Ухвала суду № 97778479, 18.06.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

18.06.2021

Справа №642/3552/21

Провадження № 1кс/642/1742/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Шрамко Л.Л., за участю секретаря Злобової Я.О., слідчого Соломенцева Р.В., власника майна ОСОБА_1 , представника власника майна адвоката Каткової А.Г., розглянувши клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковника Державного бюро розслідувань Соломенцева Руслана Вячеславовича про арешт майна у кримінальному провадженні №22021220000000037 від 15.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, -

встановив:

Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Соломенцев Р.В. звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №22021220000000037 від 15.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22021220000000037 від 15.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група військовослужбовців ХНУПС ім. Івана Кожедуба налагодили стійкий механізм викрадення та в подальшому реалізації військового майна, а саме: військового одягу, спальних мішків, тощо, що обліковується на балансі військово-навчального закладу.

Так встановлено, що курсант ХНУПС ім. Івана Кожедуба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи корисливий мотив, діючи за попередньою змовою з курсантом ХНУПС ім. Івана Кожедуба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також при сприянні на цей час невстановлених посадових осіб ХНУПС ім. Івана Кожедуба, здійснює розкрадання військового майна зі складів навчального закладу ХНУСП ім. Івана Кожедуба з метою подальшої його реалізації та особистого збагачення.

Викрадене військове майно, яке належить на праві власності Збройним силам України вказані особи вивозять зі складів військового-навчального закладу, та перевозять до гаражу, де здійснюється зберігання краденого військового майна та перепакування його перед відправкою через відділення поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта», або іншим чином.

Вказані відомості підтверджуються протоколами складеними за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій.

Окрім того, в ході досудового розслідування було проведено допит в якості свідка ОСОБА_3 , який зазначив, що 28.05.2021 використовуючи власний мобільний телефон здійснив дзвінок за номером телефону, який був розміщений під оголошенням на інтернет ресурсі “ОЛХ”, змістом якого був продаж військового майна — взуття. На дзвінок відповів раніше незнайомий йому ОСОБА_4 . Який в ході бесіди, повідомив про наявність у продажу військового майна (спальні мішки, однострій - куртка та штани). Після чого надіслав у месенджері VIBER, наявні розміри та кількість вказаного майна.

31.05.2021 близько о 18 год 40 хв поблизу будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_5 , де неподалік від гаражів, розташованих у дворі за вказаною адресою, на лавочці знаходились речі — 3 пари взуття (берці), 1 спальний мішок та 1 формений одяг. Після того, як ОСОБА_3 придбав вказане майно, ОСОБА_5 зазначив, що може продати також інше військове майно (спальні мішки, взуття та одяг), в різній кількості, про що повідомить мені пізніше. В подальшому, під час огляду вказаних речей, ОСОБА_3 побачив на спальному мішку бірку із надписом “Власність ЗСУ — не для продажу!”.

Таким чином, дії зазначених вище осіб підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, а саме: викрадення, військовослужбовцем військового майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. Санкція цього кримінального правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, та відповідно до ст. 12 КК України, воно віднесене до категорії особливо тяжких.

З метою відшукання та вилучення речей, які можуть містити відомості, що мають значення для досудового розслідування, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, тобто без ухвали слідчого судді, однак за наявності достатніх підстав вважати, що майно, яке належить ОСОБА_1 та може бути знищено, проведено обшук за адресою АДРЕСА_2 . Знищення речей, які перебувають в особистому користуванні ОСОБА_1 , може зашкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування. Окрім того, представником ХНУПС — заступником начальника льотного факультету у МПЗ підполковником Кагура А.М. надано дозвіл на проведення обшуку у вказаному приміщенні.

Під час обшуку за вказаною адресою було виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон марки Philips 199, IMEI: НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_1 ;

2) блокнот із зображенням Орла синього кольору;

3) блокнот бірюзового кольору з написом Notes book;

4) банківська картка ОТР Bank № НОМЕР_2 ;

5) банківська картка Альфа банку № НОМЕР_3 ;

6) банківська картка Приватбанку № НОМЕР_4 ;

7) банківська картка Приватбанку № НОМЕР_5 .

Постановою слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Соломенцева Р.В. від 11.06.2021 вказані речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Вилучені речі та документи містять відомості про злочинну діяльності фігурантів кримінального провадження та мають доказове значення для досудового розслідувань. Вказані документи містять інформацію про розподіл грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, між фігурантами у кримінальному провадженні. Зокрема, потребує встановлення факту розкрадання вказаного військового мана, що можливо виключно шляхом проведення слідчих (розшукових), процесуальних дій, експертних досліджень.

Вилучений мобільний телефон Philips 199, IMEI: НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_1 , може містити відомості, які мають важливе значення для досудового розслідування, а також свідчити про причетність інших осіб до вчиненого злочину. Зокрема, серед відомостей, які можуть мати значення для досудового розслідування, на вказаному мобільному телефоні можуть міститись фото-, відео записи, журнал телефонних дзвінків, SMS, MMS, повідомлення, а також листування яке здійснювалось у месенджерах, тощо.

Банківські картки свідчать про наявні банківські рахунки через які фігуранти здійснюють розрахунки в ході злочинної діяльності.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

На підставі вищевикладеного, з метою недопущення зникнення, втрати, пошкодження, приховування чи перетворення матеріальних об`єктів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження, слідчий звернувся з даним клопотанням до суду.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотанні. Зазначив, що банківські картки будуть повернуті, слід з`ясувати рух коштів для з`ясування надходження грошових коштів за речове майно.

Представник власника майна не заперечував щодо накладення арешту на баківські картки OTP Bank, Альфа Банку та однієї картки ПриватБанк, окрім картки №№ НОМЕР_4 , тому, що вона для отримання стипендії, також, не заперечувала щодо накладення арешту на блокноти та мобільний телефон. Зазначила, що вони отримали роздруківку щодо надходження грошових коштів, однак не отримали витяг стосовно руху грошових коштів.

Власний майна ОСОБА_1 підтримав думку представника.

Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021220000000037 від 15.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

В порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, тобто без ухвали слідчого судді, однак за наявності достатніх підстав вважати, що майно, яке належить ОСОБА_1 та може бути знищено, було проведено обшук за адресою АДРЕСА_2 , під час якого за вказаною адресою було виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон марки Philips 199, IMEI: НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_1 ;

2) блокнот із зображенням Орла синього кольору;

3) блокнот бірюзового кольору з написом Notes book;

4) банківська картка ОТР Bank № НОМЕР_2 ;

5) банківська картка Альфа банку № НОМЕР_3 ;

6) банківська картка Приватбанку № НОМЕР_4 ;

7) банківська картка Приватбанку № НОМЕР_5 .

Постановою слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Соломенцева Р.В. від 11.06.2021 вказані речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Вказані речі є речовими доказами, мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а їх повернення може призвести до їх знищення, втрати, пошкодження або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 237 КПК України вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Слідчим доведено, що зазначене вище вилучене майно, має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тому повернення вищевказаних речей може призвести до їх знищення, втрати, пошкодження або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що слідчим надано достатньо доказів, що вказані речі мають доказове значення для даного кримінального провадження, а також під час досудового розслідування може виникнути необхідність у проведенні судових експертиз і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання на накладення арешту на вказані вилучені речі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171-173 КПК України, слідчий суддя –

ухвалив:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Соломенцева Руслана Вячеславовича про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме на:

1) мобільний телефон марки Philips 199, IMEI: НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_1 ;

2) блокнот із зображенням Орла синього кольору;

3) блокнот бірюзового кольору з написом Notes book;

4) банківська картка ОТР Bank № НОМЕР_2 ;

5) банківська картка Альфа банку № НОМЕР_3 ;

6) банківська картка Приватбанку № НОМЕР_4 ;

7) банківська картка Приватбанку № НОМЕР_5 .

Зберігання зазначеного майна доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя Л.Л. Шрамко