Рішення № 97777830, 17.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/69/20

Провадження № 2/638/1135/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – держава України в особі Державної казначейської служби України,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, треті особи - слідче управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області Каминіна А.О., слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області Лагута О.О.,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, про компенсацію моральної шкоди, треті особи - слідче управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області Каминіна А.О., слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області Лагута О.О.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 24 жовтня 2017 року Генеральна Прокуратура України відкрила кримінальне провадження №42017000000003374 за ч. 1 ст. 364 КК України проти працівника прокуратури Полтавській області Сорокіна І.В.

15 грудня 2017 року прокурор прокуратури в Харківській області виніс постанову, якою надіслав матеріали кримінального провадження 42017000000003374 в прокуратуру Полтавської області.

26 січня 2018 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження №42018000000000271 за ч. 1 ст. 364 КК України проти працівника прокуратури Полтавській області Сорокіна І.В., котре було надіслано для розслідування в прокуратуру Полтавської області.

10 лютого 2018 року кримінальне провадження № 42018000000000271 об`єднано з кримінальним провадженням № 42017000000003374, та присвоєно загальний № 42017000000003374.

23 лютого 2018 року слідчий СУ ГУНП в Полтавській області Каминіна А. О. винесла постанову про відмову у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні № 42017000000003374.

22 березня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави скасував постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим від 23 лютого 2018 року по кримінальному провадженню № 42017000000003374.

07 лютого 2019 року позивачу була вручена пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні № 42017000000003374.

31 травня 2019 року слідчий СУ ГУ НП в Полтавській області Лагута О.О. виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42017000000003374.

05 листопада 2019 року Октябрський районний суд м. Полтави скасував постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42017000000003374.

25 листопада 2019 року в порядку вимог ст. 220 КПК України, надіслав на адресу слідчого клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

11 грудня 2019 року слідчий Лагута О.О. виніс постанову, якою відмовив у задоволенні клопотання про призначення мені судово-психіатричної експертизи

27 грудня 2019 року Октябрський районний суд м. Полтави скасував постанову про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, винесену 11 грудня 2019 року.

Позивач зазначає, що слідчий, не зважаючи на ухвали суду, його клопотання, докази в кримінальному провадженні, навмисно продовжує свою бездіяльність і не проводить досудове розслідування у розумні строки, що спричиняє позивачу моральне страждання, оскільки з вини слідчого його порушені права не поновлені, порушення закону не припинено, досудове розслідування у кримінального проваджений проводиться неналежним чином через систематичну бездіяльність слідчого, він вимушений витрачати свій особистий час та повинен був протягом тривалого часу звертатися до суду з скаргами на бездіяльність слідчого, у зв`язку з і чим переніс глибокі моральні страждання, він був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону, порушено його психологічне благополуччя, він був беззаконно позбавлений конституційного права на доступ до правосуддя.

Позивач просив суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 1690065 грн, завданою тривалою бездіяльністю слідчого.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди, протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв`язку між ними. Окрім того реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача та не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою слідчого СУ ГУНП в Полтавській області Каминіної А.О. від 23 лютого 2018 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003374 від 24 жовтня 2017 року (а.с. 32).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року скасовано постанову старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП в Полтавській області майора поліції Каминіної А.О. про відмову у визнанні потерпілим від 23 лютого 2018 року по кримінальному провадженню № 42017000000003374 (а.с.38-39).

Скасовуючи постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, слідчий суддя дійшов висновку про те, що висновки слідчого про відсутність у ОСОБА_1 будь-якої шкоди є передчасними та ґрунтуються лише на припущеннях. Протиправність дій слідчого не встановлювалася.

07 лютого 2019 року ОСОБА_1 набув статусу потерпілого у кримінальному провадженні № 42017000000003374, що підтверджується пам`яткою про процесуальні права та обов`язки (а.с. 62).

Постановою від 31 травня 2019 року слідчого СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Лагути О.О. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000003374 від 24 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні ознак кримінального правопорушення (а.с. 64-71).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року скасовано постанову старшого слідчого відділу розслідувань особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Лагути О.О. від 31.05.2019 року в кримінальному провадженні № 42017000000003374 від 24.10.2017 року з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України (а.с. 75).

Скасовуючи постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, слідчий суддя дійшов висновку про те, що оскільки слідчим суду не надано матеріалів кримінального провадження, скарга в частині скасування постанови про закриття кримінального провадження підлягає задоволенню. Протиправність дій слідчого не встановлювалася.

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 , з метою встановлення розміру компенсації моральної шкоди, спричиненої йому умисно тривалими незаконними і злочинними діями фігурантів по справі, в порядку передбаченому КПК України, звернувся до слідчого СУ ГУНП в Полтавській області Лагути О.О. з клопотанням про проведення слідчої дії, а саме призначення йому, ОСОБА_1 , інваліду ІІ групи, пенсіонеру, онкохворому, непрацездатному, судово-психологічної експертизи по справі № 42017000000003374 (а.с. 76-77).

Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Полтавській області Лагути О.О. від 11 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 25 листопада 2019 року про призначення по справі судово-психіатричної експертизи (а.с. 79-80).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2019 року скасовано постанову старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Полтавській області Лагути О.О. від 11 грудня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42017000000003374 від 24.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України (а.с. 83-84).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК Українио соба має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Разом з тим, всупереч зазначеним вище вимогам позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди внаслідок винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим, про закриття кримінального провадження, про відмову у призначенні експертизи, а скасування судом зазначених постанов слідчого саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу шкоди та наявності підстав для її відшкодування. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок ухвалення слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим, наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, у тому числі про скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим в рамках досудового розслідування, не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлено зазначені позивачем ухвали слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчих СУ ГУНП в Полтавській області і притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 201/3997/18, постанові від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19.

У частині першій статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19) зазначено, що «відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про недоведеність позивачем факту заподіяння відповідачами йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження та настанням шкоди. Сам по собі факт, що прийняте слідчим поліції у порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасоване судом, не свідчить про наявність вини, заподіяння шкоди позивачу, а також про причинний зв`язок із заподіяною майновою та моральною шкодою».

Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, в постановах від 26 травня 2021 року у справ № 161/3922/20, від 19 травня 2021 року у справі № 686/27967/19.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі 686/34047/19 зроблено висновок, що для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачем не було надано доказів, що бездіяльністю службових осіб слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи органу державної влади.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, треті особи - слідче управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області Каминіна А.О., слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області Лагута О.О., відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 червня 2021 року.

Суддя І.П. Латка