Рішення № 97784661, 09.06.2021, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/616/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Кельменці АГРО” про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

Представник позивачки ОСОБА_2 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить визнати договір оренди землі загальною площею 1,1612 га, кадастровий номер 7322083200:02:005:0280, який нібито був укладений 02.11.2019 року від імені ОСОБА_1 з ТОВ „Кельменці АГРО” недійсним. Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі зареєстрованого у Чернівецькій регіональній філії ДП „Центр ДЗК” № 041081400010 від 22.05.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивачки та заперечень відповідача.

У позовній заяві представник позивачки зазначила, що позивачка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку виданим Кельменецькою РДА 03 листопада 2019 року є власником земельної ділянки площею 1,1612 га. У жовтні 2019 року від ОСОБА_3 позивачка дізналася, що від її імені з ТзОВ „Кельменці АГРО” було укладено договір оренди земельної ділянки, який нібито було нею підписано 07 листопада 2009 року. Даний договір зареєстровано у Чернівецькій регіональній філії ДП „Центр ДЗК” 22 травня 2010 року. позивачка стверджує, що договір не міг бути укладений з тієї підстави, що на день підписання договору та передачі земельної ділянки перебувала за межами України. крім того, Держаний акт на право власності на земельну ділянку видано 03 листопада 2009 року. ОСОБА_1 не підписувала договір оренди земельної ділянки та не висловлювала волевиявлення на його укладення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовну заяву та пояснила, що не підписувала договорі оренди земельної ділянки, оскільки була закордоном.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що віза позивачки була короткостроковою і вона повинна була повернутися в Україну до 18 вересня 2009 року. У матеріалах справи відсутні докази, що позивачки не було в Україні. Конфлікт між сторонами ви ник у серпні 2019 року. Строк дії договору був по травень 2021 року. ТзОВ „Кельменці АГРО” в даний час не обробляє земельну ділянку позивачки, хоча обробляло її протягом тривалого часу.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалами суду від 30 листопада 2020 року судом було витребувано доказ та призначено почеркознавчу експертизу. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи. 05 березня 2021 рок провадження у справі було поновлено, оскільки до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,1612 га кадастровий номер 7322083200:02:005:0280. Вказана обставина стверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №179506 виданого 03 листопада 2009 року. Державний акт виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №628 ВМС 545301 від 13 березня 2009 року.

25 травня 2010 року у Чернівецькій регіональній філії ДП „Центр ДЗК” був зареєстрований договір оренди землі №253 між ОСОБА_1 та ТзОВ „Кельменці АГРО”. На витребуваному судом оригіналі договору дата його підписання сторонами зазначена як 02 листопада 2009 року.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 не підписувала такий договір.

Суд відхиляє як доказ того, що позивачка не підписувала договір оренди землі №253 від 02 листопада 2009 року паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 01 грудня 2000 року. Зокрема у паспорті відсутня відмітка про дату повернення ОСОБА_1 в Україну.

Суд вважає, що посилання представника позивачки на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №179506 видано 03 листопада 2009 року, а договір між сторонами укладено 02 листопада 2009 року, не свідчить не недійсність такого правочину. Зокрема, як вбачається із змісту державного акту, його видано на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №628 ВМС 545301 від 13 березня 2009 року, тобто право власності позивачки на земельну ділянку кадастровий номер 7322083200:02:005:0280 виникло у порядку спадкування до отримання державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №179506.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів та підтвердження того, що вона не підписувала договір оренди землі від 02 листопада 2009 року, а тому у задоволені позову слід відмовити.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України „Про оренду землі” (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України „Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року по праві № 145/2047/16-ц звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивачка звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельних ділянок, вважала порушеним, було усунення перешкод у користуванні належним їй майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту та недоведеності позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11,15, 202, 203, 205, 207, 205, 627 ЦК України, ст.ст. 14,15 Закону України „Про оренду землі”, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жительки с. Грушівці Дністровського району Чернівецької області, до товариства з обмеженою відповідальністю „Кельменці АГРО”, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35194329, яке розташоване в с. Грушівці Дністровського району Чернівецької області вулиця Центральна будинок 18Б, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 18 червня 2021 року.

Суддя: