Рішення № 97778397, 09.06.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/869/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого – Вовк Л. В.

з участю секретаря – Полешко О. С.,

представника позивача – ОСОБА_1 , Носенко О. А.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення ,

у с т а н о в и в :

В жовтні 2020 року позивач Харківський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття , посилаючись на наступні обставини.

Позов обґрунтовано тим, що 15.05.2020 р. до районного центру зайнятості з метою пошуку роботи звернулася ОСОБА_2 , якій, у відповідності до вимог чинного законодавства , було надано статус безробітної та з 15.05.2020 р. призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. З 13.08.2020 року припинено виплату по безробіттю , у зв`язку з встановленням факту подання ОСОБА_2 недостовірних даних , на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітної. Краснокутською районною філією Харківського обласного центру зайнятості проведена перевірка даних , які є підставою для надання статусу безробітної і виплати їй матеріального забезпечення та надання соціальних послуг , шляхом звіряння з інформацією Пенсійного фонду України про періоди зайнятості особи. За результатами звірки , встановлено , що ОСОБА_2 зазначила в заяві про надання / поновлення статусу безробітного недостовірні дані щодо дати звільнення з роботи - Краснокутського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №1 Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, а саме 14.05.2020 р. замість 15.05.2020 р.. В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 звільнена з роботи 15.05.2020 року . Внаслідок подання ОСОБА_2 центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного під час зайнятості (15.05.2020 р.) та зазначення в ній завідомо недостовірних даних щодо дати звільнення з роботи 14.05.2020 р. замість 15.05.2020, відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 15.05.2020 року по 05.08.2020 р в сумі 9670 грн 76 коп., чим завдано суттєвої майнової шкоди Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України ( далі-Фонлу). З метою досудового врегулювання спору, центром зайнятості пропонувалось відповідачу повернути зазначені кошти, однак ОСОБА_2 у добровільному порядку не бажає повертати виплачену допомогу по безробіттю .

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов, просять задовольнити.

Відповідач та її представник позов не визнали , просили відмовити , пояснивши , що в останній день роботи 14.05.2020 року в Краснокутському ДНЗ №1 відповідач отримала трудову книжку та на наступний день 15.05.2020 року на роботу не виходила, подавши до центру зайнятості заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю. Тому, на думку відповідача, недостовірні дані щодо свого звільнення , вона у вказаній заяві не зазначала та шкоду Фонду не завдала , окрім того самі працівники центру зайнятості повинні були перевірити дані викладені в заяві та звірити їх з наданими документами.

Суд , заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши письмові докази, допитавши свідків , дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, визначення способу захисту порушених прав покладається саме на позивача.

Судом встановлено , що 15.05.2021 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до Краснокутського районної філії Харківського обласного центру зайнятості про надання їй статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю. Так , у вказаній заяві ОСОБА_2 власноручно зазначила період роботи в Краснокутському ДНЗ №1 з 24.01.2019 року по 14.05.2020 року . При цьому у вказаній заяві , відповідач вказала , що не відноситься до зайнятого населення ,відповідно до ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» та через відсутність роботи ,не має заробітку або інших передбачених законодавстом доходів … З правами та обов`язками безробітного ознайомлена та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей . Проінформована , що після завершення карантину, зобов`язана протягом 10 робочих днів подати центру зайнятості оригінали документів, про що засвідчила власним підписом. ( а.с. 11,12).

Відповідно до Наказу Державного центру зайнятості від 10.04.2020 р № 27 , на період встановлення карантину обслуговування громадян (зокрема, прийом осіб, які шукають роботу, та зареєстрованих безробітних), надання інформаційних та консультаційних послуг, пов`язаних із працевлаштуванням, здійснюється дистанційно будь - якими засобами комунікації (телефонний зв`язок, електронні засоби тощо). Заява про надання/поновлення статусу безробітного, та заява про призначення/поновлення виплати допомоги по безробіттю, подаються особою, яка шукає роботу, для реєстрації в державній службі зайнятості як безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття та приймаються центрами зайнятості дистанційно.

В судовому засіданні було встановлено та не оспорюється сторонами , що заяву про надання /поновлення статусу безробітного та заяву про призначення /поновлення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2 15.05.2020 року подала до Краснокутського районної філії Харківського обласного центру зайнятості через скриньку кореспонденції .

15.05.2020 року ОСОБА_2 була зареєстрована як безробітна з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 ( а.с.5)

На підставі наказу Краснокутського районної філії Харківського обласного центру зайнятості № НТ 200515 від 15.05.2020 року , ОСОБА_2 надано статус безробітного та їй призначено і розпочато виплату допомоги по безробіттю. ( а.с. 13)

Згідно акту № 21 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 13.08.2020 р, під час звірки з підприємством встановлено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу в Краснокутський ДНЗ №1 24.01.2019 року за основним місцем роботи та за сумісництвом та звільнена з роботи та роботи за сумісництвом 15.05.2020 року . Встановлено порушення ст.36 Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття « та допомога по безробіттю підлягає поверненню . ( а.с.20-21)

Наказами Краснокутського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №1 від 15.05.2020 року № 44-к, 45-к , ОСОБА_2 за згодою сторін звільнена 15.05.2020 року з посади медичної сестри старшої та медичної сестри з дієтичного харчування ( за сумісництвом) ( а.с. 24,25)

Листом від 21.09.2020 р. № 02-09/1015, Краснокутська селищна рада Харківської області підтвердила факт виходу на роботу та отримання заробітної плати ОСОБА_2 за 15.05.2020 р. З копії табелю обліку робочого часу Краснокутського ДНЗ № 1 за травень 2020 року, копії розрахункового листка ОСОБА_2 за травень 2020 року, копії платіжних доручень, вбачається , що останнім днем роботи відповідача та розрахунку з нею , був 15.05.2020 року . Також, трудова книжка відповідача , підтверджує , що відповідач звільнена з роботи 15.05.2020 р, на підставі наказу , про що мається відповідний запис від 15.05.2020 року( а.с. 26-32)

Наказом № НТ 200813 від 13.08.2020 року , припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з припиненням реєстрації відповідача як безробітного , з причин встановлення факту подання зареєстрованим безробітнім недостовірних даних та документів , на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного , призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг , що мав місце протягом періоду реєстрації , відповідно до абз.18 п.п.1 п.30 Порядку реєстрації , перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб ,які шукають роботу , та припинено виплату допомоги по безробіттю з 13.08.2020 року.

Відповідно до наказу Харківського обласного центра зайнятості №1875 від 26.08.2020 р. підлягають поверненню кошти в розмірі 9670,76 грн виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за період з 15.05.2020 року по 05.08.2020 року ( а.с. 36).

У зв`язку з чим відповідачу направлено лист-претензію про повернення зазначених коштів , що слідує з копії листа від 27.08.2020 р..( а.с.37)

Допитані по справі свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили в суді, що є працівниками Краснокутського ДНЗ №1 , перебували в трудових відносинах з відповідачем і підтвердили , що останнім днем роботи ОСОБА_2 був 15.05.2020 року, звільнена з роботи за угодою сторін .

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застраховані особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За змістом п.1 ч.1 ст.43 Закону України « Про зайнятість населення» , статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Частиною 1 статті 45 Закону «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Згідно ст. 34 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Внаслідок подання ОСОБА_2 центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного під час зайнятості (15.05.2020 р) та зазначення в ній завідомо недостовірних даних щодо дати звільнення з роботи 14.05.2020 р, замість 15.05.2020 р., відповідач незаконно отримала допомогу по безробіттю за період з 15.05.2020 р. по 05.08.2020 р. в сумі 9670 грн. 76 коп., чим завдано суттєвої майнової шкоди Фонду.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Посилання представника відповідача на порушення вимог трудового законодавства роботодавцем , а саме , що в книзі обліку виходу працівників на роботу відстуній підпис ОСОБА_2 за 15.05.2020 р., відсутність підпису в наказі про звільнення під час ознайомлення з ним , копії яких надані позивачем , судом до уваги не приймається , оскільки вказані доводи не свідчать про порушення трудових прав та незаконність звільнення з роботи відповідача . Крім того , сама відповідач не скаржилася щодо незаконної ,на її думку, процедури звільнення з роботи.

Доводи представника відповідача про те, що в персональній картці № НОМЕР_1 створеній 15.05.2020 року, відсутній підпис ОСОБА_2 та дата припинення останнього виду зайнятості вказана 14.05.2020 року , що підтверджує , на думку представника , останній день роботи відповідача, суд до уваги не приймає , оскільки на період дії карантину, заява відповідача прийнята через кореспонденську скриньку та вказана персональна картка заповнювалася працівником центру зайнятості , у відсутності заявника , згідно заяви ОСОБА_2 , де нею власноручно вказано дату звільнення з роботи 14.05.2020 року .

Посилання представника відповідача , що ОСОБА_2 отримала трудову книжку 14.05.2020 р та на наступний день до роботи не приступала , спростовується показаннями свідків та наказами про звільнення відповідача, записами в трудовій книжці .

Пояснення представника відповідача , що до заяви ОСОБА_2 надавала витяг трудової книжки та , через неуважність працівника центру зайнятості ,допущені помилки під час реєстрації заяви , не підтверджені належними та допустими доказами .Представники позивача заперечують факт надання витягу трудової книжки разом з заявою в день звернення відповідача .

Інші доводи представника відповідача не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновку суду.

Крім того , представник відповідача зазначив , що позивач обрав невірний спосіб захисту . Суд до уваги вказані пояснення не приймає , оскільки визначення способу захисту порушених прав покладається саме на позивача та суд, розглядаючи позовну заяву по суті справи , вирішує питання чи були порушені і ким саме права позивача. Статтею 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Цією статтею також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Разом з тим у відповідності з вимогами ст.16 ЦК України та ст. 4, 5 ЦПК України особа вправі самостійно обирати спосіб захисту порушеного права. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності ефективного захисту, зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Конституційний Суд у своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом встановлено , що на момент звернення до центру зайнятості та отримання статусу безробітного, відповідач був зайнятою особою і не мав права на реєстрацію в центрі зайнятості, тому з вини ОСОБА_2 була незаконно нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 15 травня 2020 року по 05 серпня 2020 року в сумі 9670,76 грн ., чим завдано суттєвих збитків Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Вказана сума виплаченої допомоги по безробіттю підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на приписах закону, та надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, є належними, достовірними та допустимими.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 10, 12, 13, 81, 83, 258, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківського обласного центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 9670,76 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, а всього 11 772 ( одинадцять тисяч сімсот сімдесят дві) 76 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, або через Краснокутський районний суд Харківської області , протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.06.2021 року.

Учасники справи :

Позивач : Харківський обласний центр зайнятості : юридична адреса: вул. Броненосця Потьомкін, 1а, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 03491277;

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Л. В. Вовк