 2012 року, переможцем визнано ОСОБА_1 – позивача, який сплатив за нерухоме майно 9500,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності і якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Як вбачається з інформації у відкритому доступі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за параметрами пошуку Сільськогосподарський виробничий кооператив “Полісся”, ЄДРПОУ 03775061 (далі – СВК “Полісся”) (а. с. 10-11) припинено діяльність у зв`язку з визнанням банкрутом, згідно рішення Господарськьго суду Рівненської області від 20 червня 2012 року у справі № 8/18, яке набрало чинності 20 червня 2012 року, про що в реєстр внесено запис від 05 липня 2012 року.

У процедурі ліквідації СВК “Полісся” арбітражним керуючим Тихончук Л. Х. від його імені, діючої на підставі постанови господарського суду від 08 липня 2010 року у справі № 8/18, згідно Протоколу №1-Н/П проведення прилюдних біржових торгів від 14 лютого 2012 року (а. с. 7), було укладено Договір купівлі – продажу від 14 лютого 2012 року (а. с. 6) за умовами якого переможець торгів ОСОБА_1 (позивач) приймає майно – приміщення зерноскладу, загальною площею 737,3 кв. м., яке знаходиться по АДРЕСА_1 за ціною 9500,00 грн.

Вказане нерухоме майно передано покупцю згідно Акту прийому – передачі майна від 01 березня 2012 року до договору купівлі – продажу від 14 лютого 2012 року (а. с. 8).

Як вбачається з квитанцій до прибуткового касового ордера №3, 4, 5 від 14 лютого 2012 року, 01 березня 2012 року (а. с. 9) позивач сплатив за Договором купівлі - продажу нежитлового приміщення 9500,00 грн.

Відповідно до листа Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації №847 від 26 лютого 2021 року (а. с. 14) інвентаризаційна вартість нерухомого майна, станом на 26 лютого 2021 року становить 180098,00 грн. та згідно реєстрових книг бюро право власності на нього не зареєстровано.

Як слідує з технічного паспорта на будівлю зерноскладу, що по АДРЕСА_1 (а. с. 15-21), такий виготовлено станом на 26 лютого 2021 року на прізвище ОСОБА_1 .

Згідно листа на прізвище представника позивача ОСОБА_3 вих. № 10/04/21 від 10 квітня 2021 року (а. с. 23) підтверджено факт укладення Універсальною товарною біржею “Україна - Захід” з однієї сторони та СВК “Полісся” з іншої, в особі ліквідатора Тихончук Л. Х. біржових торгів приміщення зерноскладу, результати торгів оформлені Протоколом 1-Н/П від 14 лютого 2012 року, переможцем торгів є ОСОБА_1 , який придбав це майно за 9500,00 грн.

З відповіді Державного нотаріуса Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області №1-16/245 від 03 квітня 2021 року (а. с. 22) вбачається, що ОСОБА_1 звертався до нотаріуса щодо посвідчення договору купівлі продажу, відповідно до Протоколу №1-Н/П прилюдних торгів. Проте нотаріус відмовив у його посвідченні з підстав відсутності правовстановлюючих документів на майно – приміщення зерноскладу банкрута СВК “Полісся” та рекомендував звернутись до суду.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої ст. 328 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У справах про визнання дійсним договору купівлі-продажу сторонами є саме сторони такої угоди, при цьому продавцем майна має бути його власник, який наділений повним обсягом прав щодо визначення долі майна та розпорядження ним.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У Постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 635/3293/13, висловлено правову позицію, що однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з ч. 3 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

У ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Предметом цього позову є правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, зокрема приміщення зерноскладу, загальною площею 737,3 кв. м., яке знаходиться по АДРЕСА_1 за ціною, на дату продажу 9500,00 грн.

Продаж здійснювався арбітражною керуючою Тихончук Л. Х у процесі процедури банкрутства СВК “Полісся”, діяльність якого на даний припинена з 05 липня 2012 року, шляхом проведення прилюдних біржових торгів, оформлених Протоколом 1-Н/П від 14 лютого 2012 року та у подальшому з укладенням договору купівлі - продажу цього майна, за яке була сплачена повна вартість згідно договору, а також таке передано актом приймання передачі позивачеві від 01 березня 2012 року.

У матеріалах справи міститься лист Універсальної товарної біржі “Україна - Захід” (а. с. 23) про те, що протокол за результатом проведених біржових торгів у судовому порядку не оскаржувався, а договір купівлі – продажу укладався між переможцем торгів ОСОБА_1 та власником майна (продавцем) СВК “Полісся”.

Слід зазначити, що, оскільки реєстрація СВК “Полісся” припинена, позивач втратив можливість нотаріально посвідчити договір купівлі – продажу, але раніше було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 03 квітня 2021 року звертався до нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі – продажу відповідно до протоколу № 1-Н/П, однак нотаріус відмовив йому у цьому з підстав відсутності правовстановлюючих документів на придбане майно. А оскільки на даний час неможливо у позасудовому порядку набути право власності, за встановлених судом обставин звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно є підставним та ефективним способом захисту прав позивача на мирне володіння майном, яке він вважає порушеними.

За встановлених судом обставин звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі – продаж у майна та визнання права власності на нього є ефективним способом захисту прав, які він вважає порушеним, оскільки відсутні документи що підтверджують право власності продавця на це майно, а також втрачена можливість їх отримання у позасудовому порядку.

На підставі ст. ст. 220, 328 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Локницької об`єднаної територіальної громади. Вараського району, Рівненської області (місцезнаходження: с Локниця, Вараського району, Рівненської області, ЄДРПОУ 04385681), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Універсальна товарна біржа “Україна - Захід” (місцезнаходження: вул. Кавказька, 3 м. Рівне, 33013, ЄДРПОУ 32922461) про визнання дійсним договору купівлі – продажу майна та визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати дійсним біржовий договір купівлі – продажу приміщення зерноскладу, загальною площею 737,3 кв. м., що знаходиться за АДРЕСА_3 на даний час Вараського) району Рівненської області від 14 лютого 2012 року – укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Полісся” в особі ліквідатора Тихончук Лесі Хотіївни та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю - приміщення зерноскладу, загальною площею 737,3 кв. м., що знаходиться за АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 18 червня 2021 року.

Суддя А. В. Дідик