Ухвала суду № 97777837, 17.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18388/20

Провадження № 2-з/638/318/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В.В.

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Харківської місткої ради про вжиття заходів забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Представник позивача Харківської місткої ради звернувся до суду з заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо торгівельного павільйону № 5 - громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101) та заборонити ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо торгівельного павільйону № 6 - громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101).

Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що Інспекцією з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради під час здійснення заходів самоврядного контролю виявлено факт розміщення на земельній ділянці біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 тимчасових споруд.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на майно по АДРЕСА_1 торговельний павільйон № 5 - громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м, та торгівельний павільйон № 6 - громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі довідок № 753159 від 09.09.2020 та на підставі технічних паспортів б/н від 08.09.2020, виданих ФОП ОСОБА_2 та договорів купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та № 48 від 10.02.2014.

Викладене вище свідчить про те, що у відповідача під час державної реєстрації в 2020 році був відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних об`єктів до експлуатації. Однією з підстав державної реєстрації права власності на спірне майно є договори купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та № 48 від 10.02.2014. Однак, вказані договори не можуть бути підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно оскільки предметом вказаного договору є металеві конструкції— торгівельні павільйони№№ 5, 6, котрі не є нерухомим майном. Отже, реєстрація прав на вказані вище об`єкти проведена з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до інформації відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (лист від 17.11.2020 № 2752/116-20) станом на 29.12.2012 у відділі не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею, орієнтовно, 0,0210 га за адресою: АДРЕСА_1 розташовані торгівельні павільйони, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_1 (торгівельні павільйони №№ НОМЕР_1 , 6) та за ОСОБА_3 (торгівельні павільйони №№ НОМЕР_2 )

На даний час право користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_1 не оформлено, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

Тобто, на теперішній час земельна ділянка по АДРЕСА_1 використовується без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Оскільки вказаний спір виник з приводу протиправного виникнення прав на об`єкт нерухомого майна, а подальше його відчуження наступним добросовісним набувачам зробить неможливим виконання рішення суду, позивач вважає, що дізнавшись про подання Харківською міською радою відповідного позову відповідачем можуть здійснюватися дії щодо відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна з метою використання аргументів стосовно добросовісного набувача під час розгляду вищевказаного позову та ухилення від настання наслідків, передбачених рішенням суду.

Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач у справі ОСОБА_1 є власником спірного нерухомого майна, має всі можливості вільно розпоряджатися спірним майном, тобто може в будь-який час укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, що негативно вплине на їх права у майбутньому, а у подальшому призведе до необхідності залучення їх до участі у справі, визнання цивільно-правових угод недійсними, а також скасування відповідних рішень державних реєстраторів про реєстрацію речових прав на це спірне майно, що вцілому негативно вплине на строки розгляду справи по суті та затягуванню процесу. Крім того, це порушить права і свободи особи, яка придбає спірне майно.

Також, заявник вважає, що такі види забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, оскільки вони лише обмежують право відповідача на відчуження нерухомого майна, проте не позбавляють відповідача права користування та володіння ним, носять тимчасовий характер та не порушують права інших осіб.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, зміст та вимоги позовної заяви дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позов, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Положення частини 2 цієї статті передбачають, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову позивач просить застосувати вид забезпечення шляхом заборони щодо відчуження торгівельних павільйонів № 5 та № 6 - громадські будинки літ. «А-1» по АДРЕСА_1 . Такий вид забезпечення передбачений положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України, проте суду необхідно з`ясувати відповідність заявлених видів забезпечення позову позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, в позовній заяві позивач просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на торгівельні павільйони №4 та №5 та припинити таке право. Крім того, позивач просить самовільно зайняту земельну ділянку звільнити від зазначених павільонів.

Отже, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач пов`язані з предметом позовних вимог та відповідні йому. Між сторонами дійсно виник спір, який на теперішній час не вирішено і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Суд зазначає, що вид забезпечення позову заявника як заборона у будь-який спосіб відчуження нерухомого майна (торгових павільйонів) (відчуження, дарування, продажи та інші) є таким, що відповідає меті заявленого позову, і його невжиття істотно ускладнить чи унеможливіть виконання рішення суду або ефективний захист заявника, або поновлення порушених чи оспорюваних його прав та інтересів. При цьому даний вид забезпечення позову буде співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , а саме: торговельний павільйон № 5 - громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 26,3 кв.м. та торгівельний павільйон № 6 - громадський будинок літ. «А-1», загальною площею 18,4 кв.м, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі довідок № 753159 від 09.09.2020 та на підставі технічних паспортів б/н від 08.09.2020 виданих ФОП ОСОБА_2 та договорів купівлі-продажу № 133 від 14.05.2014 та № 48 від 10.02.2014.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову, на думку суду, є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, оскільки його застосування унеможливіть подальші дії, пов`язані зі зміною правового статусу даного нерухомого майна або його власників.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона дій щодо відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Харківської місткої ради про вжиття заходів забезпечення позовуХарківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Забезпечити позов, а саме:

- заборонити ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу, застави та ін.) щодо торгівельного павільйону № 5 - громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165574863101);

- заборонити ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу, застави та ін.) щодо торгівельного павільйону № 6 - громадський будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2165540763101).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя В. В. Щепіхіна