Рішення № 97785116, 07.06.2021, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/902/21

Провадження № 2/366/436/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 червня 2021 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Ткаченка Ю.В., при секретарі – Євтушенко В.Д., розглянувши в підготовчому судовому засіданні в смт.Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача – адвоката Працюка В.Л. до Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення приналежності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Працюка В.Л. звернувся до суду з позовом про встановлення приналежності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 заповіту не укладала.

На момент смерті ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності мала:

-житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку, яка розташована на території Красятицької сільської ради Поліського району Київської області, розміром 8,72 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебувала у користуванні КСП «Нива».

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її син, ОСОБА_1 . Інших спадкоємців не має (спадкова справа № 466/2019).

При зверненні позивача до Іванківської районної державної нотаріальної контори з прохання видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, позивачу було відмовлено, оскільки сертифікат не належить померлій (розбіжність по-батькові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ).

Враховуючи наведене просить встановити факт належності ОСОБА_2 , 1917 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0331757, зареєстрованого 21 липня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 250 та виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Також просить визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на спадкове майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на право на земельну частку (пай), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 8,72 га в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі, що належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) КСП «Нива», серії ЧР № 0331757, зареєстровано 21 липня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 250 та виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

У підготовче судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача – адвокат Працюк В.Л. звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують.

Відповідач, Поліська селищна рада Вишгородського району Київської області, звернулася до суду з листом про те, заперечень проти позову не має, просять розглядати справу без участі представника сільської ради.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідач позов визнали.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, в зв`язку з неявкою в судове засідання сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту зазначених норм права, а також роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Красятицької сільської ради Поліського району Київської області) (а.с.6), копією посвідки про народження ОСОБА_1 (а.с.8), архівною довідкою за № 01-43/306 від 27.02.2018 року, виданої Державним архівом Київської області (а.с.9).

Оскільки по батькові спадкодавиці в Сертифікаті на право на земельну частку (пай) Серія ЧР № 0331757 зазначено неправильно, а саме: « ОСОБА_4 » і відсутня можливість внесення змін до правовстановлюючого документу, то суд вважає, що слід встановити факт належності ОСОБА_2 вище вказаного сертифікату, виданого на підставі рішення голови Поліської райдержадміністрації. Іншим способом, окрім судового, позивач захистити свої права не може.

Даний факт знайшов своє підтвердження в суді.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Згідно ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Іванківської районної державної нотаріальної контори за № 1311-02-31 від 26.11.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), оскільки сертифікат не належить померлій (розбіжність по-батькові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) (а.с.12).

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У зв`язку з тим, що на земельну ділянку Спадкодавця відсутній оригінал сертифікату - нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину на це майно.

Враховуючи те, що Спадкодавець набув майнове право на земельну ділянку, то, відповідно, і спадкоємець - позивач у справі - набув лише майнове право в порядку спадкування на дану земельну ділянку.

Ст.1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», зокрема пункту 11 «При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю».

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст.125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Сертифікату на право на земельну частку (пай); реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст.1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, встановлюється належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

З матеріалів справи слідує, що позивач, ОСОБА_1 здійснив всі дії, які необхідні для набуття права власності на спадкове майно, а саме: на земельну частку (пай), яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , тому позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішується судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

З матеріалів справи слідує, що позивачем судовий збір за подачу позову до суду сплачений.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268, 273, 315 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1225, 1235 ЦК України, ст.125 Земельного кодексу України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача – адвоката Працюка В.Л. до Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення приналежності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , 1917 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0331757, зареєстрованого 21 липня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 250 та виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право приватної власності на спадкове майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на право на земельну частку (пай), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 8,72 га в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі, що належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) КСП «Нива», серії ЧР № 0331757, зареєстровано 21 липня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 250 та виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Ю.В. Ткаченко